МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИКИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Книгознавча школа

Київського національного університету культури і мистецтв

Антологія

2-ге видання виправлене та доповнене

Серія «Наукові школи»

Київ2018

УДК 002.2:008]:378.4(477-25)КНУКіМ К 532

Редакційна колегія:М. М. Поплавський, доктор педагогічних наук, професор, президент

Київського національного університету культури і мистецтв, заслужений працівник культури України;

С. Д. Безклубенко, доктор філософських наук, професор, проректор з наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв;

Т. О. Долбенко, доктор культурології, професор кафедри соціальних комунікацій та інформаційних наук Київського національного університету культури і мистецтв, заслужений працівник культури України;

Ю. І. Горбань, кандидат культурології, доцент кафедри соціальних комунікацій та інформаційних наук, директор наукової бібліотеки Київського національного університету культури і мистецтв.

Рекомендовано до друку Вченою радоюКиївського національного університету культури і мистецтв

(протокол № 11 від 4 грудня 2017 року)

Книгознавча школа Київського національного університету культури і мистецтв : антологія / уклад. В. М. Медведєва. – 2-ге вид., випр. та допов. – Київ : Видавництво Ліра-К, 2018. – 676 с. – (Серія «Наукові школи»).

ISBN 978-617-7320-59-2

Цим виданням наукова бібліотека Київського національного університету культури і мистецтв започатковує серію під загальною назвою «Наукові школи», яка почергово репрезентуватиме основні напрями книгознавчих, культурологічних та мистецтвознавчих досліджень і пошуків. Зважаючи на незаперечну роль книги як культурного феномена у житті суспільства, як складової державотворення, перше видання у серії присвячується книгознавчій школі і відбиває науково-творчі, науково-педагогічні доробки її представників (випускників, викладачів), яким долею судилося творити історію університету.

В антології зібрано портрети, світлини, наукові праці, бібліографію, що ілюструють об’єктивно, через особистості, факти, документи, події, живі сторінки становлення Київського національного університету культури і мистецтв.

Видання розраховане як на професійних книгознавців, педагогів, бібліотечних працівників, представників соціогуманітарних наук, так і тих кого цікавить книгознавчий контекст.

Антологія може бути використана студентами при вивченні навчальних дисциплін, підготовці науково-дослідних робіт, курсових, магістерських робіт, аспірантами та докторантами при написанні дисертаційних досліджень.

УДК 002.2:008]:378.4(477-25)КНУКіМ

ISBN 978-617-7320-59-2 © Медведєва В.М., 2018 © Видавництво Ліра-К, 2018

К 532

3

З приємністю хочу подякувати всім, хто в той чи інший спосіб, сприяв появі антології. Особлива подяка керівництву університету в особі Поплавського Михайла Михайловича доктора педагогічних наук, професора, президента Київського національного університету культури і мистецтв та Бондаря Ігоря Савича доцента, в. о. ректора Київського національного університету культури і мистецтв, заслуженого працівника культури України за конструктивну допомогу в процесі підготовки видання.

Авторам за надану інформацію та інтелектуальні джерела; за підтримку ідеї започаткування видання Безклубенку Сергію Даниловичу доктору філософських наук, професору, проректору з наукової роботи; за фахові консультативні поради Долбенко Тетяні Олексіївні доктору культурології, професору, заслуженому працівнику культури України; колективу наукової бібліотеки і особисто директору Горбаню Юрію Івановичу кандидату культурології, доценту; науковому відділу університету.

Проект зреалізовано завдяки співпраці з моїми аспірантами: Іриною Кулаковською, Світланою Ковальчук, нині кандидати культурології, та Світланою Руденко.

4

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

ЗМІСТ

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ: ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ І НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ........................................................................................ 7

СЛОВО ДО ЧИТАЧА ................................................................................. 9Поплавський М. М. .................................................................................. 10Безклубенко С. Д. ................................................................................... 12Медведєва В. М. ...................................................................................... 13

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КНИГОЗНАВСТВА, БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА, БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВА ............................... 22Воскобойнікова-Гузєва О. В. ................................................................... 23Горбаченко Т. Г. ..................................................................................... 32Гранчак Т. Ю. ......................................................................................... 40Добко Т. В. ............................................................................................. 47Долбенко Т. О. ........................................................................................ 65Ківшар Т. І. ............................................................................................ 72Ковальчук Г. І. ....................................................................................... 84Кулешов С. Г. ......................................................................................... 93Новальська Т. В. ....................................................................................111Пашкова В. С. ........................................................................................125Петрова Л. Г. .........................................................................................133Слободяник М. С. ...................................................................................140Тимошик М. С. .......................................................................................157Чачко А. С. ............................................................................................171

РОЗДІЛ 2. КНИЖКОВА СПРАВА УКРАЇНИ(історичний розвиток бібліотек, історія книги,редакційно-видавнича справа, книжкова торгівля) ...................................176Бородіна Г. Г. ........................................................................................177Грет Г. П. ..............................................................................................182Гурбанська А. І. ....................................................................................194Дніпренко В. І. ......................................................................................203Зворський С. Л. .....................................................................................210Зеленська Л. М. .....................................................................................218Каліберда Л. П. .....................................................................................226Каракоз О. О. ........................................................................................233Ковальчук С. П. .....................................................................................241Кочубей Л. О. ........................................................................................247

5

АНТОЛОГІЯ

Макарова М. В. ......................................................................................254Медведєва В. М. ....................................................................................260Миколаєнко А. Ю. ..................................................................................274Салата Г. В. ..........................................................................................281Сенченко М. І. ......................................................................................286Сидоренко Т. В. .....................................................................................294Якубенко Я. А. .......................................................................................303

РОЗДІЛ 3. БІБЛІОГРАФОЗНАВСТВО ....................................................309Бабич В. С. ............................................................................................310Геращенко М. В. ....................................................................................321Дяченко Н. С. ........................................................................................328Загуменна В. В. .....................................................................................335Зотова В. А. ...........................................................................................341Кащук О. І. ............................................................................................347Кобижча Н. І. .........................................................................................353Крицький О. П. ......................................................................................364Прокопенко Л. С. ...................................................................................367Сошинська Я. Є. .....................................................................................378

РОЗДІЛ 4. ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ ...........................382Горбань Ю. І. .........................................................................................383Грінберг Л. Ф. ........................................................................................390Гуцол Г. О. ............................................................................................396Кириленко О. Г. .....................................................................................402Павлуша І. А. .........................................................................................408Петрова М. В. .........................................................................................413Сербін О. О. ...........................................................................................420Сидоренко А. І. ......................................................................................433Ярошенко Т. О. ......................................................................................443

РОЗДІЛ 5. БІБЛІОТЕКА І ЧИТАЧ В ДОКУМЕНТНО- ІНФОРМАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА .........................................451Бачинська Н. А. ......................................................................................452Безручко О. В. .......................................................................................457Вертій Ж. С. ..........................................................................................466Захарова Н. Б. .......................................................................................472Зніщенко М. П. .......................................................................................478Іванова І. Ф. ..........................................................................................488Кулієва Т. В. ..........................................................................................494Литвин А. В. ..........................................................................................503Матвійчук О. Є. ......................................................................................511Монько Т. С. ..........................................................................................519Ніколайко Г. В. ......................................................................................524Новікова Н. О. .......................................................................................530Попова (Госарт) Ю. О. ............................................................................538

6

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

Прокопенко Л. І. ....................................................................................540Романченко І. Г. ....................................................................................546Тимошенко І. В. .....................................................................................552Шипота Г. Є. ..........................................................................................559Шуляк С. О. ...........................................................................................567

РОЗДІЛ 6. УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ БІБЛІОТЕК. ІННОВАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА РОБОТА ...........................................................................574Виноградова О. Б. ..................................................................................575Єрмолаєва Г. А. ......................................................................................581Саприкін Г. А. ........................................................................................596

РОЗДІЛ 7. БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА ОСВІТА, ПРОФЕСІЙНА КОМУНІКАЦІЯ .................................................602Гич Г. М. ................................................................................................603Матвієнко О. В. ......................................................................................610Сошинська В. Є. .....................................................................................617Трач Ю. В. .............................................................................................625Шевченко І. О. ......................................................................................637

ПІСЛЯМОВА .........................................................................................643

АВТОРИ АНТОЛОГІЇ .............................................................................646

ДИСЕРТАЦІЇ ЗАХИЩЕНІ У КНУКІМ ......................................................651

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...........................................................670

7

АНТОЛОГІЯ

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ: ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ І НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ

«Книгознавча школа Київського національного університету культури і мистецтв» – це перше видання у серії видань «Наукові школи», які започаткувала Наукова бібліотека Київського національного університету культури і мистецтв. Сучасний книгознавчий процес в Україні сьогодні надзвичайно широкий, творчий, експериментальний. Керуючись потребою якомога максимально розширити уявлення про складні процеси культуротворення в часи розбудови української державності укладач антології цілком свідомо представила на рівних знамениті постаті українського книгознавства і менш відомі – нову генерацію науковців. Це дозволяє не лише об’єктивно показати книгознавчий процес з усіма його складовими, сучасні перетворення в нових історичних умовах, що проходить Україна, а й окреслити реальні перспективи творення як практичних, так і теоретичних засад сучасного книгознавства, бібліотекознавства і бібліографознавства.

Антологія підсумовує інтелектуальні здобутки книгознавчого, бібліотеко-знавчого і бібліографознавчого напрямків; осмислює результати діяльності дослідників-книгознавців, оновлення методології, стилю наукового мислення, тематичного багатоманіття національного спрямування, етичних вимірів наукової роботи, що в сукупності дало змогу розкрити потенціал книгознавчої школи університету.

Презентована праця представляє представників книгознавчої школи університету. Науково-творчий портрет, обраний автором антології, набув особливого значення. Він допоміг показати образи сучасників, які добре знайомі, з якими пов’язаний науково-творчий шлях, є постійне комуні кування. І саме це для історії книгознавства, як для історії української культури, складає неоціненний матеріал, оскільки дух часу набуває зримої конкретики – перебування особистості на перехресті часу століть, в складних умовах сучасної невизначеності змістових орієнтирів в гуманітарній сфері. Він включає матеріали про життєво-творчий шлях, науково-педагогічну діяльність, коло наукових інтересів, наукові авторитети і наукові школи, наукові праці, прочитані навчальні предмети (курси), світлини та інше. Акцентовано увагу на організаторсько-управлінській діяльності вчених, посадах, які вони займали і займають в університеті, їх впливу на розвиток університету як сучасного навчального закладу.

Особливістю видання на думку автора є можливість осмислення – що ж саме із запропонованого здобуде в практичній і науковій діяльності довге життя, а що є тимчасовим в цей період суспільного розвитку з його динамікою, стрімким зростанням інформації, сповідуванням плюралізму та широкою свободою в обранні власного дослідницького шляху.

Прагнучи розглянути книгознавчі доробки науковців як вагомий сегмент українського наукового і освітнього простору, автор антології згрупувала

8

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

матеріал за такими розділами: «Теоретичні засади розвитку книгознавства, бібліотекознавства і бібліографознавства»; «Книжкова справа України (історич-ний розвиток бібліотек, історія книги, редакційно-видавнича справа, книжкова торгівля)»; «Бібліографознавство»; «Документно-інформаційні ресурси»; «Бібліо тека і читач в документно-інформаційній системі суспільства»; «Управ-ління діяльністю бібліотек. Інноваційно-методична робота»; «Бібліотечно-інформаційна освіта, професійна комунікація». В межах розділів автори антології подані в алфавітному порядку. При укладанні антології враховувалась проблематика дисертаційних робіт, захищених в спеціалізованих радах КНУКіМ.

Це дало змогу осмислити діяльність Київського національного університету культури і мистецтв як науково-освітнього осередку; показати постаті і їх уподобання, розкрити тематичні спрямування і їх співвідношення, нові тенденції, які сьогодні визрівають і можуть дати добрі плоди в майбутньому, зрештою показати досягнення і особливий почерк книгознавчої школи університету в сім’ї книгознавчих осередків Харкова, Львова, Одеси та інших.

Видання розраховане на широке коло читачів: спеціалістів-книгознавців, представників гуманітарної науки, на тих, чия професійна діяльність пов’язана з книгою і бібліотекою. «Антологія…» може бути використана при вивченні студентами навчальних курсів, підготовці науково-дослідних робіт, курсових, магістерських робіт та дисертаційних досліджень.

Автор вважав за доцільне надати перелік захищених дисертаційних досліджень в університеті за книгознавчим напрямом, що дало можливість розкрити діяльність спеціалізованих Вчених рад в напрямі концентрації зусиль науковців навколо пріоритетних досліджень, об’єднання їх зусиль для творення змістовного діалогу в українському та світовому науковому просторі заради продовження книгознавчих традицій попередників, творчої спадкоємності різних поколінь.

Укладач видання, переконана, що представлені імена і їх теоретичні досягнення будуть покладені в фундамент новітнього українського книгознавства.

Антологію варто розглядати і як спосіб побудови наукового дискурсу: розгортання дискусій, діалогів, дебатів, суперечок. І за таких умов книгознавча школа буде не лише суб’єктом наукових традицій, а й суб’єктом культурних традицій.

Тож автор залишає проект відкритим для подальших наукових розвідок і приймає всі можливі побажання та зауваження на свою адресу.

Інформація подана в антології станом на 1 грудня 2017 року.

9

АНТОЛОГІЯ

Ad cogitandum et agendum homo natus est.(Людина народжена для мислення і діяльності)

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

10

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

ПОПЛАВСЬКИЙ МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ,

доктор педагогічних наук, професор, президент Київського національного

університету культури і мистецтв, заслужений працівник культури України

Новітній етап національно-державного будівництва, що пов’язаний зі здобуттям незалежності, створив сприятливі умови для розвитку культури, науки, освіти, демократизації всіх сфер життя.

За нових умов посилюється значущість теоретичних знань у суспільному житті, утвердження в науковій діяльності принципів постмодерної культури, поглиблення інтеграції наукового й освітнього просторів, формування світового наукового простору на нових ціннісних орієнтирах національного спрямування, об’єктивності, свободи, доступу до інформації, актуалізації об’єктивних досліджень історико-культурних процесів.

Бібліотеки, бібліотечна сфера як складові гуманітарного напряму вступили в новий етап свого розвитку і розпочали процес фундаментальних змін відповідно до потреб суспільного розвитку, українського державотворення.

У час, коли зростає значення науки та вплив освіти на суспільні процеси досвід наукових шкіл набуває як теоретичного, так і практичного характеру. Тому важливо виявити роль та місце її представників в історії української культури, науки та освіти.

Сьогодні, як ніколи, актуалізується роль книги і бібліотеки, потреба в трансформації їх функцій, що допомагає у формуванні поглядів на сьогодення, впливає на становлення морального ідеалу суспільства, системи духовних цінностей, нового історико-культурного розвитку. У цей складний, багато в чому драматичний час книга і бібліотека мають бути не на периферії, а в центрі міжкультурного діалогу і міжлюдського спілкування. Саме це й актуалізує культурологічне осмислення наукового дискурсу в умовах інформаційного суспільства.

Книгознавча школа Київського національного університету культури і мистецтв формується в умовах складної і неоднозначної сучасної культурної, ідеологічної, економічної, освітньої ситуації і перебуває на своїй ранній стадії становлення. Аналіз спадщини книгознавчого напряму засвідчує, що більшість його представників працювали в системі координат сучасної гуманітарної науки. Якщо поглянути неупереджено на результати книгознавчої школи, то стане очевидним, що це не декларативні, а цілком реальні факти: концентрація сил (інтелектуальних, технологічних, організаційних, управлінських), теоретична усвідомленість і культивування тематичного багатоманіття національного спрямування, відгук на навчальні, культурні, освітні, соціальні потреби

11

АНТОЛОГІЯ

особистості, практики суспільства, соціальних спільнот. Пройшовши перший етап свого розвитку, вона вступила в сучасний етап модернізації і поступово стає самодостатнім науковим організмом.

Яке місце книгознавчої школи університету як наукового і освітньо-педагогічного соціокультурного утворення у глобалізованому суспільстві, на що вона буде спиратися, чи не втратить своє коріння, чи буде повноцінним творцем нової української науки, нових інтелектуальних здобутків – покаже час, нові ідеї, пошуки, напрацювання. Та незаперечним є те, що науковий потенціал книгознавчої школи університету є складовою наукового та освітнього потенціалу української науки. Вкладати її в якісь чітко окреслені, жорсткі рамки – означає не враховувати ті процеси демократизації, які торкнулися наукової діяльності в кін. ХХ – на поч. ХХІ ст., а також процеси поглиблення значимості сучасних тенденцій у нових формах самоорганізації наукових співтовариств, багатовимірність інтеграційних процесів та нових викликів цивілізаційного розвитку.

Книгознавча школа університету перебуває в інтелектуальних пошуках, відчуває вплив інших шкіл, різних установ, громадських організацій, які формують погляди на культуру, науку, освіту України. Наукові пошуки дослідників-книгознавців пов’язані з переосмисленням цінностей, цілей, норм, науково-пізнавального процесу відповідно до запитів соціуму; оновленням методології та тематики досліджень; змінами методологічної свідомості вчених; стилем наукового мислення; потребою посилення етичних вимірів наукової діяльності на теоретичний, соціокультурний, освітній, комунікаційний аспекти сучасного наукового дискурсу; орієнтацією на необхідність обговорення результатів наукового дослідження з метою суспільної легітимізації та формування об’єктивної книгознавчої наукової картини світу, що сприятиме визначенню напрямів суспільного прогресу, утвердженню державності.

Продовження традицій, закладених попередниками-книгознавцями, піднесення рівня досліджень є одним із пріоритетних завдань школи. Солідаризуючись з ідеями, концепціями, світоглядом вчених інших шкіл, харківської і львівської зокрема, провідних наукових бібліотек України і світу, в контексті змістового діалогу необхідно працювати в напрямі творення культурологічного простору, вільних і неупереджених дискусій, що творитимуть український науковий простір і його входження в глобалізований, мультикультурний, плюралістичний світ. Виходячи з європейського контексту розуміння розвитку традицій університетської науки, в основі науково-пізнавальної та освітньої діяльності мають бути духовно-моральні мірила.

В Україні сьогодні відбуваються глибокі трансформаційні процеси. Вони охоплюють всі сторони суспільного життя – ціннісні орієнтири, культуру, науку, економіку, політичну систему, освіту та ін. Саме виклики цивілізаційного розвитку зобов’язують науковців виробити нові стратегічні орієнтири в інтересах суспільного розвитку.

12

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

БЕЗКЛУБЕНКО СЕРГІЙ ДАНИЛОВИЧ,

доктор філософських наук, професор, проректор з наукової роботи

Київського національного університету культури і мистецтв

Слово школа, яке походить з часів заснування в давньогрецькому місті Афіни платонівської ζκολη у меморіальному оливковому саду (названому на честь якогось нишпорки на ім’я Академ), асоціюється насамперед із навчальним закладом, відомим кожному з нас із дитинства. Парти, книжки, вчителі, директор, однокласники…

Проте слово школа в процесі історичного розвитку людства набуло ще й іншого змістового наповнення: означення деякого товариства, об’єднаного певними світоглядними уявленнями та відповідними творчими принципами у сфері мистецтва або наукової діяльності. Цілком природно передумову такої єдності завжди становлять вихідні освітні та виховні засади якогось реального навчального закладу: тобто школи у звичному розумінні цього слова, навіть якщо ця школа – вищий навчальний заклад.

Ось про такого типу наукові школи Київського національного університету культури і мистецтв і йдеться в даному разі. Зокрема про наукову школу культурології, музеєзнавства, мистецтв та мистецтвознавства, музичної та хореографічної педагогіки, менеджменту соціокультурної діяльності та ін. Ясна річ, у науковій, як і у творчій школі, завжди є основоположники та корифеї, але характеризується й поціновується наукова, як і будь-яка інша, ШКОЛА головним чином її «випускниками» – «учнями», які понесли у світ принципи цієї школи, результатами, досягнутими ними у практиці застосування набутих знань та вмінь. Отож, серія видань, зазначених на титульному аркуші, і має на меті ознайомити широку громадськість із науковими школами КНУКіМ шляхом розповіді про їх представників. І перший випуск цієї серії «по праву первородства» присвячується книгознавцям вишколу Київського національного університету культури і мистецтв.

13

АНТОЛОГІЯ

МЕДВЕДЄВА ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА,

кандидат педагогічних наук, професор кафедри соціальних комунікацій та інформаційних наук Київського національного університету культури і мистецтв, заслужений працівник культури України

Книгознавча школа Київського національного університету культури і мистецтв:

еволюція, традиції та комунікація

У другій половині ХХ ст. на європейському континенті був досить поширеним і модним екзистенціалістський термін «межова ситуація». Людське «я» неминуче мало постати пріоритетним у бутті повоєнної Європи. Екзистенційний, абсурдистський виміри людського буття стають провідними у філософських вченнях, теоріях, дослідженнях провідних культурологів, літературознавців, економістів, політологів та ін.

У статті «Злам тисячоліть: фантом чи реальність?» І. Дзюба аналізує ті чинники, що змушують людство переосмислювати пройдений шлях, робити підсумки, аналізувати можливості, накреслювати перспективи, передбачати загрози і т. д. Загальновідомо, що саме під час зламних вікових періодів посилюються теоретичні, мисленнєві, філософські, зокрема й мемуарні дискурси як спроба осмислення критичних точок у долі людства і окремого індивідуума. Україна тривалий час виборсується з виміру соціалістичного раю, долаючи складні «території ризику», що вже в умовах державної незалежності замість гармонійно устатковуватися, навпаки, часто загострюються, являючи значні кризові прогалини, насамперед у царині духовності, культурної аури [1].

Сьогодні, як ніколи, постала потреба осмислення ролі науки у формуванні та вдосконаленні сучасної цивілізації. На цьому все більше наголошує світова наукова спільнота під час міжнародних форумів. Особливо це стосується пострадянських країн, де посилюються негативні тенденції ставлення до науки з боку державних органів влади, загалом суспільних чинників.

Польський есеїст Здзіслав Краснодембський у збірці «На постмодерністських роздоріжжях культури» розглядає зміни в сучасній культурі, особливо акцентуючи увагу на найважливішому, на його погляд, трансформаційному факторі культури, історії, з її пришвидшеною ходою, на стані хаосу, неспокою в кінці минулого і на початку нового століть. Розмірковуючи над формами й методами пізнання світу, він зазначає: «Важко дотримуватися думки, що науки радикально не змінюють зовнішній світ. Звичайно, науки радикально не змінюють структури зовнішнього

14

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

світу, його причинних зв’язків, просторових чи часових структур, але вони змінюють його культурний зміст» [2].

Формування загальнолюдської культури позначено глобалізаційними про-цесами постіндустріального суспільства, неймовірною швидкістю інформаційно-го обміну. Це до повної міри загострило проблему усвідомлення національної неповторності, унікальної української барви в загальнолюдській палітрі культур.

Вторгнення науки у всі сфери суспільства, все більше посилення значимості теоретичних знань у суспільному житті, утвердження в науковій діяльності принципів постмодерної культури, поглиблення інтеграції наукового й освітнього просторів, демократизація всіх сфер життя, в т. ч. і в науковій діяльності, формування світового наукового простору на нових інформаційно-комунікативних технологіях, – усе це потребує осмислення і науково-теоретичних напрацювань, книгознавчих зокрема.

Новітній етап розвитку українського книгознавства, нові дослідницькі тенденції розпочалися не лише з проголошенням нової Української держави, а ще у 80-ті роки, коли сталися радикальні зміни та народження нових якостей суспільного життя в гуманітарному просторі. Діячі культури, мистецтва, літератори, книговидавці, бібліотечні працівники, громадські діячі, руйнуючи стереотипи колоніальної дійсності, наслідки русифікації, цензури, розпочали діяльність у напрямі повернення до власної ідентичності. Утворення нових громадських інституцій, спілок, асоціацій посилило тенденцію не лише до формування громадянського суспільства і його впливу на книгознавчі інституції, на їх входження у світовий контекст, а й, що особливо важливо, на модифікацію загальнонаціональних структур, інституцій, відповідальних за книгу, бібліотеку, літературу, мистецтво, освіту.

Відбуваються активні процеси формування нових фундаментальних правових основ щодо книги і бібліотеки, відкритості та доступності інформації, доступу до культурних цінностей (зокрема і книжкових пам’яток, бібліотечних архівних документів, фондів), національних інформаційних ресурсів, нової політики міжнародного співробітництва; формується нова інфраструктура бібліотечно-інформаційних установ (утворення нових бібліотек загальнодержавного значення, надання статусу «національного», відкриття нових фахових часописів та ін.). Це безумовно пожвавило інтерес науковців до книги, бібліотеки та процесів, пов’язаних із ними; дало поштовх новим концептуальним підходам, новим формам організації наукового життя.

Аналізуючи розвиток наукових напрацювань, досліджень книгознавців університету як в історичному, так і в соціокультурному аспектах, слід наголосити на ключовій ролі наукового співтовариства «Книгознавча школа Київського національного університету культури і мистецтв».

Тлумачення поняття (явища) «наукова школа», з одного боку, вже є достатньо усталеним у певному сенсі. Разом з тим, ця певна усталеність (до спрощеності) свідчить про те, що насправді формування наукових шкіл – це процес складний, суперечливий, неоднозначний, часом і стихійний. Аналітична складність цієї проблеми полягає ще й у тому, що всі заявлені постаті, авторитети, представники (їх ієрархія цілком очевидна) існують не самостійно чи паралельно, а в процесі культурної комунікації (усної, писемної, друкованої, електронної, професійної). Найголовнішим у розгляді наукової школи є її присутність у національній культурі. Більшість представників книгознавчої школи – постаті, які втілюють традиційні цінності в українському суспільстві, в умовах індивідуальної свободи по-різному оцінюють ті чи інші персоналії, історичні події, культурні явища. Але у своїй сутності їхні праці про головне – роль книги і бібліотеки, їхню значущість

15

АНТОЛОГІЯ

у формуванні нації, виробленні життєвих орієнтирів щодо національної самосвідомості.

Виходячи з того, що школа є соціокультурним утворенням, а не лише науковим, їй притаманні і певні функції. Ці функції можна розглядати в різних аспектах: узагальнено чи детально, в історичному і сучасному контекстах; у зв’язку з різними складовими наукової, освітньої і культурної діяльності людини і суспільства; з погляду взаємозв’язку окремих складових діяльності наукової книгознавчої школи (спрямованість дослідницької програми, структура, загальнозначимі результати, наявність лідера/лідерів, послідовників, учнів тощо).

Тож, розглядаючи книгознавчу школу як соціокультурну систему (утворен-ня), як неформальне об’єднання, слід зазначити, що сфера її наукових інтере-сів зафіксована в ряді нормативних документів, зокрема в статуті університету, програмі «Наука», «Концепції розвитку Київського національного університету культури і мистецтв», «Положенні про кафедру книгознавства та бібліотекознав-ства», у ряді договорів про наукову та творчу співпрацю з іншими закладами.

Якщо поглянути неупереджено на результати книгознавчої школи Київського національного університету культури і мистецтв, то стане очевидним, що це не декларативні, а цілком реальні факти: концентрація сил (інтелектуальних, технологічних, організаційних, управлінських), теоретична усвідомленість і культивування поліметодологічних підходів, тематичного багатоманіття, відгук на суспільні потреби, зокрема культурні та освітні.

Книгознавча школа університету як складова українського наукового товариства (галузевого спрямування), як соціокультурний інститут, культурне і соціальне явище, діє за певними принципами, нормами, має свої змістові особливості в дослідженні процесів розвитку книги і бібліотеки в суспільстві, свої форми комунікації. Як колектив учених університету, школа представляє таке соціокультурне утворення, метою якого є створення та передача наукових знань (нових концепцій, теорій, проведення експериментів тощо), що в кінцевому результаті позначається на системі підготовки кадрів, в т. ч. наукових, на практичному функціонуванні книг і бібліотеки в суспільному житті. Її основи були закладені в другій пол. ХХ ст. Це достатній часовий відрізок, щоб осмислити її діяльність саме в контексті соціокультурному та в нових вимірах комунікації.

Потреба всебічного аналізу книгознавчої школи як багатогранного явища культури, освіти і науки зумовлена й такими чинниками, як відсутність у фахових виданнях комплексних праць; потребою простежити витоки, характерні ознаки та основні історичні етапи її розвитку (а саме 2014-й, рік ювілейний – 50-ліття з часу заснування бібліотечного факультету та кафедр); виявити основні тенденції в контексті національних пріоритетів, роль традиції у формуванні школи.

Важливо наголосити, що проблема традиції, з’ясування витоків та початків українського книгознавства має, як ніколи, для української гуманітаристики принципове значення. Адже йдеться про стан розвитку культури, науки, освіти українського народу і їхню роль у загальноцивілізаційному поступі, про потребу актуалізації національного досвіду, надбань і введення їх у науковий обіг.

Процес формування української книгознавчої традиції, формування книгознавчих дискурсів був надзвичайно складним і болісним; книгознавчі теорії, розробки, які сьогодні стали загальнонаціональним надбанням, на довгий час залишалися призабутими або забороненими. Яскравим прикладом є діяльність Українського інституту книгознавства (УНІК) [3].

Зазирнувши вглиб історії, ми знайдемо достатньо наукових доказів, що феномен книгознавчого пізнання в Україні сягає сивої давнини і тісно пов’язаний з буттям українського народу, формуванням української державності. З писемних

16

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

пам’яток часів Київської Русі, творів письменників, богословів, науковців пізньої пори можемо черпати знання про значення книги, слова про їхню роль у житті людини. Також можемо без перебільшення сказати про книгознавчий феномен, що хоч і не виокремлений у науковий вимір, але був невід’ємною складовою загальнокультурної національної парадигми.

До 60-х рр. ХХ ст. у Києві – адміністративному і культурно-мистецькому центрі України – не було жодного вищого навчального закладу з підготовки фахівців, в т. ч. наукових, бібліотечної галузі. Підготовка фахівців за цим напрямом здійснювалася в Харкові, Москві, Санкт-Петербурзі.

Реорганізація в 1964 р. Київського філіалу Харківського державного інституту культури в Київський державний інститут культури – вищий навчальний заклад столиці, який готує фахівців бібліотечної справи – була обумовлена потребою практики у фахівцях вищої кваліфікації як для публічних, так і наукових бібліотек. Саме в цей період в Україні формується система бібліотечного обслуговування населення. Визначна роль Києва як адміністративного і культурного центру позначилась і на формуванні київської книгознавчої школи, основні наукові сили якої були зосереджені у таких бібліотекознавчих осередках: Національна бібліотека ім. В. І. Вернадського, НАН України, Національна парламентська бібліотека України, державна наукова установа «Книжкова палата України ім. Івана Федорова», Національна наукова медична бібліотека України, Національна історична бібліотека та ін.

Книгознавча школа університету в контексті еволюційного поступу завжди живилася передусім традиціями харківської книгознавчої школи, науково-творчими досягненнями випускників ленінградського та московських вищих навчальних закладів книгознавчого спрямування. Їхній позитивний вплив і авторитет є багатогранним до сьогодні [8, 5, 6].

Становлення та розвиток книгознавчої школи університету були органічно пов’язані зі структурними змінами. У загальному вигляді вони мали такий характер на етапах її розвитку: змістовий поступ, еволюційні зміни, зумовлені обставинами ідеологічної кон’юктури (до початку 90-х рр. ХХ ст.); формування демократичних структур книгознавчого спрямування (асоціацій, спілок, нових літературних, мистецьких, краєзнавчих осередків тощо); відхід від стереотипів радянської дійсності; орієнтація як на збереження кращих освітніх та наукових традицій, так і на світові досягнення гуманітарної науки і освіти.

У перші роки розбудови Київського інституту культури чимало зусиль було покладено до розвитку бібліотечного факультету О. Сокальським, В. Чепелєвим, Є. Чмихало, С. Петровим, В. Бабичем, В. Пілецьким, Л. Калібердою, Л. Амлінським, П. Коломійцем, Ю. Лазебником, Л. Скрипник, П. Гончаруком, З. Скоблєцовою та ін., наукова та управлінська діяльність яких була спрямована на підвищення якісного рівня підготовки фахівців для всієї системи бібліотек України). Формуються творчі науково-педагогічні колективи за спрямуванням «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство». Серед перших викладачів: П. Бєляєва, О. Довгопола, Ж. Доля, О. Ісай, Н. Королевич, В. Лутовінова, Н. Мірошниченко, Л. Одинока, Н. Рева, З. Руда, М. Тимофєєва, О. Третяк, В. Туров, В. Коломієць, Л. Амлінський, Г. Погребняк та ін.

Кафедру бібліотекознавства, історичні витоки якої сягають 1964 р. як структурного підрозділу Київської філії Харківського державного інституту культури, очолив у 1968 р. ректор новоствореного інституту культури, професор О. Сокальський (постанова Ради Міністрів СРСР № 608 та Постанова Ради Міністрів УРСР № 459). У різні часи свого існування її очолювали відомі постаті у бібліотечній науці та науково-педагогічній освітній практиці: В. Пілецький,

17

АНТОЛОГІЯ

Л. Каліберда, А. Чачко, Т. Ківшар, В. Загуменна, Л. Петрова, В. Медведєва, Т. Новальська, Н. Бачинська нині – Т. Гранчак [11].

Потреба інституалізації книгознавчого дискурсу в університеті, особливо за кризових часів суспільного розвитку, розглядалася в процесі дискусій довкола змісту і якості підготовки фахівців, структурних перетворень, кадрових змін, пошуку компромісів, залучення до співпраці практиків, представників влади, громадськості.

Відкриття в 1970 р. (наказ Міністерства вищої і середньої спеціалізованої освіти СРСР № 295, від 4 травня) аспірантури та спеціалізованої вченої ради зі спеціальності – «Бібліотекознавство та бібліографознавство» дало можливість активізувати підготовку висококваліфікованих науково-педагогічних працівників з метою здійснення наукових досліджень з книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства, залучення кращих наукових сил до керівництва та наукового консультування, проведення дисертаційних досліджень. У 2012 р. спеціалізовану вчену раду було трансформовано відповідно до паспорту спеціальності «Соціальні комунікації».

З часу заснування ради по захисту дисертацій і до сьогодні захищено більше шестидесяти кандидатських та докторських дисертацій – фахівцями, які працюють в університеті, установах та організаціях всіх регіонів України, а її діяльність спрямовано як на аналіз здобутків вітчизняного книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства, здійснених у попередні роки, так і на розгляд актуальних проблем.

Важливим в осмисленні книгознавчих надбань є той факт, що їх неможливо розглядати поза дослідженням науково-творчих особистостей. Ідеологічна заангажованість українського книгознавства радянського періоду унеможливлювала об’єктивне дослідження видатних постатей, тобто розглядала їх або з негативного боку, або взагалі лишала поза увагою, знищувала пам’ять про них.

За нормами наукового комунікування зведення на п’єдестал тієї чи іншої постаті не узгоджується з етичними нормами, за якими працюють, комунікують науковці всього світу. Адже ті чи інші події, постаті, культурні явища еволюціонують в часі, видозмінюються, трансформуються, а з часом будуть переосмислюватися наступними поколіннями науковців.

Науково-творчий портрет вченого-книгознавця передбачає кваліфікаційні матеріали про життя і діяльність вчених, науково-педагогічних працівників, про їхній внесок у розроблення конкретних наукових проблем і теоретичних узагальнень (коло наукових інтересів), зв’язки з науковими установами, навчально-освітніми закладами, розроблення навчальних дисциплін, участь у наукових конференціях, співпраця з науковими співтовариствами, громадськими українськими і міжнародними організаціями, органами влади тощо.

При підготовці видання було використано різноплановий спектр інформацій-них можливостей: прямі контакти з науковцями – авторами науково-творчих портретів; життєві та науково-творчі біографії, наукові доробки вчених, наукові матеріали про діяльність спеціалізованих рад із захисту дисертацій, опрацювання архівів, наукових структурних підрозділів університету (аспірантури, наукового відділу). Усе це в сукупності дало осяжний аналітичний матеріал і відкриває шлях до подальших наукових досліджень, пошуків та роздумів.

Автор усвідомлює, що зміст антології не можна вважати вичерпним, та й завдання такого не ставилось. Поза межами збірника, що зумовлено зокрема і обсяговими чинниками, залишилися науковці-книгознавці, діяльність яких потребує наукових досліджень.

18

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

Проект здійснено в традиційному, книжковому та електронному видах, відповідно до канонів видань антологій: алфавітний покажчик імен, списки літератури, наукові тексти, список скорочень, фотоматеріали з особистих архівів дослідників тощо.

Видання відтворює основні проблеми та питання, що постають перед дослідниками-книгознавцями (основні напрями досліджень, інтелектуальні джерела, коло наукових інтересів та науково-педагогічний потенціал дослідників), що в сукупності дає уявлення про розвиток сучасної книгознавчої думки в контексті теорії соціальної комунікації, спадковості, поступальності формування книгознавчого знання та напрямів досліджень.

Укладач керувався принципом плюралізму, багатоманіття думок, що спонукають до діалогу, дискусії, орієнтування в проблемному полі формування та розвитку наукових шкіл, подолання корпоративізму з метою утвердження гуманістичних цінностей.

Науково-творчі біографії, що ввійшли до антології, засвідчують, що книгознавча наукова школа університету є складовою української науки та культури і своїм змістовним наповненням сприяють утвердженню розуміння феномену книги і бібліотеки як гуманістичних категорій у вимірі такого самобутнього явища, як українське книгознавство.

У виданні представлено персоналії і їх тексти, що перебувають у центрі наукових дискусій, у полі зору практиків. Це напрацювання таких відомих науковців, як: А. Чачко, В. Пашкова, М. Слободяник, Г. Ковальчук, Т. Новальська, С. Кулешов, Т. Горбаченко, М. Геращенко, Т. Добко, Т. Долбенко, М. Сенченко, М. Тимошик, Л. Петрова та ін., книгознавців нової формації, що розглядають і книгу, і бібліотеку як значущий історико-культурний феномен. Їхні наукові праці тематично збагачують українську книгознавчу науку, відкривають шлях до розуміння національної дійсності як історичного процесу.

Серед представлених імен – науковці, які сформували свої наукові школи: – «Бібліотечна професіологія» – доктор педагогічних наук, професор А. Чачко.

Як зазначає відомий бібліотекознавець М. Слободяник у дослідженні «Бібліотечна наука в Україні: до підсумків десятирічного розвитку»: «Основним доробком цієї школи є комплексний аналіз бібліотечної професії, здійснений ще наприкінці 70-х – поч. 80-х рр., розробка питань професіоналізації, теоретичне обґрунтування суб’єкт – суб’єктних відносин в бібліотеці»);

– «Книжкове пам’яткознавство» – доктор історичних наук, професор Г. Ковальчук;

– «Дослідження проблем дитячого читання в Україні» – доктор культурології, професор Т. Долбенко;

– «Інформаційна концепція бібліотекознавства та документознавства» – доктор історичних наук, професор М. Слободяник;

– «Бібліотечне читачезнавство» – доктор історичних наук, професор Т. Новальська;

– «Релігія і писемна культура» – доктор філософських наук, професор Т. Горбаченко;

– «Теорія та історія видавничої справи та редагування» – доктор філологічних наук, професор М. Тимошик;

– «Інформаційно-бібліографічні ресурси суспільних наук в Україні» –кандидат історичних наук, професор В. Бабич.

Представлені в антології постаті науковців – різні за віком, ієрархією, авторитетами, уподобаннями, поглядами, смаками. Їхні праці, на погляд укладача, видалися найбільш гідними за змістовими домінантами, способом мислення, манерою викладу, переконаннями тощо. Усе ж кожен із них має свій

19

АНТОЛОГІЯ

особливий індивідуальний дискурс в українському книгознавстві, що дає підстави стверджувати суспільну значимість їхнього доробку, еволюцію суто книгознавчих напрацювань, які невіддільні від історико-культурних процесів в Україні.

Кожне ім’я, кожен науково-творчий портрет – це не лише атрибуційне означення когось, чогось, а матеріал для нового осмислення та засвоєння історико-книгознавчого, культурологічного досвіду, це спонука до нових фахових роздумів та перспектив. Для когось це буде відкриттям, для інших – новим знанням, пам’яттю, а ще студенти та аспіранти неодмінно скажуть: ось вони, наші сучасники і вчителі, промовляють до нас, вірять, що їхній життєвий і мисленнєвий досвід за певного часу і обставин стане комусь у пригоді.

Науково-творчий портрет дав можливість автору антології акцентувати увагу на потенціалі книгознавства (до певної міри ще неоцінений гуманітаристикою); книгознавчої освіти та практичної діяльності. Якщо уважно осмислити науково-освітню та практичну (в т.ч. науково-педагогічну) діяльність доктора політичних наук, професора Л. Кочубей, то цілком зрозумілим стає, що саме отримання книгознавчої освіти, робота в Книжковій палаті України над концепцією видання перших реферативних часописів в Україні «Політика. Політичні науки» спричинилась до нових наукових пошуків у галузі політичних наук: захист докторської дисертації, написання нових монографій, підручника цього напряму (див. персонально у виданні).

Тож перед нами – книгознавчий процес кін. ХХ – поч. ХХІ ст., який подано через науково-творче життя (отримання вищої освіти, навчання в магістратурі, аспірантурі, викладацька діяльність, творча співпраця та ін.), духовний світ окремих індивідуальностей, які тією чи іншою мірою були і є пов’язані з університетом.

Автор не сумнівається, що праці українських книгознавців, бібліотекознавців, бібліографознавців, з огляду на їх професійну проблематику будуть вписані в загальноєвропейський контекст, оскільки висвітлюють аспекти, вкрай важливі для осмислення досягнень не лише вітчизняної книгознавчої думки, а й гідно репрезентують нашу науку, освіту та культуру у світі.

Найвиразнішим явищем сучасного книгознавства є переосмислення класичної спадщини в нових підходах, контекстах відповідно до нових суспільних викликів.

Цей період можна назвати і часом методології плюралізму, який знайшов подальший розвиток у 90-ті рр. ХХ ст. Наукове співтовариство підійшло до розуміння, що неможливо створити єдину універсальну книгознавчу теорію, адже кожен з наукових підходів підтверджує свою життєздатність, вирішує конкретні завдання відповідно до визначених предмету та об’єкту книгознавчого дослідження.

Багатоманіття теоретичних напрацювань книгознавців дає змогу критично переосмислити певні надбання практики, утворює різнопланову картину книгознавчої реальності в суспільному житті.

Кумулятивний характер книгознавства не утримується в межах однієї традиції, школи, напряму, тим самим демонструє різноманітні парадигмальні установки, взаємозбагачення концепціями, поняттями, різностороннє осмис-лен ня попередніх теоретичних набутків, спробу прогнозування розвитку книгознавства в майбутньому тощо.

Саме тому конструктивним є не стільки побудова узагальнюючої абстрактної моделі книгознавчого знання, а реальне усвідомлення можливостей кожного з існуючих (чи нового) підходів до різноманітних завдань, що стоять перед книгознавством як в теоретичному, так і в практичному вимірах.

Сьогодні, коли українське книгознавство спрямовує свої зусилля на об’єктивне та всебічне відтворення книгознавчих процесів минулих років,

20

КНИГОЗНАВЧА ШКОЛА КНУКіМ

століть, концепція національного книгознавства в інформаційно-бібліотечній практиці постає особливо актуальною.

Книгознавці нової формації розглядають і книгу, і бібліотеку у вимірі значимих історико-культурних надбань. Про це свідчить хоча б те, що більшість наукових монографій українських дослідників не лише тематично збагатили українську книгознавчу науку, а й відкривають шлях до розуміння національної дійсності як історичного процесу, актуальних завдань сучасності.

Як свідчить представлений матеріал, науковий доробок значущий і багатогранний, зорієнтований на творче переосмислення традицій українського книгознавства, закладених попередниками-книгознавцями, піднесення рівня книгознавчих досліджень до рівня академічної науки.

Солідаризуючись з ідеями, концепціями, світоглядом вчених інших шкіл, харківської і львівської зокрема, спільними зусиллями в контексті змістового діалогу необхідно працювати у напрямі творення культурологічного простору, вільних і неупереджених дискусій, діалогу, аби творити український науковий світ в умовах глобалізованого, мультикультурного, плюралістичного світу.

Інноваційна складова наукової школи університету в умовах інформаційного суспільства триває не лише завдяки ціннісним пріоритетам вчених, під впливом розвитку інноваційної технік