Збірник наукових матеріалів

ХХVІІI Міжнародної науково-практичної

інтернет - конференції

el-conf.com.ua

«ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ НАУКИ»

18 березня 2019 року

Частина 5

м. Вінниця

Пріоритетні напрями розвитку науки, ХХVІІІ Міжнародна науково-

практична iнтернет-конференція. – м. Вінниця, 18 березня 2019 року. – Ч.5, с.

76.

Збірник тез доповідей укладено за матеріалами доповідей ХХVІІІ

Мiжнародної науково-практичної інтернет - конференції «Пріоритетні напрями

розвитку науки», 18 березня 2019 року, які оприлюднені на інтернет-сторінці

el-conf.com.ua

Адреса оргкомітету:

2018, Україна, м. Вінниця, а/с 5088

e-mail: el-conf@ukr.net

Оргкомітет інтернет-конференції не завжди поділяє думку учасників. У

збірнику максимально точно збережена орфографія і пунктуація, які були

зaпропоновані учасниками. Повну відповідальність за достовірну інформацію

несуть учасники, їх наукові керівники та рецензенти.

Всі права захищені. При будь-якому використанні матеріалів конференції

посилання на джерела є обов‘язковим.

ЗМІСТ

Історичні науки

Булдикова Р.Я. АКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ

ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ............................................................................................. 5

Вабищевич А.К. ИЗВЕСТНЫЙ ГРАВЕР XVIII ВЕКА — АДАМ

ГОЧЕМСКИЙ ........................................................................................................ 10

Гураль О.І. ІСТОРИЧНІ ДОКУМЕНТИ КИЇВСЬКОЇ «ПРОСВІТИ» .............. 14

Доценко І.Б., Доценко М.І. ВЕРСАЛЬСЬКА СИСТЕМА ЯК НЕРЕАЛІЗО-

ВАНА ІДЕЯ МИРНОГО ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ....................................... 19

Меренюк Х.В. ВПЛИВИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ НА ЕВОЛЮЦІЮ

КИЇВСЬКОЇ РУСІ .................................................................................................. 22

Чуян І.Л. РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ ЧЕХІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ (1920-І –

ПОЧАТОК 1930-Х РР.) ......................................................................................... 27

Медичні науки

Бондар О.Б. МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ПОРУШЕННІ

ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО

ІНСУЛЬТУ ............................................................................................................. 32

Бортний М.О., Бортна Т.М. ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА БРОНХО-

ЛЕГЕНЕВИХ УРАЖЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ .. 37

Герасімова Т.П. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ НАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ

ОФТАЛЬМОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДИТЯЧОМУ НАСЕЛЕННЮ

КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ В 2016-2018 РОКАХ ..................................................... 42

Райлян М.В., Курячая О.П. УЛУЧШЕНИЕ ЛАБОРАТОРНОЙ ДИАГНОС-

ТИКИ ТУБЕРКУЛЕЗА ПРИ ВЫЯВЛЕНИИ БОЛЬНЫХ В УКРАИНЕ В

СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ ........................................................................... 47

Naconechna O.M., Zaitseva E.M., Shapovalova G.I. THE SECOND TEMPO-

RAL MANDIBULAR MOLARS. THE FEATURES OF MORFOLOGY OF

ROOTS .................................................................................................................... 50

Топорович Т.Т. ФАРМАКОЛОГІЧНА БІОДОСТУПНІСТЬ. ПІДВИЩЕННЯ

БІОЛОГІЧНОЇ ДОСТУПНОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ.............................. 55

Трегубов В.В., Соломін Р.А., Андрющенко А.А. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ

ПІСЛЯ ТРАВМ ХРЕБТА ...................................................................................... 57

Хомик М.І., Мельничук Г.М., Ковальчук Л.Є. РЕГУЛЯЦІЯ ЧАСТОТИ ХРО-

МОСОМНИХ АБЕРАЦІЙ У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ

ПАРОДОНТИТ ПІД ВПЛИВОМ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ............. 60

Щербакова Г.Д. СТАТИСТИКА ЗАБОЛЕВАЕМОСТИ НАСЕЛЕННЯ НА

ПРИМЕРЕ РАЗНЫХ СТРАН ............................................................................... 65

Соціологічні науки

Мельничук-Мохаммад І.О. РОЛЬ ІМІДЖУ РЕФЕРЕНТНИХ ОСІБ У

ФОРМУВАННІ МЕТАКОГНІТИВНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ ................. 70

5

УДК 378.147:94 Історичні науки

АКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Булдикова Р. Я.,

викладач-методист

Машинобудівного коледжу ДДМА

м. Краматорськ, Україна

Анотація. Стаття присвячена проблемі застосування активних методів

навчання у процесі вивчення дисципліни «Історія України». які допомагають

підвищувати розумову діяльність студентів, сприяють більш якісному

сприйманню і засвоєнню історичного матеріалу.

Ключові слова: критичне мислення, активні методи, розумова

активність, малі групи, діаграма Вена, метод передбачень, дискусійна сітка,

бліц-опитування, кути, есе.

Постановка проблеми: до числа важливих факторів інтелектуального

розвитку майбутніх спеціалістів у процесі навчання належать методи

критичного мислення, а одним із ефективних засобів їх застосування є

дисципліна «Історія України», яка має значні можливості для розумового

розвитку тих, хто навчається.

Аналіз останніх досліджень. Дану проблему досліджували А. Кроуфорд,

Д. Макінстер (технології критичного мислення), науковці І. Якиманська, М.

Бахтін О. Пометун, Л. Пироженко (інтерактивне навчання), О.В. Тягло, С.О.

Терно (проблеми і методи критичного мислення).

Мета статті: прослідкувати методику використання узагальнених методів

критичного мислення у процесі вивчення історії.

Виклад основного матеріалу. До нових систем навчання, що зараз

практикуються в Україні, відносяться інтерактивні методики, зокрема

критичне мислення.

Критичне мислення - це здатність чітко виділити проблему, яку необхідно

самостійно знайти, розв‘язати і проаналізувати; одночасно треба бути

відкритим до сприйняття думок інших і принциповим у відстоюванні власної

позиції [3, с.13-14]. Розглянемо деякі методи критичного мислення.

6

Однією із форм проведення занять за методикою критичного мислення є

лекція-диспут. На початку заняття слід створити проблемну ситуацію [5, с.

14], яку можна розв‘язати з допомогою таких методів навчання, як полеміка,

диспут, порівняльний аналіз, зіставлення, складання діаграм.

При розгляді теми «Найдавніше населення України» двом групам

необхідно дати порівняльну характеристику раннього і середнього палеоліту,

показуючи еволюцію розвитку людського суспільства. Складається діаграма

Вена. Потім на перетині двох кіл вписуються спільні ознаки, притаманні для

двох епох – раннього і середнього палеоліту:

↑ ↑

Одним із головних активних методів навчання зараз стає проблемно-пошу-

ковий, що формує у студентів критичне ставлення до дійсності. Використання

цього методу зумовлює виховання творчої особистості, навчає не мислити дог-

мами, а здобувати знання самостійно і застосовувати їх на практиці[1, с.6].

Допомагає процесу дослідження, організації диспуту і активізує критичне

мислення робота з історичним документом. Форми роботи з документами

1 Архантроп

2 Людське стадо

3. Природне житло

4. Спілкування звуками

І жестами

5. Відсутність звичаїв

6. Мала кількість

7. Стоянки

8. Карпати, Крим,

Донбас

Палеолі т. Палеонтроп

Знаряддя праці Табір

Кколективне Житло

проживання. Мова

Полювання і Рибальство

збиральництво. Звичаї, традиції

Привласнююче Добування вогню

господарство Освоєння нових

територій

Одяг

7

можна використати наступні: аналіз, відповіді на питання, невелике повідом-

лення та метод позначок, коли студенти ознайомлюються з історичним

документом із олівцем, позначаючи відмітками відоме(+) , невідоме(?), цікаве,

гідне особливої уваги(!), після чого йде обговорення і обмін думками з приводу

прочитаного.[4, с.140]

Засвоєнню системи історичних понять допоможе метод «гронування»,

наприклад, під час проведення практичного заняття на тему «Українські землі у

19 ст.» можна запропонувати скласти наступну блок-схему:

дешева робоча сила підтримка держави перевага іноземного

і сировина капіталу

Особливості промислового перевороту в Україні

Фабрично-заводський нерівномірність диспропорція

тип виробництва проведення

Заняття з використанням методів критичного мислення мають триступе-

неву модель побудови: актуалізацію, усвідомлення інформації і її відтворення.

На етапі актуалізації можна застосувати метод передбачень.

Бліц-опитування для команд „Про що йдеться мова?‖ Утворюється дві

команди, кожна з яких отримує суму балів за кількістю правильних відповідей.

Правильна відповідь – 1 бал. Питання ставляться командам почергово. Викла-

дач пропонує методом передбачень вгадати, про що чи про кого йдеться мова:

1) Їх походження пов`язують із союзом скіфів і амазонок (сармати).

2) Свою державу скіфи називали .. (Велика Скіфія).

3) З 10 по 7 ст. до н.е. на українських степах Півдня проживали ...

(кіммерійці).

4) Чиє первісне державне утворення являло собою союз споріднених

племен? (Сарматів).

5) Перський цар Дарій І спробував завоювати ... (Скіфію).

8

6) На території України першими оволоділи технологією виготовлення

зброї із заліза і сталі … (Кіммерійці).

7) „Зімкнутий клин‖ був воєнною стратегією війська ... (сарматів).

8) Варварські звичаї помітно проявлялися у ... (скіфів)

9) Рабовласницький лад колонізували на українські землі ... (греки).

10)Антична цивілізація проіснувала в Україні.... (тисячу років)

11) Античну цивілізацію знищили варварські племена... (готів і гунів).

12) Ольвія, Херсонес, Пантікапей – це ... (грецькі міста-держави).

13) Поділ суспільства на кочівників і землеробів був у ... (скіфів)

14)У І-ІІ столітті греки потрапили ... ( під владу Римської імперії).

На етапі відтворення і закріплення вивченого матеріалу «Українські землі у 19 –

на початку ХХ ст.» актуально використати дискусійну сітку Алверманна

(стратегія використання графічної схеми для організації дискусії) або метод

позначок. Викладач пропонує студентам однієї групи виділити позитивні та

негативні тенденції у житті населення Західної України періоду другої половини

ХІХ ст., побудувавши таблицю на виданому аркуші. Вона може бути такою:

+ -

1. Галичина і Буковина мали

обмежену автономію.

2.Зростання суспільно-політичної і

громадської активності.

3. Участь галичан у австрійському

парламенті.

4. Зародження кооперативного

руху.

5. Діяльність «Просвіти»,

Товариства імені Т. Шевченка

6. Розвиток ідеї власної

державності (Народна Рада, 1885)

1. Формальна рівність усіх

народів імперії.

2. Колоніальний характер

урядової політики.

3. Західноукраїнські землі –

ринок збуту і джерело сировини.

4. Слабкий промисловий

розвиток.

5. Малоземелля і безземелля

селян.

6. Масова міграція за кордон.

9

Критичне мислення – це вміння вирішувати складні проблеми, критично

ставитися до життєвих обставин, порівнювати альтернативні точки зору та

приймати зважені рішення. Тому критичне мислення стало об‘єктом моєї

зацікавленості, вивчення і впровадження його на практиці у своїй роботі.

Спонукає до глибоких роздумів, аналізу подій, явищ, діяльності

історичних осіб метод «Кути». Група поділяється на дві частини в залежності

від обраної позиції – «за» чи «проти» у ставленні до історичного факту.

Можуть бути студенти, що не визначилися(«середняки»). Прибічники певної

позиції мають переконати невизначених на свій бік, використовуючи свої

аргументи і докази. Такий метод можна застосувати, наприклад, в оцінці діяль-

ності І. Мазепи чи під час дослідження руху ОУН-УПА. Студентам слід знайти

і позитивні, і негативні характеристики. Викладач провокує дискусію, намага-

ючись залучити до обговорення питання якомога більше студентів. У кінці дис-

кусії викладачеві необхідно зробити узагальнення і висновки для згладжування

«кутів». Шлях до правди може бути непростим, і правда може бути не одна.

У кінці занять на закріплення вивченого або на семінарах для підсумку і

узагальнення розділу програми доцільно застосовувати метод написання неве-

ликих творів-роздумів 5-10-хвилинного есе (довільного висловлювання), що

дає можливість молоді висловлювати власну позицію, вчитися її захищати, бути

здатним приймати рішення, обирати власну лінію поведінки не тільки під час

занять, але і в житті. Так, при обговоренні проблеми етногенезу слов‘ян-україн-

ців можна поставити студентам питання для роздуму: «На думку деяких істори-

ків слов‘янський етнос сформували варяги. У чому полягає шкідливість нор-

манської концепції походження слов‘ян-українців? Обгрунтуйте свою думку».

Висновки. Активні методи навчання допомагають зрозуміти об‘єктивну

реальність [4, с.261]. Вони відіграють значну роль у якісному засвоєнні

історичного матеріалу, активізують самостійність мислення, сприяють форму-

ванню активної життєвої позиції.

Література:

1. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П., Сущенко І.М. Критичне мислення: як

цьому навчати. Науково-методичний посібник / За наук. ред. О.І. Пометун —

Харків 2007. — 190 с.

10

2. Навчаємо критично мислити / О. Іванова // Відкритий урок : Розробки,

технології, досвід. Науково-методичний журнал. - К. : Плеяди, 2007. - N 2. - С.

8-16.

3. Терно С. Критичне мислення: чергова мода чи нагальна потреба? //

Історія в школах України. – 2007. – №. 4. – С. 13-15.

4. Терно С. Критичне мислення – сучасний вимір суспільствознавчої

освіти. – Запоріжжя: Просвіта, 2009. – 268 с..

5. Тягло О.В. Критичне мислення. Навчальний посібник. – Х.: Основа,

2008. – 189 с.

____________________________________________________________________

УДК 93/94 Исторические науки

ИЗВЕСТНЫЙ ГРАВЕР XVIII ВЕКА — АДАМ ГОЧЕМСКИЙ

Вабищевич Александр Константинович

магистрант

Минской Духовной Академии

г. Минск, Беларусь

Гравюра (от франц. gravure), как вид графики, где изображение нанесено

гравером на доску и представляет собою печатный оттиск рельефного рисунка,

появился в Европе в XIV-XV веках. Принято различать гравюру выпуклого ри-

сунка, исполненную на дереве (ксилография), и углубленную, которая собствен-

но говоря, чаще всего делалась штихелем на металле (из меди, цинка, стали).

В XVIII веке гравюра прочно вошла в искусство книгопечатания на

Украине. Лучшие граверные мастера работали в киевской, черниговской

уневской, львовской и почаевской типографиях.

Одним из таких мастеров граверов второй половины XVIII века был

гравер Адам Гочемский, работавший в типографии Почаевского монастыря в

период 1762-1790 гг. Полагают, что он был родственником другого

украинского гравера, также работавшего при этой типографии Иосифа

Гочемского. Каких либо других биографических сведений о нем неизвестно.

11

Тем не менее, однако, несмотря на это, исследователи высоко оценивают его

творческий потенциал и мастерство исполнения гравюры 1, с. 62-94.

Тематический диапазон его работ достаточно широкий. Свои работы он

исполнял на дереве и меди. Он делал титульные страницы, фронтисписы,

ландшафты, сцены, сатирические картинки и прочее. В его репертуаре гравюры

различных назначений, как религиозного, так и светского. Так, к примеру, он

наполнил иллюстрациями первый в XVIII веке в Украине медицинский учебник

А.Крупинского. Особой популярностью также пользовалась его гравюра под

названием: «Осада Почаева турками» 2, с. 108.

В словаре В. А. Ровинского перечисляется ряд работ Адама Гочемского,

которые были известны к концу XIX века. Среди этих работ наиболее известны:

вид Иерусалима: «Ieruzalem terasniejszy»; вид Константинополя (Konstantino-

pol); Св. Baсилий и Богоматерь (1775); «Истинное изображение чудотворныя

Иконы Распятаго Христа Господа в веси Лагодинцах (1778); Решневская

Богородица (1770); Иоанн Златоуст, Василий Великий, Сошествие Св. Духа,

Апостол Петр перед Христом, Евангелист Лука, Евангелист Иоанн, жид Лейба

(описан в Русских Народных Картинках); «Два пути жизни» (1880), Герб графа

Потоцкого и другие 3, с. 241-243.

В начале XX века украинскими исследователями были обнаружены еще

несколько интересных гравюр, которых, однако, нет в списках В. А.

Ровинского. Например, П.М. Попов, кроме указанных работ, приводит работу

А.Гочемского, выполненной на дереве - Почаевской иконы Божией Матери.

При этом имеется характерная гравированная надпись — «Wyobrazenie

Cudotwornego Obrazu N. P. Maryi Poczaiowskiey, koronowanego roku 1773 za

Klemensa XIII». Размер листовой (16,5х28,5), имеется подпись мастера – «A.

G.». Гравюра эта интересна тем, что показывает способность А.Гочемского

исполнять свои работы не только на меди, но и на дереве 4, с. 219-352.

Особым мастерством отличается исполнение Адамом Гочемским к

изданию Евангелия (1771) изображений евангелистов Луки и Иоанна. Автор

изображает их в свободных позах, обращает внимание на бытовые мелочи. Так,

12

апостол Лука изображен сидящим, рядом возле него сидячий бык, на рогах

которого закреплена палитра. Далее за спиною евангелиста Луки – мольберт, на

котором изображена Почаевская икона Богоматери. Ландшафт, по сравнению с

работами Иосифа Гочемского, здесь как бы отсутствует. Позади евангелиста

Луки виднеется только небо тучами. В таком же степенном стиле изображен

евангелист Иоанн на острове Патмос. Словом, для гравюр Адама Гочемского

характерна устойчивая степенность штриха на фоне белой бумаги 2, с. 110.

Внимание привлекает гравюры работы Адама Гочемского в Леитургико-

не или Служебнике 1791 года. По мнению современных исследователей в

иллюстративном оформлении Служебника (1791) выделяются три характерные

стилистические манеры, из которых две как характерные прослеживаются в

работах Адама Гочемского, а именно: первая – больше линейная, вторая –

плоскостная, собственно, определяет характер образного языка в похожих или

идентичных гравюрах 1, с. 62-94.

Перед началом каждой Божественной Литургии в Служебнике изображен

отдельный святитель (свт. Иоанн Златоуст, Василий Великий, Григорий Двое-

слов). Изображенные на листах святители представлены фронтально, на фоне

природного ландшафта. Причем здесь, следует отметить, что гравер демонстри-

рует прекрасное знание перспективы. На примере гравюры святитель Иоанн

Златоуст из Служебника (1791), можно увидеть, что сам святитель изображен в

центре с благословляющей правой рукой. В левой руке у него, которая опуще-

на, свиток папируса с надписями на греческом языке. Вся архитектура, город,

деревья, холмы, облака изображены по законам перспективного сокращения, а

не ярусами. Такая эволюция пространственного решения формировалась посте-

пенно на протяжении XVI, XVII, XVIII столетий. Стилистические манеры

Адама Гочемского, плоскостные и линейно-плановые перспективы глубины,

говорит прогрессирующей роли формообразовательных принципов в утвержде-

нии более реалистических методов в графическом искусстве этого периода 5,

с. 167-188. К числу интересных работ, кроме гравюры Иоанна Златоуста,

следует отнести и такие работы, «Благовещение» и «Всокресение».

13

Однако, как отметил в свое время Я. П. Запаско, в почаевских изданиях

иллюстративная графика значительно уступает фронтисписной, хотя, как

известно, ее исполняли одни и те же граверы: иллюстрации присутствовали или

в тексте, или на отдельных листах 6, с. 243-244.

В стилевом оформлении Адам Гочемский, как и многие другие граверы

его времени, придерживались стиля барокко. В своих работах он использовал

элементы декоративного стиля рококо. 7, с. 66-67. Кроме А.Гочемского

заметное влияние в развитие украинских рокайлевых форм внесли и другие

известные украинские граверы, как А. Козачковський, И. Филиппович, Г.

Вышловский, Ф. Стрельбицький и др. Именно в гравюрах ренессанса и

барокко, в рокайлевых изображениях встречаем именно то самое трезвое

равновесие, прекрасно обдуманную гармонию во всем. Такие, собственно,

черты выражены в гравюрах Адама Гочемского.

Однако данное стилевое оформление постепенно отживало свое время. К

этому времени в Европе зарождалось новое стилистическое направление,

базирующее на эстетическом классицизме, которому свойственны четкие

симметрические линии в композиции.

Таким образом, работы известного гравера А.Гочемского конца XVIII

столетия привлекают к себе определенный интерес по высокому мастерству

исполнения. Появившееся книгопечатание на Украине принесло с собой и

графическое мастерство. Первоначально многие украинские мастера, в том

числе и А.Гочемский, находились под влиянием западных мастеров, немецких

и французских, с которых делались копии. Однако с течением времени в общей

массе граверство дает достаточное количество оригинальных графических

работ с самобытными национальными чертами. Искусство гравюры

А.Гочемского как и принадлежит к числу оригинальных и творческих работ.

Литература:

1. Цинковська І. Художнє оздоблення почаївських стародруків / Ірина

Цинковська, Гліб Юхимець // Друкарня Почаївського Успенського монастиря

та її стародруки : зб. наук. праць. – К. : НБУВ, 2011. – С. 62–94.

14

2. Логвин Г. Н. З глибин. Гравюри українських стародруків. ХVІ–ХVІІІ

ст. / Г. Н. Логвин. – К. : Дніпро, 1990.

3. Ровинский В.А.Подробный словарь русских граверов XVI-XIX вв.

/В.А.Ровинський/ Т.1. СПб., 1895.

4. Попов П.М. Матеріали до словника українських граверів / П.М. Попов

// Українська книга XVI– XVIІ–XVIII ст. Т. I – К. 1926. – С. 219-352

5. Степовик Д.В. Українська графіка XVI-XVIII століть. – Київ., 1982.

6. Запаско Я. П. Мистецтво книги на Україні / Я. П. Запаско. – Л. : Вид-

во Львів. ун-ту, 1971.

7. Орнаменты всех времен и народов. В 2-х томах. Т.1. - М.,2008.

____________________________________________________________________

Історичні науки

ІСТОРИЧНІ ДОКУМЕНТИ КИЇВСЬКОЇ «ПРОСВІТИ»

Гураль Оксана Ігорівна

Викладач

КПІ імені Ігоря Сікорського

Товариство «Просвіта» було створено 8 грудня 1868 року. Символом

«Просвіти» є постать жінки з смолоскипом у руках, яка несе людям світло

освіти і науки.

Перший загальний збір «Просвіти» відбувся в залі польської Міщанської

Стрільниці у Львові. Серед 65 засновників було найбільше молодих людей —

студентів, вчителів, урядовців. Першим головою «Просвіти» було обрано

композитора Анатоля Вахнянина.

Основні засади діяльності Товариства — праця для піднесення і розвитку

народу сформулював у своєму виступі студент Андрій Січинський, який,

роздумуючи про діяльність майбутнього Товариства, наголошував: «Кожний

нарід, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби

нижчі верстви суспільності, народні маси піднести до тої степені просвіти,

щоби ця народна маса почула себе членом національного організму, відчула

15

своє громадянське і національне достоїнство».

Основними напрямками діяльності «Просвіти» стали шкільна, видавнича

та економічна справа, але найбільшого успіху ця організація досягнула у

заснуванні численних бібліотек і читалень. У 1939 р. «Просвіта» мала 3 075

читалень, 3 000 бібліотек із загальною кількістю 700 000 книжок, 1485 власних

будинків. І це в умовах постійних заборон зі сторони польської влади. Всі

ілюстровані народні календарі Товариства пронизує думка, що духовний,

суспільний поступ нації неможливий без утвердження національної мови.

Укладала і видавала «Просвіта» підручники для початкових шкіл. При

читальнях організовано каси взаємопомочі, кооперативи, крамниці, шпихлірі,

гуртки сільського господаря, дитячі садки. Найздібніших студентів, зважаючи

на труднощі з отриманням фахової освіти, посилала «Просвіта» на науку в

закордонні університети та фахові школи.

Створена для виборювання політичних прав українців, для захисту україн-

ської мови, для утвердження засад державності, перед другою світовою війною

«Просвіта» була наймасовішою національно-патріотичною організацією Галичи-

ни. До неї належало 360 тисяч членів, тобто 15 % усього дорослого населення.

Показовий той факт, що товариство не опинилося осторонь доброчинної

роботи. Жахливі реалії війни, голоду, знищення людей завойовниками не

зламали віри у майбутнє. Наражаючись на небезпеку, репресії, просвітяни,

завдяки різноманітним заходам, постійно нагадували про окреме національне

коріння українського народу. Свідченням цього є великий обсяг історичної

документації товариства.

Важливу роль у розгортанні діяльності культурно-просвітницької органі-

зації зіграв Маніфест 17 жовтня 1905 р. ―Про удосконалення державного

порядку‖, що проголосив основні громадянські свободи в країні. Протягом

1905-1907 рр. на території України було відкрито близько 15 організацій

товариства ―Просвіта‖: у Києві, Полтаві, Катеринославі, Чернігові, Житомирі та

ін. [1, с.14], [2, с.205].

Головним установчим документом організацій ―Просвіти‖ були статути,

16

де зазначалася структура організації та мета їх існування, напрями роботи.

Зокрема в затвердженому статуті Подільського товариства ―Просвіта‖

зазначалося, що основною метою його існування була допомога культурно-

просвітницькому розвитку населення [3, с.178]. Київська ―Просвіта‖ протягом

трьох років видала 31 книгу, призначену для народних мас, ―Каталог та

вказівник для читання‖. У Фонді 114 в справі №3 після Протоколу Загального

Збору членів Товариства «Просвіта» у Києві 25 березня 1907 року міститься

інформація про справу видання шкільних підручників, де зазначено, що Голова

Шкільно-Лекційної Комісії Є. Тимченко виступив з заявою до Загального Збору

з пропозицією, щоб «Замовлення, написання, рецензування і ухвали до друку

підручників доручити виключно Шкільно-Лекційній Комісії, не віддаючи їх на

дальший розгляд Видавничій Комісії і лишати цій останній тільки технічну

справу видавництва». Мотивувалася ця пропозиція тим, що Видавнича Комісія,

якій досі належав обов‘язок видавати шкільні підручники разом з іншими

видавничими справами, дуже заклопотана виданням популярно-наукових

брошур і не має ні часу, ні сил, ні грошей, щоб подбати про шкільні

підручники. В даному документі також йшлося про те, що Шкільно-лекційна

комісія мала виробити програму, яку повинні були розглянути на сполученому

засіданні три Комісії: Шкільно-Лекційна, Видавнича і Бібліотечна, і затвердити

яку повинна була Рада. Це все є прикладом того, що «Просвіта» виникла з

метою активізації громадського життя, об‘єднання інтелігенції, робітників та

селян у спільній боротьбі проти царату за національне визволення й збереження

історичних і культурних традицій українського народу [4, с.548].

Є справи, що показують членство товариства «Просвіта», адже

відомо, що члени товариства то входили у склад «Просвіти», то виходили з

різних на те причин. Яскравими прикладами цього є «Списки членів комісій

товариства «Просвіта» у Києві (1900р)» ( Ф.114,№12), «Списки членів,

кандидатів в члени товариства «Просвіта» у Києві та рекомендуючих їх»

(Ф.114, №13), «Заяви про вступ та відмову від членства в товаристві «Просвіта»

у Києві, рекомендації та інше» (Ф.114, №14) і т. ін. Є листи, в яких

17

наголошується, про запрошення до товариства тих, кого обрано почесним

членом товариства. Великий обсяг документів організації зберігається у

Центральному державному історичному архіві України та Інституту рукопису

Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Багато українських

дослідників вивчали проблему взаємовідносин ―Просвіти‖ з владою. На

особливу увагу заслуговує дослідження О.Д. Бардаша, де розглядався вплив

російського самодержавства на суспільно-культурне життя Наддніпрянської

Україні у 1900-1917 рр., де, зокрема, увага була приділена товариству

―Просвіта‖[5].

У справах, що зберігаються в Державному архіві Київської області,

міститься ще й проект постанови голови м. Києва Володимира Багазія про

відновлення діяльності товариства ―Просвіта‖ від 1941 року. Ось її зміст:

―Зважаючи на те, що вже фактично відновили свою роботу низові

культосвітні товариства колишньої ―Просвіти‖ та почали працювати й хати-

читальні, які вимагають допомоги та керування в своїй роботі та з огляду на

потребу якнайшвидше розвинути культосвітню роботу, знищену за часи

більшовиків, ухвалюю:

1. Відновити діяльність українського культурного товариства ―Просвіта‖.

2. Проведення організаційної роботи по відновленню товариства

покласти на магістра Олега Штуля.

3. Загальне керування роботою по відновленню товариства та контролю

над його діяльністю покласти на відділ пропаганди‖.

Тут згадано українського політичного і військового діяча Олега Штуля-

Ждановича (1917—1977). Під час Другої світової війни він був одним із

найближчих соратників О. Ольжича, членом похідних груп ОУН. В

окупованому нацистами Києві в украй небезпечній атмосфері співпрацював із

газетою ―Українське слово‖.

Наявність в українців офіційно дозволеного німцями адміністративного

органу (міської управи) дала можливість проводити у Києві просвітянські

заходи. Серед них були, зокрема, лекції, концерти, виставки, аматорські

18

вистави, релігійні свята, видавництво листівок, брошур, що мали на меті

пробудження самосвідомості українців, яка зазнала до цього впливу культурної

уніфікації. Зокрема в Державному архіві Київської області збереглася програма

концерту пам‘яті Кирила Григоровича Стеценка, організованого 1942 року не

без участі просвітян.

Отже, багате розмаїття архівних документів становлення та розвитку

товариства «Просвіти» дозволяє всебічно вивчити історію «Просвіти» в усіх її

найважливіших аспектах та дає можливість не тільки ґрунтовно і всебічно

розкрити діяльність товариства та з‘ясувати становлення товариства, а ще й

вивчити його вплив на формування українського національного руху.

Література:

1. Костриця М.Ю. Житомир: Підручна книга з краєзнавства /

М.Ю.Костриця, Р.Ю.Кондратюк. - Житомир: Косенко, 2007. - 464 с.

2. Залевский К. Национальные движения / К.Залевский // Общественное

движение в России в начале XX-го века: в 4-х т. / под ред. Л.Мартова,

П.Маслова и А.Потресова. - СПб., 1911. - Т.4, ч.2. - С.151-242.

3. Центральний державний історичний архів України у м.Київ, ф.442.

Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора,

оп.636, спр.647. Дело об Обществах и союзах утвержденных на основании

закона 4-го марта 1906 г. 7 грудня 1906 р. - 26 лютого 1909 р., 850 арк.

4. Абросимова С. Катеринославська ―Просвіта‖ у культурно-

громадському житті Наддніпрянщини (За матеріалами епістолярної спадщини

академіка Д.Яворницького) / Світлана Абросимова // Україна: культурна

спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць. -

Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип‘якевича НАН України, 2010. -

Випуск 19. - С.548-551.

5. Бардаш О.Д. Російське самодержавство та суспільно-культурне життя в

Україні на початку ХХ століття (1900-1917 рр.) / О.Д.Бардаш. - К.: Укр.

пріоритет, 2011. - 208 с.

19

____________________________________________________________________

УДК 327 Історичні науки

ВЕРСАЛЬСЬКА СИСТЕМА ЯК НЕРЕАЛІЗОВАНА ІДЕЯ МИРНОГО

ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ

Доценко І.Б.,

Вчитель вищої категорії

Харківський ліцей № 161 «Імпульс»

Харківської міської ради Харківської області,

Україна

Доценко М.І.,

Учениця, Харківська гімназія № 46

імені М.В.Ломоносова

Харківської міської ради Харківської області,

Україна

Версальсько – Вашингтонська система є ключовою віхою у формуванні

міжнародних відносин міжвоєнного періоду. Суперечливий характер рішень,

що визначили подальший хід історії, та відсутність єдності підходів щодо

оцінки її реального значення зумовлюють актуальність даної теми.

Наразі Версальський мир, основоположний акт вищезазначеної системи

міжнародних відносин, прийнято трактувати згідно з загальновідомим вислов-

люванням Фердінанда Фоша - як ―перемир‘я на двадцять років‖. Що ж наспра-

вді являє собою Версальська система – тимчасовий устрій світу, орієнтований

на припинення Першої світової війни, чи цілісний міжнародно – правовий

порядок, що жодним чином не передбачав настання майбутньої катастрофи?

Оформлення будь-якої системи міжнародних відносин зорієнтовано в

першу чергу на подолання існуючої напруженості, ліквідації зовнішньої загро-

зи, розроблення гарантій майбутньої безпеки та комплексу заходів задля якомо-

га швидшого відновлення соціально-економічного та політико-культурного

життя постраждалих держав та забезпечення їхнього повноцінного розвитку.

Виходячи з цього, оцінювати Версальську систему міжнародних відносин слід

в контексті прагнень її творців у поєднанні з аналізом історичних реалій, харак-

терних для міжвоєнного періоду, та можливості реалізації висунутих доктрин,

20

що на них базується вищенаведена система, у конкретних історичних умовах.

Версальську систему слід вважати результатом дипломатичної діяльності

найвидатніших представників табору Антанти – Вудро Вільсона, президента

США, на положеннях якого, оформлених у вигляді 14 пунктів, чотирьох

принципів та п‘яти умов, базувалося міжвоєнне облаштування світу, Девіда

Ллойд Джорджа, прем‘єр-міністра Великої Британії, та Жоржа Клемансо,

прем‘єр-міністра Франції [1].

Ідеї, висунуті Вільсоном у ―14 пунктах‖, зокрема про відкриті мирні

договори, що мають усунути в майбутньому таємні угоди та таємну

дипломатію як зовнішньополітичний інструмент, абсолютну свободу

мореплавства як в мирний, так і у воєнний час, усунення усіх можливих

економічних бар‘єрів, гарантії скорочення національних озброєнь до мінімуму,

вільне розв‘язання колоніального питання шляхом врахування точки зору

населення, про суверенітет якого йде мова, звільнення російських територій,

відновлення Бельгії, повернення Ельзасу та Лотарингії від Німеччини до

Франції, оформлення італійських кордонів з урахуванням національних

етнічних) кордонів, забезпечення можливості автономного (у майбутньому –

незалежного) розвитку для народів Австро – Угорщини, повернення втрачених

територій Румунії, Сербії та Чорногорії, забезпечення можливості вільного,

автономного розвитку народів Османської імперії, створення незалежної

Польської держави з урахуванням етнічного складу населення, забезпечення

права націй на самовизначення та створення Ліги націй як організації – гаранта

міжнародної безпеки, не могли не викликати такого значного резонансу у

політичних колах та такої прихильності власне до особистості американського

президента. Вільсон сприймався, за спогадами учасника Паризької мирної

конференції з боку Великобританії Гарольда Нікольсона, як пророк, що може

врятувати світ і встановити світове благоденство [2].

Водночас, сліпий ідеалізм і беззастережна віра у винятковість Вільсона із

початком роботи конференції за відсутності чітко окреслених намірів держав–

учасниць, небажання компромісів, яскраво вираженого індивідуалізму,

21

посилення конфронтації між США та іншими учасниками конференції,

заснованої на небажанні допустити втручання американської держави у світове

облаштування, а також фактичного викреслення переможених держав із

політичного життя ―нової‖ Європи, перетворилися на антипатію до ідеолога,

викликану неготовністю, фактично небажанням перебудови світу відповідно до

вільсонівської доктрини.

Європа, охоплена чварами за світову гегемонію, виявилася нездатною

сприймати ідеї Вільсона в оригінальному вигляді, що і зумовило хитку

рівновагу, що виникла після утвердження Версальсько – Вашингтонської

системи, та низьку ефективність її основного інструменту – Ліги Націй, яка,

згідно з ідеями американського президента, незабаром відторгнутими самими

США, мала забезпечувати недопущення подальших воєнних конфліктів,

забезпечення мирного шляху розвитку світу – засобу, що мав закріпити за

Версальським договором статус власне миру, а не перемир‘я, порушеного через

двадцять років гітлерівською Німеччиною.

Таким чином, враховуючи політичну обстановку, що мала місце на

момент створення Версальської системи, ідея миру, висунутого Вільсоном, не

могла бути повноцінно реалізованою за умов неготовності світової спільноти

до встановлення миру на запропонованих американським президентом умовах,

що і призвело до подальшого наростанню міжнародних протиріч, що зумовило

панування оцінки Версальського миру як перемир‘я.

Література:

1. Уткин А.И. Дипломатия Вудро Вильсона. – М.: Междунар. отношения,

1989. – 320 с. – (Из истории дипломатии).

2. Никольсон Г. Как делался мир в 1919 году / Пер. с англ. под ред.

И.С. Завича; предисл. И. Майского. – М.: Икс-Хистори, 2015. – 416 с.

22

____________________________________________________________________

УДК 4 Історичні науки

ВПЛИВИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ НА ЕВОЛЮЦІЮ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Меренюк Х.В.

студентка історичного факультету

Львівський національний університет імені Івана Франка

м. Львів, Україна

Розвиток Русі як державного утворення здавна був об‘єктом численних

дискусій в науковому середовищі. Одним з найбільш проблематичних є

питання цивілізаційної ідентифікації Київської імперії, у якій відбиваються

риси як Сходу, так і Заходу. Історичну проблематику цього питання

висвітлювали і аналізували в своїх працях такі дослідники як І. Шевченко

(Чернятинський), Д. Наливайко, М. Волощук, Ю.Павленко, Л. Залізняк та інші.

Загалом більшість дослідників відзначають як західний (європейський),

так і східний (візантійський) впливи. Якщо останній мав вирішальну роль на

початковому етапі державності, то впливи Європи спостерігаються аж до кінця

розпаду держави.

Головне, з чим можна було б асоціювати Середньовічну Європу, це,

безперечно, феномен лицарства. Коли йде мова про Європу в епоху

Середньовіччя, то вперше, що спадає на думку, – це мілітаризований спосіб

життя еліти у той час: війни, лицарі у важких обладунках, турніри, лицарський

етос і мораль. Однак, сама проблема існування на Русі лицарського стану є

досить таки заплутаною. Ця держава через війни, хрестові походи, торгівлю

була втягнута і в європейську історію, знайома із європейським життя та

лицарством. Однак, попри це Русь – держава зі своїми своєрідними законами і

звичаями, відмінними від Європи. Наприклад, вагомою відмінністю Русі від

західної культури є її військова організація. Військо русичів складалося,

насамперед із піхоти, русичі коней не використовували безпосередньо на полі

бою, вони обмежувались тим, що під‘їжджали на конях до поля бою, а далі у

хід ішла тільки піхота, тому до ХІІІ ст. масового кінного війська на Русі не

23

простежується. Здебільшого русичі у походах залучали не власну кінноту, а

використовували печенігів. Яскравим прикладом може слугувати похід князя

Святослава на Болгарію, де основу його кінноти складали степовики.

Починаючи з ХІ –ХІІ ст. Київська Русь веде безперервні війни з кочівниками,

які завершуються неодноразовими поразками русичів у битвах. Кінне військо

виявилося ефективнішим, аніж піше. Тому уже з ХІІІ ст. відбувається

перебудова військової організації – княжі дружини стають кінними.

Упродовж ХІ–ХІІІ ст. війська із Західної Європи неодноразово входили

на терени Руської держави. Вагоме місце займає той факт, що це були не лише

підрозділи сусідніх П‘ястів чи Арпадів, а й доволі таки віддалені сили із

Богемії, Моравії, Німецької імперії, особливо з Саксонії та Швеції. У 1018 р.

військо Болеслава І Хороброго, разом із саксонцями зайняли Київ, згодом у

1069 р. Болеслав ІІ Сміливий також увійшов до столиці Русі. У 1150 р. за

сприйняттям Ізяслава Мстиславовича до Києва вступила угорське військо:

«Изѧславъ же то сдумавъ посла брата своего Володимера въ Оугръı ко

королеви зѧти своему и реч ему тъı ми еси самъ реклъ акоже Володимеръ не

смѣеть головъı склонити ӕ же есмь Гюргѧ ис Киева въıгналъ и Гюрги передо

мною бѣгаеть.» [1, с.396, 397]. Коли до Києва прибула угорська кавалерія, то,

згідно літопису, містяни дивувалися їхнім умінням і виступами. Відтак Русь

здобувала неабиякий військовий досвід у контактах з західним лицарством. До

складу останніх не раз входили, щоправда, нечисленні фламандські чи тю-

рінзькі підрозділи, скеровані із числа посаджених на пограниччі колоністів [2].

Лицарські ідеали епохи Середньовіччя були знаними на Русі особливо

через контакти галицьких та волинських терен із сусідніми державами, зокрема

Угорщиною, Польщею та Чеськими землями [3, с.340-347]. Прийняття християн-

ства дало змогу Києву увійти до тогочасної європейської дипломатичної «родини»,

налагодити тісні контакти із західними сусідами, насамперед, в політичному

становищі. За підрахунками науковця Н. Баумґартена, із 36 відомих шлюбних

союзів Рюриковичів «міжнародого» значення» у XI ст. 8 припадає на Німеччину,

2 — на Францію, 5 — на скандинавські країни й Англію, 7 — на Польщу, 6 — на

24

Угорщину, 3 — на половецьких князівен, натомість лише 1 шлюб було укладено

з візантійською принцесою і 3 — з представниками візантійської аристократії. [4,

с.134]. Ці цифри яскраво демонструють, що не слід переоцінювати візантійський

вплив на Київську Русь, відмежовуючи її від загальноєвропейського контексту.

Спільність руської культури із західною простежується у тому, що для

них існували два ідеали: аскетичний і дружинний, який протягом століть

переріс у лицарський [5, с. 123-130]. Сукупними рисами життя Русі та Європи є

також боротьба із язичництвом. Важливу роль відігравали і системи

успадкування землі, характерні для Русі та Європи. Зокрема, недосконалість

механізмів сеньйорату та майорату породжувала чималу кількість позбавлених

спадку воїнів, які часто ставали на службу до могутніших покровителів.

Дехто з Рюриковичів безпосередньо чи опосередковано підтримували

хрестові походи ХІІ–ХІІІ ст. Доволі вірогідним є те, що Гіта, дружина

Володимира Всеволодовича, брала участь у І Хрестовому поході через зв‘язки

із її фламандськими родичами. Князь-бастард Борис, беручи до уваги боротьбу

за угорський престол, намагався встановити контакти із керівниками

ІІ Хрестового походу, насамперед – французьким королем Людовиком VII.

Після захоплення Єруcалиму хрестоносцями в 1099 р. і утворення

Єрусалимського королівства поширюється паломницький рух русичів через

Константинополь до Палестини. Вагомим прикладом є паломницька діяльність

руського ігумена Даниїла. У 1104–1106 рр. він відвідав володіння

єрусалимського короля Балдуїна І: «Се аз недостойный игумен Данил русския

земля, хужши во всех мнисех, смеренный грехи многими… понужен мыслию

своею и нетерпением моим, похотех видети святый град Иерусалим и землю

обетованную» [6, с.25]. Саме у паломницькому русі відбувалося знайомство

русичів із західною культурою.

Більш того, дехто із династії Рюриковичів під час власного перебування

за кордоном проходили західну рицарську військову підготовку. Волинський

князь Роман Мстиславович та його сини Данило і Василько – яскраве

підтвердження цьому.

25

Історія Русі знає випадки втручання руських правителів у внутрішні

конфлікти західних держав. Активним учасником у політичній боротьбі, що

відбувалася у німецьких землях був Роман Мстиславович, який мав тісні

взаємини із союзниками Штауфенів, зокрема – із ландграфом Тюрингії

Германом [7]. Відомо, що цей князь пожертвував 30 марок бенедиктинському

монастирю в Ерфурті, за що і був зарахований до списку засновників

монастиря. Іншим доречним прикладом є фатальний похід цього ж галицько-

волинського правителя у 1205 р., спрямований на підтримку союзної династії

уже згаданих Штауфенів у боротьбі проти Вельфів на теренах Саксонії. Саме

руські підрозділи мали забезпечити Філіпу ІV Гогенштауфену вирішальну

перевагу над супротивниками у цій боротьбі.

Поява королівської влади є вагомим ідентифікатором європеїзації Русі.

Прийнято вважати, що першим королем Русі був Данило, та, все ж, достатньо

обґрунтованою версією є надання римським папою корони Ярополку

Ізяславовичу у 1075 р. Батько – Ізяслав, який перебував з родиною у вигнані

був нагороджений титулом Rex Ruscorum [8]. Фактично, це була присяга

васальної вірності, що пояснюється намаганням залучитися підтримкою з боку

римського престолу. Зважаючи на те, що руські землі неодноразово були під

впливом різноманітних західних династій, переважно угорських Арпадів і

польських П‘ястів, відомо, що протягом 26 років тутил Rex Ruthenorum вживав

угорський принц Коломан.

Зрештою, в основі культури європейського Середньовіччя як в

латинському, так і у візантійському цивілізаційну просторі лежали дві основні

ознаки – християнська віра та антична спадщина. Відповідно, це безпосередньо

стосувалось і Русі [9, с.67,78].

Отже, вплив Заходу на розвиток Русі є беззаперечним. Природньо, що

опісля обрання східного обряду, Київ найбільш тісно взаємодіє саме з

Константинополем, перейнявши низку важливих елементів візантійського

культурного простору. Однак, Русь, ставши частиною східного відгалуження

європейської спільності (фундаментом якої була християнська віра), також

26

мала близькі контакти із латинським, західним світом. І саме західні впливи

простежуються у розвитку Русі до останнього періоду держави, що і свідчить

про приналежність останньої до загальноєвропейського простору.

Література:

1. Полное собрание русских летописей . - Санкт-Петербург : Тип. М.А.

Александрова, 1908. - Т. 2. Ипатьевская летопись. - 638 с.

2. Волощук М. Рицарська культура на руських землях ХІ–XIV століть //

[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://likbez.org.ua/ua/ry-

tsarskaya-kultura-na-ruskih-zemlyah-hi-xiv-vekov.html

3. Галайчук О. Лицарство княжої доби в українському обрядовому

фольклорі:мотиви та образи / О. Галайчук. Львів: 2018. С. 23-27.

4. Baumgarten N. de. Généologies et manages occidenteux de Rurikides russes

du X au XIII siècles // OC. – 1927. – V. 9, № 9

5. Дашкевич Н. Рыцарство на Руси – в жизни и поэзии. ІІ. / Николай Даш-

кевич // Чтенія въ Историческомъ Обществѣ Нестора-лѣтописца / подъ ред. Н.

П. Дашкевича. Кіевъ: Типографія М. М. Фиха, 1902. Кн. 16. Вып. ІV. С. 1–23.

6. Хождени игумена Даниила / Памятники литературы Древней Руси. XII

век. — М., 1980. — С.25-114

7. Однороженко О. А. Добрий порядок на Русі / О. Одороженко. //

Український тиждень. – 2010. – №52.

8. Волощук М. Королі Русі з династії Рюриковичів ХІ–ХІІІ ст. //

[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://likbez.org.ua/ua/ko-

roli-rusi-iz-dinastii-ryurikovichej-xi-xiii-vv.html

9. Наливайко Д. С. Україна очима Заходу / Дмитро Наливайко. – 2-е вид.,

допов. – К.: Грамота, 2008. – 784 .

27

____________________________________________________________________

УДК 94 (477) Історичні науки

РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ ЧЕХІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ

(1920-І – ПОЧАТОК 1930-Х РР.)

Чуян І.Л.,

аспірантка історичного факультету

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова

м. Київ, Україна

Чехи, які переселилися до України були прихильниками різних

християнських конфесій. Спершу майже третина представників етноспільноти

сповідувала католицтво, решту становили протестанти – реформовані

євангелісти та баптисти [6, с. 148]. Незначну частину українських чехів

складали члени релігійної общини «чеських (моравських) братів» або

«гернгутерів» (поселення Гернгут в Саксонії було їх релігійним центром).

Чеські брати вважали себе спадкоємцями гуситів [2, с. 34]. Під тиском

русифікаторської політики царського уряду незабаром 75% чехів перейшли у

православну віру [6, с. 148]. Після зміни чехами конфесійної приналежності їх

релігійність стала симбіозом православних традицій та елементів, характерних

для католицької конфесії. Усупереч тому, що частина чехів була хрещена у

православній церкві, вони продовжували дотримуватися традицій своїх предків,

відзначаючи великі релігійні свята за католицьким календарем.

Чехи швидко переконалися в необхідності релігійної терпимості – це було

поряд з серйозністю не тільки в словах, а й учинках, мабуть, найважливішою

умовою мирного співжиття [3, с. 13].

У радянський час більшість українських чехів продовжували бути

православними, хоча деякі сім‘ї залишалися вірними католицизму або були

прихильниками протестантизму. Так, у лютому 1925 року Славутська районна

комісія обстежила село Дідова Гора, в якому з 280 мешканців 272 осіб були

чехами. Було виявлено, що жителі поселення переважно були православними, а

28

деякі – католиками. Унаслідок відсутності у селі культових споруд чехи

відвідували церкву та костьол у сусідньому Кривині. У колонії Головлі Чеські

Анопольського району, де чехи становили 100% населення усі були

православними. У с. Антонівка, де населення також було виключно чеським,

більшість складали католики, 10 сімей належали до православ‘я [11, с. 58].

Більшість чехів, може, за винятком деяких реформованих євангелістів, на

відміну від місцевих польських і німецьких католиків та православних

українців не дотримувались надто ревно релігійних обрядів. Їх релігійність

мала непоказний характер [3, с. 16]. Особливістю релігійного життя волинських

чехів було те, що вони, представники покоління, яке вже народилося в Україні

все ще не могли чітко визначити власне віросповідання. Унаслідок цього серед

чехів спостерігалась певна релігійна індиферентність. В одній родині діти

могли бути хрещені і в православній церкві і в костьолі [4, с. 26]. Чехи

відвідували ту церкву, яка знаходилася ближче до домівки. Неважливо була

вона православною чи католицькою [12, с. 203].

Свідченням стриманого ставлення чехів до релігії було те, що навіть

найбільші християнські свята – Паску та Різдво вони відзначали не надто гучно.

Чехи також майже не дотримувалися посту [1, с. 111]. Оскільки чехи були

менш релігійними, ніж сусіднє українське, польське чи німецьке населення,

духовенство не мало жодного впливу на більшість представників етно-

спільноти. В архівних документах відсутня інформація про участь чехів у

роботі католицьких чи православних релігійних організацій [11, с. 59]. Молодь,

яка була вразлива до атеїстичної пропаганди, ставилася до релігії та

християнських обрядів взагалі байдуже [8, с. 139]. Чеське періодичне видання

«Селянка» звертало увагу на релігійне переслідування чехів, і, як наслідок,

поширення серед молоді атеїзму [13, с. 300].

Упродовж міжвоєнного періоду в чеських поселеннях, попри амбівалентне

ставлення їх мешканців до релігійного життя, все ж продовжували зберігатися

традиційні християнські звичаї та обряди [8, с. 139]. По великому рахунку не

існувало жодних більш-менш серйозних натяків на атеїстичні ухили дорослих

29

чеських селян. Віра ніколи не набувала якихось суспільно-політичних форм, а

існувала на побутовому рівні, у вихованні дітей [9, с. 125]. Так, православні

чехи у святкові дні причащали дітей. Аби надати участі дітей у таїнстві

євхаристії особливого торжества, матері, готуючись до значних церковних

празників, шили донькам гарні сукні [8, с. 139].

Розкуркулення та колективізація спричинили поширення у середовищі

чеських громад відчуття занепокоєння та зневіру в завтрашньому дні.

Втративши можливість надалі розвивати господарчу культурну традицію,

частина чехів звернулася за розрадою до релігії. Чого тільки варте свідчення

інформатора ГПУ про приїзд до Чехограда католицького єпископа: «Ксьондзи

вʼїхали до Чехограда під урочисте калатання дзвонів і зупинилися на квартирі у

кістера чехоградської церкви Франца Йосифовича Вавріна. Зранку почалося

богослужіння, на якому були присутні всі, за винятком членів КНС та

радянських службовців. Хрещення проходило на головній вулиці, де

вишикувалися всі, хто бажав пройти конфірмацію. Єпископський прелат

Грузинський, ксьондзи з міст Олександрівка (Крим) та колонії Костгейн

прочитали проповідь, торкнувшись необхідності віри для селян і особливо –

для дітей... На обіді влаштованому на честь прибулих, ксьондз Шенфілд сказав:

«Як у природі буває похмура погода, що потім змінюється на сонячну, так і в

нас, у релігійному житті вже 9 років висить туман, що має розвіятись – і тоді

прийде свобода». Після цих промов кістер Ваврін, який до цього хотів

полишити церковну діяльність, обіцяв усім, хто був на зібранні, що зостанеться

містером і послужить вірі, доки не зійде сонце» [5, с. 136].

Церква брала активну участь у благодійницькій діяльності, що була

спрямована на покращення становища чехів, які потерпали від голоду в

Україні. Такі конфесійні організації як Чеськобратська євангельська церква і

християнське об‘єднання «Костницька громада» упродовж 1921 – 1923 рр.

надавали гуманітарну допомогу голодуючим чехам. Також ліквідацією

наслідків катастрофи, що спіткала південноукраїнський регіон займався

особисто архієпископ Оломоуцький [13, с. 354].

30

Культові споруди, які відвідували чехи задля участі у богослужіннях та

релігійних обрядах були збудовані ще у часи існування Російської імперії. Їх

планування та зовнішній вигляд залежали від функцій, які вони виконували та

релігійних ідей, які відображали [10, с. 76].

Ще у 1884 р. приазовські чехи у с. Чехоград без сторонньої допомоги звели

костел з двома дзвіницями. На початку 20-х рр. ХХ ст. у селі було побудовано

новий костел, який мав пневматичний орган; при костьолі було організовано

хор з учнів місцевої школи. Функції священнослужителя, а також і лікаря

виконували у колонії до 1926 р. вчителі, які приїжджали з Чехії [7, с. 10].

Католицький костьол, що існував у Чехограді до 30-х рр. ХХ ст. було

зруйновано, а на його місці побудували невелику електростанцію [13, с. 350].

Подібна доля спіткала й інші богослужбові споруди в яких збиралися для

молитви члени чеських релігійних общин.

Таким чином, чехи радянської України хоча й не відкидали віри в Бога,

будучи прихильниками православ‘я, католицтва та протестантизму, проте

особливою релігійністю теж не відрізнялися. Чехи дотримувалися певних

релігійних обрядів та відзначали церковні свята, але робили це не так ревно як

населення інших національностей, що їх оточувало. Крім того чехи часто

висловлювали лояльність одночасно до двох християнських напрямів, що було

зумовлено формальністю акту їх навернення до православ‘я після масового

переселення до України в другій половині ХІХ ст. Що стосуються

деструктивних впливів державної політики на релігійне життя чеської меншини

в УСРР, то найбільше більшовицька атеїстична пропаганда позначилася на

молоді. Можемо припустити, що однією з самозахисних реакцій частини

чеського населення на негативні наслідки суспільно-економічних

трансформацій, що до них вдалася радянська влада на межі 1920 – 1930-х рр.,

стало звернення окремих груп етноспільноти за духовним захистом до церкви.

Проте, влада, використовуючи засоби адміністративного тиску, ліквідувала

більшість релігійних громад до складу яких входили чехи та розпочала

використовувати культові споруди для власних потреб.

31

Література:

1. Борисов М. Чеські народні традиції і обряди / М. Борисов // Чехи на

Волині: історія і сучасність. – С. 110-112.

2. Войчун Ю. І. Організація релігійного життя чеських поселенців на

Волині в другій половині ХІХ ст. / Молодий вчений. – 2015. – № 8(23). –

Частина 1. – С. 34-37.

3. Гофман Ї. Чехи на Волині: основні відомості. – Прага, 1998. – 32 с.

4. Дідківська М. Усні меморати чехів села Малинівка на Житомирщині /

М. Дідківська // Вісник Київського національного університету імені Тараса

Шевченка. Історія. – 2012. ‒ № 111. – С. 24-27.

5. З листів до професора Євгена Рихлика // Хроніка-2000. – № 29-30. –

Частина ІІ. – С. 112-118.

6. Заславський І. Волинські чехи: маловідомі сторінки історії / І.

Заславський. – Вітчизна. – 1998. – № 9-10. – С. 147-149.

7. Курінна М. А. Традиційна культура та побут чехів Північного

Приазов‘я останньої чверті ХІХ ст. – ХХ ст. (на матеріалах с. Новгородівка

Мелітопольського району Запорізької області) / Марина Андріївна Курінна:

автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних

наук за спеціальністю 07.00.05 – етнологія. – К., 2009. – 20 с.

8. Лутай М. Є. Чехи на Житомирщині: історія і сьогодення / М. Є. Лутай.

– Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. – 208 с.

9. Луцький Ю. Чехи на Україні / Юрій Луцький // Хроніка-2000. – № 29-

30. – Частина ІІ. – С. 119-138.

10. Материальная культура. Вып. 3. – М.: Наука, 1989. – 224 с.

11. Чехи на Волині: історія і сучасність: праці Житомир. науково-

краєзнавчого т-ва дослідників Волині. Т. 24. – Житомир, 2001. – 100 с.

12. Шульга С. Чеська та німецька імміграція на Волинь: компаративний

аналіз / С. Шульга // Knowledge, Education, Law, Management. – 2018. – № 1(21).

– С. 197-205.

13. DejinyCechunaUkrajine/ Історія чехів в Україні.– К.: НАУ, 2013.– 600 с.

32

____________________________________________________________________

УДК 612.8 Медичні науки

МЕТОДИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ПОРУШЕННІ

ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО

ІНСУЛЬТУ

Бондар О.Б.,

студентка спеціальності

"Фізична терапія, ерготерапія"

Мелітопольський інститут екології

та соціальних технологій Університет "Україна"

м. Мелітополь, Україна

Головний мозок є координуючим центром людського тіла. Від його

злагодженої роботи напряму залежить гомеостаз організму в цілому і кожного

окремого органу чи системи. Але він дуже тендітний і вразливий за своєю

структурою, тому зашкодити йому доволі просто. На сьогоднішній день, дуже

розповсюдженою проблемо пов‘язаною з головним мозком є – інсульт. Інсульт

— це гостре порушення мозкового кровообігу. Розрізняють ішемічні інсульти

(мозковий інфаркт, розм'якшення мозку), що с наслідком закупорки судин

тромбом чи занесеним в них емболом і геморагічні (крововилив). Інсульт

починається гостро. Захворювання характеризується загальним важким станом

хворого розладами свідомості серцевої діяльності, дихання, мови, парезами та

паралічами. Найчастіше спостерігається параліч кінцівок однієї половини тіла

(геміплегія), який спочатку млявий і незабаром переходить у типовий для

інсультів спастичний параліч із згинальними контрактурами у суглобах руки і

розгинальними – у нозі.

За даними ВООЗ, у розвинених країнах світу щорічно реєструється

від 100 до 300 інсультів на кожні 100 тис. населення. В Україні кількість

інсультів, що виникають протягом одного року, становить близько 209 випадків

на 100 тис. населення. Поширеність мозкового інсульту в країнах Європи, на

думку багатьох фахівців, у найближчі 25 років буде зростати у зв‘язку з

постарінням населення в індустріально розвинених країнах. На жаль, чверть

33

хворих, які перенесли інсульт, вмирають, а з тих пацієнтів, що вижили після

інсульту, приблизно одна третина має тяжкі наслідки у вигляді вираженого

неврологічного дефекту, психічних розладів, що зумовлюють стійку втрату

працездатності та залежність від сторонньої допомоги в повсякденному житті.

До того ж, принаймні один з шести пацієнтів переносить повторний інсульт

протягом наступних 5 років. За отриманими даними, з хворих, які перенесли

інсульт, до трудової діяльності повертаються близько 18–20 %.

Надзвичайно великими є як прямі, так і опосередковані збитки суспільст-

ва від інсульту. На його лікування витрачається значна частка бюджету

охорони здоров‘я. Тому проблема мозкового інсульту вийшла за межі медичної

науки і практики, набула важливого соціально-економічного значення.

Для фізичної реабілітації таких пацієнтів потрібно підбирати грамотний

підхід, що буде спрямований на комплексне відновлення пацієнта та

повернення його до повноцінного життя та праці в суспільстві. Для більше

вагомого ефекту фізичної реабілітації потрібно враховувати функціона льний

стан органі зму постраждалої від інсульту людини. [1, с.16]

Медична реабілітація як комплекс ендо- й екзогенних заходів,

спрямованих на усунення змін в організмі, які спричинюють захворювання або

сприяють його прогресуванню, розрізняють 5 етапів медичної реабілітації:

превентивний, стаціонарний, поліклінічний, санаторно-курортний і етап

метаболічної реабілітації.

Фізична реабілітація більш вазгомим методом виступає на усіх п‘яти

етапах медичної реабілітацїї враховуючи стан людини за діагностичними та

медичними показниками. Зазначимо також, що на стаціонарному періоді

рекумендується використовувати фізичну реабілітацію в кінці періоду

лікарняних процедур з умовою покращення стану людини..

Етапи фізичної реабілітації створюють умови для нормалізації

структурно-метаболічних порушень, наявних на доклінічній стадії хвороби і

збережених після завершення клінічної стадії. Цього досягають тривалим

застосуванням засобів ЛФК, дієтичною корекцією, вживанням мінеральних вод,

34

кліматотерапією, курсами бальнеотерапії. На цьому етапі всі лікувальні

фактори слід використовувати протягом тривалого часу. Для програм першого і

п‘ятого етапів медичної реабілітації необхідно використовувати переважно

фізичні та природні лікувальні фактори, які є звичними для людини: реакції-

відповіді на них закріплені генетично, при їх застосуванні звичайно не буває

ускладнень, характерних для медикаментозної терапії, тому їх можна

використовувати тривало, курсами і практично все життя для відновлення

втраченого здоров‘я, збільшення тривалості періоду активного довголіття і

формування стереотипу здорового способу життя. [2, с. 37]

Як було вище зазначено, до лікування інсульту підходять комплексно. У

гострий період проводять невідкладні заходи для підтримки життєдіяльності

хворого. Після цього застосовують засоби, спрямовані на усунення причин, що

викликали інсульт, та протидіють ускладненням захворювання і сприяють оду-

жанню пацієнта. Використовують медикаментозну терапію, ортопедичні і

нейрохірургічні методи, дієто- і психотерапію, призначають засоби фізичної

реабілітації.

Реабілітація хворих на інсульт проводиться в три етапи: І – ранній

відновний (до 3 міс), ІІ – пізній відновний (понад 1 рік), ІІІ етап – залишкових

порушень рухових функцій резідуальний (понад 1 рік). З них І етап

проводиться в стаціонарі під час лікарняного періоду реабілітації, ІІ і ІІІ – у

післялікарняний період. Тривалість етапів, як і період реабілітації, залежить від

клінічного перебігу захворювання і ступеня по рушення рухових функцій.

На післялікарняному періоді реабілітації додаються механотерапія та

працетерапія.

Лікувальну фізичну культуру застосовують диференційовано як у

пізньому відновному етапі так і на етапі залишкових рухових порушень. Це

залежить від ступеня по рушення рухових функцій перебігу і важкості

захворювань що спричинили інсульт його виходу і віку хворого.

При І ступені (легкий парез) і ІІ ступені (помірний парез) порушень

рухових функцій фіналом реабілітації є відновлення професійних навичок і

35

фізичної працездатності. Відповідно до цього на її етапах будуть планомірно

ставитись завдання: нормалізація діяльності ЦНС, рефлекторної збудженості

м‘язів та м‘язово-суглобового відчуття; поліпшення здатності довільного

напруження і розслаблення м‘язів, координації рухів; збільшення сили м‘язів,

тренування серцево-судинної та дихальної систем; відновілення і підтримання

здатності до фізичних навантажень побутового і виробничого характеру.

При ІІІ ступені (парез) порушень рухових функцій головно метою

реабілітації є оволодіння побутовими навичками, а при IV (глибокий парез) і V

(плегія, або параліч) ступенях – самообслуговування. Відповідно до цього

перед ЛФК ставляться такі завдання: підвищення загального тонусу організму і

впевненості в необхідності занять фізичними вправами; зменшення рефлекс-

торної збудженості м‘язів, зміцнення м‘язів і збільшення обсягу рухів у

суглобах уражених кінцівок; протидія контрактурам і синкінезіям, поліпшення

діяльності серцево-судинної, дихальної і травної систем; стимуляція крово- і

лімфообігу, трофічних процесів у паретичних кінцівках; закріплення навичок

повертання у ліжку, переходу у положення сидячи і стоячи, стабілізація

постійних компенсацій; розвиток і підтримання самостійного пересування і

самообслуговування. Використовують класичний, сегментарно-рефлекторний,

точковий, вібраційний і підводний душ-масаж, самомасаж. [3, с. 75]

Фізіотерапію призначають 2 – 3 рази на рік для поліпшення кровообігу і

живлення мозку; зменшення спастичності м‘язів і знеболювання суглобів,

сприяння відновленню рухових функцій, зміцненню ослаблених м‘язів,

ліквідації контракту, підвищення загального тонусу і загартовування пацієнта.

Для цього використовують: медикаментозний електрофорез, діадинамотерапію,

УВЧ- І НВЧ-терапію, двокамерні гідрогальванічні ванни, парафіно-озокеритові

аплікації у вигляді рукавичок, шкарпеток або манжетів на уражені суглоби,

пелоїдотерапію, електростимуляцію ослаблених м‘язів, ванни кисневі,

сульфідні, радонові, обтирання.

Механотерапію застосовують для ліквідації контрактур і відновлення

рухливості у суглобах, зміцнення м‘язів паретичних кінцівок. Застосовують

36

апарати маятникового і блокового типів, а також рухи на подібних апаратах у

воді. Основне правило при застосуванні механотерапії – вправи не повинні

викликати у хворого появу або підсилення болю, підвищення напруження

м‘язів – слід суворо виконувати.

Працетерапію – відновну і професійну – використовують для збільшення

амплітуди рухів у суглобах, зниження ригідності м‘язів, підвищення їх сили,

витривалості та спастичності, покращення координації рухів; відновлення

професійних і побутових навичок; набуття максимальної незалежності від

сторонньої допомоги. Використання методів фізичної реабілітації дає

бесперечну можливість покращення фізичного ті емоційного стану

постраждалої від інсульту людини, надає реальний шанс повернення до

повсякденного життя та праці у соціальному середовищі.

Література:

1. Дубровський В.І. Лікувальна фізкультура та лікарський контроль

[Текст] / В.І. Дубровський. –М. Фізкультура і спорт, 2006. – 258 с.

2. Окамото Гері Основи фізичної реабілітації: [Навчальний посібник] /

Окамото Гері. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. – 325 с.

3. Панасюк Е. М. Загальна фізіотерапія і курортологія: [Навчальний

посібник] / Е. М. Панасюк, Я. М. Федорів, В. М. Могилевський. – Львів: Світ,

1990. – 136 с.

37

____________________________________________________________________

УДК 616-073.75: 616.72-002.77 Медичні науки

ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА БРОНХОЛЕГЕНЕВИХ УРАЖЕНЬ

У ПАЦІЄНТІВ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ

Бортний М.О.,

кандидат медичних наук,

доцент кафедри променевої діагностики,

Харківська медична академія післядипломної освіти,

м. Харків, Україна

Бортна Т.М.,

кандидат медичних наук,

лікар-кардіолог,

КНП «Міська студентська лікарня» ХМР,

м. Харків, Україна

Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) найбільш розповсюджене серед

хронічних поліартритів захворювання, яке уражає від 0,6 до 4% населення

планети в різних кліматогеографічних зонах. Жінки хворіють приблизно у 2,5

рази частіше, ніж чоловіки і переважно у віці 35-50 років [1, 2, 3,4]. РА на

початку XXI сторіччя отримав більш чітку нозологічну належність ніж у

середині минулого сторіччя, оскільки були виділені наступні самостійні

нозологічні форми, як ювенільні артрити (хронічний і ревматоїдний),

анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтєрєва), хвороба Шегрена і ін. [5].

Перебіг РА у переважної більшості пацієнтів ускладнюється залученням у

процес інших органів, у тому числі і дихальної системи [6, 7, 8, 9, 10, 11]. При

цьому можуть бути ураженими всі відділи дихальної системи: дихальні шляхи,

плевра, паренхіма легень, легеневі судини [12, 13, 14, 15].

РА являється однією з основних причин для хірургічного лікування

(ендопротезування) великих суглобів (кульшового, колінного). А це в свою чер-

гу приводить до того, що перед анестезіологами стає питання максимального

зниження операційного риску, особливо при ураженні саме дихальної системи.

Тому, метою дослідження являлось уточнення змін легеневої тканини у

хворих на РА та визначення можливої залежності між клінічними та

38

променевими показниками активності процесу.

Матеріали та методи. Проведено комплексне клініко-лабораторне

дослідження 32 пацієнтів (жінок – 30, чоловіків – 2) з діагнозом РА згідно з

критеріями Американської ревматологічної асоціації (Arnett F.S., 1988),

середній вік хворих склав 54 ± 8 років. Критерієм відбору хворих були скарги

на наявність вираженого суглобового синдрому, періодичну лихоманку,

виснаження, кашель та наявність задишки. Усім хворим проводилась

стандартна рентгенограма кистей та променево-зап‘ясткових суглобів,

оглядова рентгенограма органів грудної клітки (ОГК), яка при необхідності у 9

хворих доповнена бічною проекцією. Комп‘ютерно-томографічне дослідження

(КТ) ОГК проведено 26 пацієнтам (81,25%) на апараті „SeleCT SP‖ фірми

Marconi з високим розрізненням та кроком (1-2 мм). Рентгенологічна стадія

ураження суглобів визначалась за Steinbrocker.

Результати дослідження. При аналізі рентгенограм кистей та променево-

зап‘ясткових суглобів і узагальненні отриманих даних у 2 хв. визначена І

рентгенологічна стадія ураження суглобів, у 6 – ІІ ст., у 13 досліджених – ІІІ ст.

та ІV стадія за Steinbrocker визначена у 11 пацієнтів. Серед досліджених хворих

І ступінь активності процесу виявлений у 5 хворих, ІІ – у 17 пацієнтів, ІІІ

ступінь – у 10 хворих на РА. Ревматоїдний фактор був позитивним у 26 чол.

На даний час відомо, що на фоні ревматоїдного артриту можуть бути

ураженими практично всі компоненти дихальної системи, включаючи інтерсти-

цій та легеневу тканину. За даними Targoffa (1989) легенева симптоматика

зустрічається у 10-80% хворих з різноманітними ревматичними захворюван-

нями (найбільш часто при ревматичній лихоманці, РА і ін.). Однак, крім того,

компоненти дихальної системи можуть уражатися і вторинно, в результаті

токсичної дії препаратів, які використовуються для лікування даної групи

захворювань (метотрексат, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ін.).

Відомо, що при дифузних ураженнях сполучної тканини основними

ознаками залучення легень в патологічний процес є васкуліт і зміни сполучної

тканини.

39

За нашими даними при рентгенологічному дослідженні у 30 пацієнтів

були визначені зміни в легенях у вигляді різного характеру дифузного їх

ураження зі змінами легеневого малюнку у вигляді посилення та деформації.

Дані зміни мали двосторонній характер ураження, переважно локалізувались в

базальних відділах легень та поєднувались з патологічними змінами плеври.

Серед цих пацієнтів у 7 хв. визначена деформація легеневого малюнка по

петлистому типу за рахунок чергування фіброзу, емфіземи та бульозним

здуттям альвеол. У 2 хворих виявлено помірне посилення легеневого малюнка в

навколокореневих зонах, яке було обумовлене потовщенням сполучної тканини

по ходу великих бронхів і судин (перибронхіальні та перивазальні зміни).

Окрім вищеозначених змін, у 7 досліджених виявлено ущільнення плеври по

ходу горизонтальної міжчасткової борозни, у 4 хв. – помірно вираженого

плевриту. Зміни серцево-судинної системи визначені у 27 пацієнтів, однак вони

здебільше були обумовлені супутньою патологією (атеросклеротичним аорто-

кардіосклерозом) і тільки у 5 хв. при ультразвуковому дослідженні виявлена

наявність рідини в перикардіальній порожнині, обумовлена серозитом при РА.

При проведенні комп‘ютерно-томографічного дослідження з використан-

ням високого розрізнення потовщення костальної плеври було визначено у 12

чол. (37,5%), наявність повітряних бул з переважною локалізацією в верхніх

частках легень – 8 чол. (25%), дисеміновані вогнищеві зміни в легеневій

тканині у 6 пацієнтів (18,7%).

Зміни інтерстиціальної тканини в легенях з різним поєднанням елементів

ураження дихальної системи, а також різних ступенів вираженості виявлені у

30 досліджених (93,7%). При цьому ділянки ущільнення інтертиціальних

внутрішньочасточкових перегородок (фіброзовані поміжацинарні перегородки)

виявлені у 11 хворих (34,3%), потовщення стінок легеневих часток

спостерігалось у 12 досліджених (37,5%), зміни центрального інтерстицію за

рахунок перибронхіального і периваскулярного фіброзу визначалось у 5 чол.

(15,6%). Ділянки змін по типу «матового скла» визначено у 12 пацієнтів

(37,5%), при чому достовірних кореляційних зв‘язків клініко-лабораторних змін

40

(титр ревматоїдного фактору, ступінь активності) і вираженістю суглобового

синдрому виявлено не було.

В катамнезі було досліджено 9 хворих. На фоні проведеної протиревма-

тичної терапії загальний стан пацієнтів значно покращився, за лабораторними

даними достовірно знизився титр ревматоїдного фактора. Однак, за даними

комп‘ютерно-томографічного дослідження ділянки фіброзної перебудови

інтерстицію - як потовщення міжчасточкових, так і внутрішньочасточкових

перегородок залишалося без змін. Зони інтертиціальних змін по типу «матового

скла» також зберігались, але з меншими змінами по протяжності. Такі

визначені залишкові зміни, на наш погляд, обумовлені токсичною дією

метатрексату, який використовували для терапії РА у даних хворих.

При оцінці отриманих даних і даних літератури слід зазначити, що хоч і

суглоби грудної клітки рідко уражаються при РА, однак у цих хворих при

відсутності захворювання легень іншої етіології можна припустити, що

підвищена «жорсткість» грудної клітки відіграє значну роль в зниженні

легеневих об‘ємів та ефективності вентиляції. Ці фактори разом з наявністю

інтерстиціального фіброзу легень, призводять до типової картини

рестриктивного ураження легень. При прогресуванні даного стану з‘являються

порушення транспорту газів, гіпоксія при фізичному навантаженні, що

негативно впливає на хід анестезіологічного забезпечення під час оперативного

лікування та перебігу в післяопераційному періоді.

Висновки. Таким чином, основними змінами при ураженні дихальної

системи у хворих з РА являється ураження інтерстицію у вигляді ущільнення

інтертиціальних внутрішньочасточкових перегородок і потовщення стінок

легеневих часток. Такі зміни, на наш погляд, являються незворотними, однак

ми вважаємо, що необхідне подальше вивчення їх причин і різних клінічних,

лабораторних параметрів та їх вплив на фіброзуючі процеси в легеневій

тканині, використовуючи комп‘ютерну томографію з високим розрізненням.

Крім того, слід вказати, що КТ ОГК слід використовувати для ранньої

діагностики уражень легень при РА, що дозволить оцінити активність

41

запалення і фіброзу, що дуже важливо для визначення активності терапії.

Література:

1. Бестаев Д.В., Каратеев Д.Е., Насонов Е.Л. Интерстициальное

поражение легких при ревматоидном артрите. Научно-практическая

ревматология. //Rheumatology Science and Practice. 2012; 50 (6):63–9.]. DOI:

http://dx.doi.org/10.14412/1995-4484-2012- 1296.

2. Бортная Т.Н. Ревматология. – М.: Эксмо, 2010. – 624 с. [Новейший

медицинский справочник].

3. Насонов Е.Л., редактор. Ревматология. Национальное руководство.

Москва: ГЭОТАР-Медиа; 2008. – 720 с.

4. Bartels C.M., Bell C.L., Shinki K., et al. Changing trends in serious sextra-

articular manifestations of rheumatoid arthritis among United State veterans over 20

years. //Rheumatology (Oxford), 2010; 49 (9):1670–5. DOI:

http://dx.doi.org/10.1093/rheumatol-ogy/keq135.

5. Bradley B, Branley H.M., Egan J.J., et al. Interstitial lung disease guideline:

the British Thoracic Society in collaboration with the Thoracic Society of Australia

and New Zealand and the Irish Thoracic Society. //Thorax. - 2008; 63, Suppl. 5: v1–

v58. DOI: 10.1136/thx.2008.101691.

6. Richeldi L., Davies H.R., Ferrara G., Franco F. Corticosteroids for idiopathic

pulmonary fibrosis. Cohrane Database Syst Rev. - 2003; (3):CD002880.

7. Чурилін Р.Ю., Крамний І.О., Бортний М.О. Рентгенодіагностика

захворювань легень, плеври і середостіння. – Харків: Вид. Рижко С.Г., 2016. –

276 с. [Керівництво].

8. Hagiwara K., Sato T., Takagi-Kobayashi S., et al. Acute exacerbation of

preexisting interstitial lung disease after administration of etanercept for rheumatoid

arthritis. //J Rheumatol. - 2007; 34(5): 1151–4. Epub. - 2007. - Apr 15.

9. Demedts M., Behr J., Buhl R., et al. Highdose acetylcysteine in idiopathic

pulmonary fibrosis. //N Engl J Med. - 2005; 353(21): 2229–42. DOI: http://dx.doi.

org/10.1056/NEJMoa042976.

10. Gehr J., Maier K., Degenkolb B., et al. Antioxidative and clinical effects of

42

high-dose N-acetylcysteine in fibrosing alveolitis. //Am J Respir Crit Care Med. -

1997; 156 (6):1897–901. DOI: http://dx.doi.org/10.1164/ajrccm.156.6.9706065.

11. Park J.H., Kim D.S., Park I.N., et al. Prognosis of fibrotic interstitial

pneumonia: idiopathic versus collagen vascular diseaserelated subtypes. //Am J

Respir Crit Care Med. - 2007; 175(7):705–11. DOI: http://dx.doi.org/10.1164/rccm.

200607- 912OC.

12. Dawson J.K., Fewins H.E., Desmond J., et al. Predictors of progression of

HRCT diagnosed fibrosing alveolitis in patients with rheumatoid arthritis. //Ann

Rheum Dis. 2002; 61 (6):517–21. DOI: http://dx.doi.org/10.1136/ard.61.6.517.

13. Kinder B.W., Collard H. R., Koth L., et al. Idiopathic nonspecific

interstitial pneumonia: lung manifestation of undifferentiated connective tissue

disease? //Am J Respir Crit Care Med. - 2007; 176(7):691–7. DOI:

http://dx.doi.org/10.1164/rccm.200702- 220OC. Epub 2007 Jun 7.

14. Steen V.D., Conte C., Owens G.R., Medsger T.A. Jr. Severe restrictive

lung disease in systemic sclerosis. //Arthritis Rheum. - 1994; 37(9):1283–9. DOI:

http://dx.doi.org/10.1002/art.1780370903.

15. Tanaka N. Rheumatoid arthritis-related lung diseases: CT findings / N.

Tanaka, S.K. Jeung, D. John et al. // Radiology. - 2004. - Vol. 232. - Р. 81-91.

____________________________________________________________________

УДК 617.7-053.2-082 (477.41)"2016/2018" Медичні науки

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ НАДАННЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ

ОФТАЛЬМОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДИТЯЧОМУ НАСЕЛЕННЮ

КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ В 2016-2018 РОКАХ

Герасімова Т.П.

Завідуюча офтальмологічного відділення,

Київська обласна клінічна лікарня,

Київ, Україна

Актуальність. Захворювання ока, що потребують хірургічного втручання

залишаються одними з актуальних проблем сучасної офтальмології [1, p.86], [2,

p.226], [3, p. 021], [4, p.73]. В структурі хірургічної допомоги офтальмологічним

43

хворим основними складовими є операції з надання невідкладної допомоги

пацієнтам з різними травмами ока (механічні ушкодження, опіки) та планові

операції. Останнім часом відмічається тенденція до зростання запально-дистро-

фічних захворювань рогівки, кришталика, ситківки серед пацієнтів різного віку

[4, p.75], [5, с.16], [6, p.82]. Найчастіше причинами розвитку стану рогівки та

кришталика, що потребують оперативного втручання є помутніння рогівки вна-

слідок перенесених кератитів різного генезу, в тому числі на тлі проявів загаль-

носоматичних та інфекційних хвороб [7, с.29], [8, с.65], [9, p.63], [10, с.44], [11, p.81],

розвитку рубцевих змін рогівки після опіків та травматичних пошкоджень ока, які

часто ускладнені травмами інших органів та систем [12, с.157], [13, с.14].

Метою дослідження є проведення аналізу результатів надання

спеціалізованої офтальмологічної допомоги дитячому населенню Київської

обласної в 2016-2018 рр. з метою її оптимізації.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проведено на підставі

даних роботи дитячих офтальмологів офтальмологічного відділення Київської об-

ласної клінічної лікарні (КОКЛ) за результатами щорічних звітів роботи відділень

у КОКЛ (головний лікар - проф., д.м.н. Анкін М.Л.). В роботі застосовувалися

клінічні, лабораторні, епідеміологічні та статистичні методи дослідження.

Результати дослідження. Кількість пролікованих хворих в офтальмоло-

гічному відділенні Київської обласної клінічної лікарні (КОКЛ) за 2016 - 2018

роки склала - 2264; 2180 та 2076 відповідно. Кількість пацієнтів дитячого віку,

яким було надано офтальмологічну допомогу в КОКЛ становило 621, 523 та

385 дітей, що склало 27,43% , 23,99% та 18,55% відповідно.

Аналізуючи показники роботи дитячих офтальмологів КОКЛ, треба

відмітити стійку тенденцію до зменшення кількості як пролікованих дітей (-

101; 2017), так і зменшення кількості прооперованих дітей протягом останніх

років (-5; 2017); (-56; 2018). Цей факт можно пояснити зменшенням

потенціальної можливості госпіталізації офтальмологічних пацієнтів дитячого

віку у 2016-2018 рр. через скорочення ліжкового фонду офтальмологічного

відділення КОКЛ з 10 до 5 дитячих ліжок з січня 2016 року.

44

Незважаючи на це слід відзначити, що кількість виконаних операцій у

2017 році залишилась фактично без змін, через що показник хірургічної

активності (%) на дитячих ліжках був відносно високому рівні: відповідно

24,4% (2016) ; 27,0% (2017) та 21,7% (2018).

Об‗єктивном показником саме якості надання допомоги можна вважати

достатньо низький показник середньої тривалості перебування пацієнтів

дитячого віку на лікарняному ліжку офтальмологічного відділення КОКЛ: у

5,6 (2016) та 5,3 доби (2017) на дитячих ліжках. Слід зауважити, що в КОКЛ

середня тривалість перебуваннях пацієнтів дитячого віку у офтальмологічному

відділення КОКЛ в 2017 році (5,3 доби) є меншоюз за середній показник по

Україні (6,0) майже на добу (0,7). Це свідчить про високий крівень організації

роботи відділення, впровадження сучасних методів лікування та індивідуаль-

ний підхід в тактиці лікування кожного хворого з урахуванням всіх соматичних

супутніх захворювань.

В структурі операцій, проведених в офтальмологічному відділенні КОКЛ

у 2017 році залишається майже без змін кількість проведених ургентних (34)

та планових операцій 121 (-1) порівняно з 2016 роком. Їх кількість (як

ургентних, так і планових операцій) серед пацієнтів дитячого віку дещо

знизилася протягом останніх 5-ти років. Відповідно також спостерігається

тенденція до зменшення показника співвідношення планових та ургентних

хірургічних офтальмологічних втручань у дітей Київської області: в 2013 році –

4,74:1; в 2014 р. – 3,41:1; в 2015 р. – 4,63:1; в 2016 р. – 3,59:1; в 2017 р. – 3,56:1.

Щорічно простежується тенденція к збільшенню кількості пролікованих дітей

в кабінеті плеопто-ортоптичного лікування: 717 (2015); 740 (2016) та 813

(2017). Слід відзначити, що до вересня 2015 року це був денний стаціонар для

лікування дітей на 15 ліжок.

В офтальмологічному відділенні КОКЛ застосовуються сучасні методи

діагностики (пахіметрія на А/В - скані «Compact Touch‖) та лікування (лазерне

обладнання Optimis Fusion (YAG/SLT), факоемульсіфікатор, пневмотонометр,

тощо). Застосування інструментального методу діагностики пахіметрії дозволяє

45

покращити якість підготовки до рефракційних операцій, діагностику глаукоми,

набряку та дистрофії рогівки, тощо.

Висновки:

1. Показники роботи відділення (2016-2018) свідчать про стабільний

попит на отримання офтальмологічної допомоги серед дитячого населення

Київської області. У відділенні один з найнижчих показників по Україні

терміну перебування дитини на ліжку - 5,6 (2016); 5,3 (2017) та найвищий обіг

ліжка 124,6 % (2016) та 104,4% (2017).

2. Продовжується значне перевантаження роботи ліжок для дітей 221,1%.

У відділенні один з найвищих % виконання плану ліжко-доби (112,8%).

3. Зберігається великий попит на плеопто-ортоптичну допомогу дітям

Київської області.

З метою оптимізації роботи офтальмологічного відділення необхідно

подальше впровадження нових апаратурних та інструментальних методів

діагностики та поетапне розширення видів оперативних втручань.

Література:

1. American Academy of Ophthalmology Basic and Clinical Science Course

Subcommittees. Basic and Clinical Science Course. Pediatric Ophthalmology and

Strabismus: Section 6, 2012-2013. San Francisco, CA: American Academy of

Ophthalmology; 2012; 86-7.

2. Choi J, Kim SJ, Yu Ys. Initial postoperative deviation as a predictor of long-

term outcome after surgery for intermittent exotropia. J AAPOS 2011; 15:224-9.

3. Influence of the vitreolenticular interface in pediatric cataract

surgery.[Електронний ресурс]: JCRS. 2018.12.021 /Burkhard Dick H., Tim Schultz

//JCRS. – 2018. – №12. – p. 021. Режим доступу: https://https://doi.org/10.

1016/j.jcrs.2018.12.021.

4. Nelson BA, Gunton KB, Lasker JN, etc al. The psychocial aspects of strabis-

mus in teenagers and adults and impact of surgical correction. J AAPOS 2008;12:72-6.

5. Павлюченко К. П. Эффективность интерферонотерапии для профилак-

тики развития и прогрессирования катаракты после хирургического лечения

46

первичной глаукомы / К. П. Павлюченко, С. Ю. Могилевский, B. О. Пенчук //

Офтальмологический журнал. - 2013. - No 2. - С. 15-18.

6. Gerasimova T. State of surgery assistance to ophthalmologic patients of

Kyiv region in 2016-2018. «La science et la technologie l'ire de la société de

l'information»: coll. de papiers scientifiques « ГOΣ» з avec des matériaux de la

conf. scientifique et pratique internationale, Bordeaux, 3 mars, 2019. Bordeaux : OP

«Plateforme scientifique européenne», 2019. V.2. P. 82-5.

7. Хоменко Л. О. Сучасні особливості герпесвірусних уражень слизової

оболонки порожнини рота у дітей за даними клініко-лабораторних досліджень /

Л. О. Хоменко, О. М. Мозгова // Профілактична та дитяча стоматологія. - 2011.

- № 2. - С. 27-32.

8. Savychuk O.V., Shapovalova G.I., Zaitseva E.M. Treatment of chronic

aphthous relapsing stomatitis (RAS). «Інновації ХХІ століття» : Збірник наукових

матеріалів ХХ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції el-

conf.com.ua (Вінниця, 25 травня 2018 р.). Вінниця, 2018. С. 64 - 69.

9. Savychyk O.V., Zaitseva E.M., Shapovalova G.I. The local treatment of

aphthous recurrent stomatitis. Aktuelle Themen in Kontext der Entwicklung der

modernen Wissenschaften : der Sammlung Wissenschaftlicher Arbeiten « ГOΣ»

zu den Materialien der internationalen Wissenschaftlich-praktischen Konferenz,

(Dresden, 23 Januar, 2019). Dresden, 2019. B. 6. P. 62-3.

10. Мельников О.Ф. Гуморальные факторы врожденного иммунитета в

смешанной слюне у детей с воспалительными заболеваниями ротоглотки / О.Ф.

Мельников, В.И. Шматко, А.И. Шаповалова, Ямпольская К.Е // Збірн. наукових

мат. ХVІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет конференції el-

conf.com.ua «Перспективні напрямки розвитку науки та техніки» (м. Вінниця,

23 березня 2018 р.). Вінниця, 2018. Частина 2. - С. 42-46.

11. Shmatko V., Shapovalova G., Melnikov O., Yampolska E. Humoral factors

of innate immunity in mixed saliva in children with inflammatory diseases of the

oral cavity and pharynx. «La science et la technologie l'ire de la société de

l'information»: coll. de papiers scientifiques « ГOΣ» з avec des matériaux de la

47

conf. scientifique et pratique internationale, Bordeaux, 3 mars, 2019. Bordeaux : OP

«Plateforme scientifique européenne», 2019. V.2. P. 80-81.

12. Савичук О.В. Аналіз стану стоматологічної допомоги дитячому

населенню в м. Києві / О.В. Савичук // Современная стоматологія. - № 2. - С.

156-158.

13. Shapovalova G.I. Feathers of individual oral hygiene in adolescents / G.I.

Shapovalova, E.M. Zaitseva // Мат. ІV Міжн. наук.-практ. конф. ―Актуальні

питання сучасної науки», м.Київ, 29-30 квітня 2018 р., ч ІІІ. - С. 12-14.

____________________________________________________________________

УДК 616.24-002.5-074/ 078(477) «Медичні науки»

УЛУЧШЕНИЕ ЛАБОРАТОРНОЙ ДИАГНОСТИКИ ТУБЕРКУЛЕЗА ПРИ

ВЫЯВЛЕНИИ БОЛЬНЫХ В УКРАИНЕ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ

Райлян М.В.,

ассистент кафедры эпидемиологии

Харьковского национального медицинского университета

Курячая О.П.,

студентка I медицинского факультета

Харьковского национального медицинского университета

г. Харьков, Украина

Актуальность. Заболеваемость туберкулезом (ТБ) является не только

медицинской, но и социальной проблемой [1]. В Украине наблюдается

эпидемия ТБ, поэтому разработка эффективных методов диагностики и лечения

этого заболевания остается одной из приоритетных задач государства.

Несмотря на достигнутое снижение интенсивности эпидемического процесса

туберкулезной инфекции, продолжают расти риски распространения

заболеваемости ТБ в условиях существующего гуманитарного кризиса и

боевых действий на востоке Украины. По данным Всемирной организации

здравоохранения (ВОЗ) в Украине показатели распространенности и

заболеваемости ТБ начиная с 2007 г., имеют тенденцию к снижению, ежегодно

показатели уменьшаются в среднем на 4,4 % и 3,3 % соответственно [1].

48

По расчетам ВОЗ, в 2016 г. заболеваемость ТБ в Украине находится на

уровне 87 на 100 тыс. населения. В Украине ежегодно своевременно не

выявляется около 22,5% случаев заболевания ТБ, что способствует

дальнейшему распространению ТБ среди населения [1].

В регионах Украины заболеваемость ТБ в 2017 г. колебалась от 41,1 в

Черновицкой и до 127,9 на 100 тыс. населения в Одесской областях.

Цель. Оценить эффективность лабораторных методов исследования для

выявления больных ТБ на территории Украины.

Материалы и методы: анализ статистических данных по аналитико-

статистическому справочнику «Туберкулез в Украине» Центра общественного

здоровья МОЗ Украины.

Результаты. Основным компонентом стратегии ВОЗ по борьбе с ТБ

является усовершенствование ранней диагностики случаев заболевания ТБ,

расширение возможностей диагностики туберкулеза с множественной

лекарственной устойчивостью.

Рост уровня заболеваемости ТБ с широкой лекарственной устойчивостью

и имеющиеся проблемы его лечения, диктуют необходимость применения

быстрых диагностических методов лабораторного исследования. Молекуляр-

ные методы используются последнее время достаточно широко и не требуют

специальной подготовки.

В соответствии с Глобальной программой ВОЗ по борьбе с туберкулезом в

Украине начиная с 2010 г. был внедрен диагностический тест Xpert MTB / RIF,

который выявляет M. tuberculosis, а также мутации, отвечающие за устойчивость

к рифампицину. Тест обладает высокой специфичностью и основным его преи-

муществом является то, что при анализе мокроты он позволяет получить резуль-

тат менее, чем через 2 часа (выявить туберкулез и устойчивость к рифампицину).

Основной задачей анализа является усовершенствование диагностики легочного

туберкулеза в качестве первичного диагностического теста как для взрослых, так

и для детей, и использование вместо традиционной микроскопии, посевов

культуры. Чувствительность метода составляет 88 %, а специфичность до 99 %.

49

Метод микроскопии мазка быстрый, менее затратен, но при этом

обладает низкой чувствительностью.

В Украине для выявления и диагностирования ТБ создана разветвленная

лабораторная сеть: Центральная референс-лаборатория по диагностике ТБ

Министерства охраны здравоохранения Украины на базе лаборатории ГУ

«Национальный институт фтизиатрии и пульмонологии АМН Украины»; 789

микробиологических лабораторий I уровня; 59 микробиологических

лабораторий II уровня; 34 микробиологических лабораторий III уровня.

Лаборатории оснащены современным лабораторным оборудованием.

Выявление больных с подозрением на ТБ осуществляется в учреждениях

первичной медико-санитарной помощи. Целевой показатель Общегосударст-

венной целевой социальной программы противодействия заболеванию

туберкулезом на 2012-2016 гг. «Количество случаев ТБ, выявленных методом

микроскопии мокроты в учреждениях первичной медико-санитарной помощи»

по состоянию на 2016 г. составил 4,5 % [2]. Не достигнуто целевое значение

показателя в 20 регионах, самый низкий показатель в 2016 г. отмечали в

Днепропетровской (1,8 %), Волынской (1,9 %), Полтавской (1,8 %), Тернополь-

ской (1,4 %), Черновицкой (1,7 %) областях [2].

В Украине в 2016 году зарегистрировано 31223 случаев ТБ легких (по фор-

ме отчетности №4 (ТБ-07)). Охвачено тестированием молекулярно-генетическим

(МГ) методом 25494 случаев, что составляет 81,6 % (новые случаи-87,75 %,

рецидивы - 85,5 %, другие 72,15 % (целевое значение показателя-100%)).

Важнейшим условием для успешного лечения больных ТБ является

осуществление теста медикаментозной чувствительности (ТМЧ) для каждой

выделенной микобактерии туберкулеза.

Выводы. Таким образом, расширение диапазона применения Xpert MTB /

RIF и включение его в диагностические алгоритмы, имеет важное значение для

выявления ТБ и устойчивости к рифампицину. Дальнейшее внедрение методов

ранней диагностики ТБ создаст возможности для усовершенствования программ

по борьбе с туберкулезом. Лечение и профилактика туберкулеза, проведение

50

систематического скрининга для выявления больных, ранняя диагностика всех

форм туберкулеза способствуют своевременной постановке правильного

диагноза, раннему лечению, снижению риска инфицирования других людей и

перекрестного инфицирования в лечебно-профилактических учреждениях.

Литература:

1. Аналітично-статистичний довідник «Туберкульоз в Україні» Центра

громадського здоров‘я МОЗ України.-Київ, 2017.

2. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми

захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки.

____________________________________________________________________

УДК 616.314.9:616.314.16:616.716.4 Medical sciences

THE SECOND TEMPORAL MANDIBULAR MOLARS. THE FEATURES OF

MORFOLOGY OF ROOTS

Naconechna O.M.

Doctor of high professional degree of

Pediatric Therapeutic Dentistry Partition,

Dental Medicine Center

of Bogomolets National Medical University,

Kyiv, Ukraine

Zaitseva E.M.

Professor assistant of the Department of

Pediatric and Preventive Dentistry

of Bogomolets National Medical University,

Kyiv, Ukraine

Shapovalova G.I.

Professor assistant of the Department of

Pediatric and Preventive Dentistry

of Bogomolets National Medical University,

Kyiv, Ukraine

Caries and its complications are the most common dental diseases among

children of all ages [1, p. 157], [2, p. 75], [3, p. 64-66], [4, p. 147], [5, p. 474], [6, p.

12], [7, p. 65], [8, р. 42]. The complexity of the endodontic treatment of temporary

51

molars is due to the corresponding anatomical features of the structure of the roots

and high probability of development of pathological resorption already at the stage of

stabilization of the roots [9, p. 26-28], [10, p. 34], [11, p. 46] , [12, p. 26 ], [13, p. 8 ]

, [14, p. 54 ], [15, p. 46], [16, p. 34], [17, p. 46 ], [18, p. 22]. The importance of

endodontic treatment of temporary teeth leads to further study of morphology of the

root system and the search for new methods for diagnosing and treatment pulp and

periodontal diseases in children [19, p. 28].

By the frequency of the complicated course of the caries, the first place among

the temporary teeth is occupied by molars of the lower jaw. Dominating a certain

type of resorption of the roots in different groups of molars can cause a reduction in

the working length of the tooth at different stages of development of the tooth, which

should be considered when conducting endodontic manipulations.

The purpose of our study was to study the morphology of the roots of other

temporal molars of the mandible at different stages of development. The anatomical

structure of other temporary molars of the mandible (66) was studied at different

stages of development. The teeth was extracted in surgical dental departments of

children's clinics in Kyiv.

Morphological signs of other molars of the mandible at the stage of formation

and stabilization of the root indicate the presence of the same length of the medial

and distal roots.

With the onset of the resorption process of the roots, there is a decrease in the

length of the roots, but by different types of resorption in the medial and distal roots.

At the stage of resorption among more than half of the other molars (53.97%) there

was a significant dominance of the length of the medial roots against the background

of greater resorption of distal roots. This tendency, as in the first molars, was

dominant, but to a lesser extent.

The process of resorption of the roots, which was accompanied by a uniform

decrease in the length of the medial and distal roots, was observed among 36.51% of

the examined teeth, and in 9.52% of teeth resorption of the medial root was dominant.

In the vast majority of teeth, resorption, as in the group of first molars,

52

occurred in a mixed type, among which the uneven resorption of both roots prevailed,

combined with the resorption of their inner surface (60.65%).

The mixed type of resorption, which was accompanied by resorption of the inner

surface of the medial and distal roots, and the simultaneous uniform decrease in their

length, was diagnosed in 32.79% of the examined molars. And only 6.56% of the teeth

had a purely horizontal (uniform) type of resorption in both roots without affecting the

surface of the roots on the rudiment side. It should be noted that this type of resorption

was characterized mainly in the initial stages of the resorption process.

In the group of other temporary molars, the divergence of the medial and distal

roots was greater, compared to the first temporary molars. In the overwhelming

majority of teeth in this group divergence of distal root of different degree dominated

- 82,59%. The presence of a pronounced divergence of the root in the tooth caused

the formation of a characteristic bend of the distal root in a group of other molars in

its mid-third. In cases of pronounced divergence of both roots, the medial and distal,

there is a tendency to bend both roots.

Conclusions. Summarizing the data we received about the system of roots of

other temporary molars of the mandible, we can determine certain features of their

morphology: domination along the length of the medial root at all stages of

development. In the group of other molars, the angle of deviation of the distal root

exaggerated the divergence of the medial root. In molars with pronounced divergence

of the distal root, there was a bend of the distal root in its mid-third.

The type of resorption of the roots in molars of the mandible depends on the

ratio of the size of the temporary molar and the dimensions of the rudiment of the

adjoining permanent tooth, the nature of its location, and the degree of divergence of

the roots of the temporary molar. In molars, the mandible was dominated by a mixed

type of resorption with a more pronounced resorption of the distal root.

Reference:

1. Савичук О.В. Аналіз стану стоматологічної допомоги дитячому населен-

ню в м. Києві /О.В.Савичук //Современная стоматологія.-2011.-№2.- С. 156-158.

53

2. Хоменко Л.О. Аспекти діагностики і лікування молярно-різцевої

гіпомінералізації емалі у дітей / Л.О. Хоменко, Н.В.Біденко, С.Ф. Любарець //

Новини стоматології. – 2011. – №1. С. 73-76.

3. Шаповалова Г.І., Наконечна О.М. Рентгенологічні аспекти діагностики

патологічної резорбції коренів тимчасових зубів у дітей // Лучевая диагностика,

лучевая терапия. – 2014. - №3-4. - С. 62- 70.

4. Шаповалова Г.І. Комплексна профілактика захворювань твердих

тканин зубів і пародонта у дітей, які підпали під дію радіації / Шаповалова Г.І.,

Шматко В.І., Голубєва І.М., Зайцева Є.М. та ін. // Вісник стоматології. – 2000. –

№ 5. – С. 146-147.

5. Хоменко Л.О. Стан зубів та пародонту у дітей, які мешкають на

радіаційно забруднених територіях / Л.О. Хоменко, Н.В. Біденко, Г.І.

Шаповалова // Вісник стоматології . - № 3. - С. 473 - 474.

6. Савичук О.В. Сучасні особливості стану тканин пародонту у дітей /

О.В. Савичук // Ліки України. - 2010. – № 3. - С. 12.

7. Savychuk O.V., Shapovalova G.I., Zaitseva E.M. Treatment of chronic aph-

thous relapsing stomatitis (RAS). «Інновації ХХІ століття» : Зб. наук. мат. ХХ

Між.наук.-прак.інтернет-конф.el-conf.com.ua(Вінниця, 25 травня 2018).С.64- 69.

8. Мельников О.Ф., Шматко В.И., Шаповалова А.И., Ямпольская Е.Е.

Гуморальные факторы врождѐнного иммунитета в смешанной слюне у детей с

воспалительными заболеваниями ротоглотки». «Перспективні напрямки

розвитку науки та техніки» : Зб. наук. мат. ХVІІІ Між. наук.-практ. інтернет

конференції el-conf.com.ua (Вінниця, 23 березня 2018 р.). С. 42-46.

9. Шаповалова Г.І., Наконечна О.М., Мельник О.М. Рентгендіагностика

та рентгенологічний контроль якості лікування ускладненого карієсу в

тимчасових молярах на різних етапах розвитку // Лучевая диагностика, лучевая

терапия. – 2015.- №1-2. - С. 24 - 34.

10. Хоменко Л.О. Морфологія кореневої системи тимчасових зубів. Час-

тина 1. Моляри верхньої щелепи / Хоменко Л.О., Шаповалова Г.І., Наконечна

О.М. // Профілактична та дитяча стоматологія. - 2014. - №2 (11). С. 30 - 36.

54

11. Хоменко Л.О. Морфологія кореневої системи тимчасових зубів. Час-

тина 2. Моляри нижньої щелепи / Хоменко Л.О., Шаповалова Г.І., Наконечна

О.М. // Профілактична та дитяча стоматологія. -2015. - №1(12). - С. 44 - 52.

12. Хоменко Л.О. Глибоке фторування - метод профілактики карієсу

зубів. Частина 1 / Хоменко Л.О., Шаповалова Г.І. // Профілактична та дитяча

стоматологія. - 2012. - №2(7). - С. 23 - 28.

13. Хоменко Л.О. Глибоке фторування - метод профілактики карієсу зу-

бів. Огляд літератури. Частина 2. Дентин-герметизуючий ліквід / Хоменко Л.О.,

Шаповалова Г.І. //Профілактична та дитяча стоматологія.-2013.-№1.-С.6- 10.

14. Shapovalova G.I., Zaitseva E.M., Nakonechna O.M. «Feature of

Morfology of roots in the first temporal maxillary molars‖, ХХІІ Міжнародна

науково-практична інтернет-конференція el-conf.com.ua "Осінні наукові

читання» (Вінниця, 28 вересня 2018 р.). С. 51-56.

15. Shapovalova G.I., Zaitseva E.M. et al.«Feature of Morfology of roots in the

first temporal maxillary molars‖,ХХІІІ Міжн.наук.-прак.інтер.-конф.el-conf.

com.ua "Наукові записки сучасних вчених» (Вінниця, 26 жовтня 2018). С. 45-49.

16. Хоменко Л.О. Морфологія кореневої системи тимчасових зубів. Час-

тина 1. Моляри верхньої щелепи / Хоменко Л.О., Шаповалова Г.І., Наконечна

О.М. // Профілактична та дитяча стоматологія. -2014. - №2(11). -С. 30 - 36.

17. Хоменко Л.О. Морфологія кореневої системи тимчасових зубів.

Частина 2. Моляри нижньої щелепи / Хоменко Л.О., Шаповалова Г.І.,

Наконечна О.М. // Профілактична та дитяча стоматологія. -2015. - №1(12). -

С. 44 - 52.

18. Хоменко Л.О. Морфологія кореневої системи тимчасових зубів.

Частина 3. Різці верхньої щелепи / Хоменко Л.О., Шаповалова Г.І., Наконечна

О.М. // Профілактична та дитяча стоматологія. - 2015.- №2(13). -С. 18 - 25.

19. Шаповалова Г.І. Хлорвмісні прлепарати в ендодонтичному лікуванні

тимчасових зубів. Огляд літератури / Шаповалова Г.І., Зайцева Є.М., Савичук О.В.,

Проиходько-Дибська К.Є. // Новини стоматології . – 2018.- №4(97). - С. 26 - 30.

55

____________________________________________________________________

УДК 615.015 Медичні науки

ФАРМАКОЛОГІЧНА БІОДОСТУПНІСТЬ. ПІДВИЩЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ

ДОСТУПНОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Топорович Т.Т.,

студентка медичного факультету

Ужгородський національний університет

м. Ужгород, Україна

Біодоступність – це термін що визначає кількість лікарської речовини, що

доходить до місця її дії в організмі людини, тобто здатність препарату

засвоюватись. Чим вища біодоступність лікарської речовини, тим менше її

втрат буде при засвоєнні і використанні організмом. В фармакології, під

терміном біодоступність розуміють швидкість та ступінь за якими лікарська

речовина досягає циркуляції в організмі.

При використанні будь-якого медичного препарату основним завдання є

потрапляння в організм активного фармацевтичного інгредієнту (АФІ), що

міститься в цьому препараті. Однак для надання терапевтичного ефекту

активної речовини недостатньо просто потрапити в організм. Потрібно, щоб

правильна доза активної речовини виявилася в конкретному місці в організмі і

там зробила свою дію. Це місце в організмі називається «мішенню». Крім того,

правильна доза активної речовини повинна досягти мішені за певний проміжок

часу і залишатися там протягом певного часу. В першу чергу біодоступність

залежить від типу введення лікарського засобу в організм.

При ін‘єкційному введенні активна речовина досягає мішені після

складної подорожі в кров яному потоці. При оцінці біодоступності здійсню-

ється збір зразків крові для визначення концентрації активної речовини в крові

(системі кровообігу). Таким чином, біодоступність відразу після введення ін

єкції складе 100%, оскільки активна речовина введено безпосередньо в кров.

При пероральному прийомі активна речовина таблетки (поки вона не

розчинилася) проходить послідовно ротову порожнину, стравохід, шлунок,

56

тонкий кишечник. У ротовій порожнині таблетка обволікається слиною. Багато

лікарських форм для перорального прийому покриті спеціальною оболонкою,

яка перешкоджає впливу на них ферментів слини, тому препарати, які призна-

чаються для перорального застосування, не рекомендується розжовувати.

Процес засвоєння деяких лікарських речовин починається вже в шлунку.

Грає роль не тільки кислотність шлункового соку, але і час випорожнення

шлунку. У хворих з високою кислотністю шлункового соку внаслідок спазму

пілоричного відділу сповільнюється спорожнення шлунку, в результаті чого

всмоктування лікарських засобів також сповільнюється. При анацидному стані

спорожнення шлунку настає швидко, і це призводить до прискорення всмокту-

вання лікарських засобів і більш швидкому настанню фармакодиннамічного

ефекту.

Більшість перорально прийнятих речовин всмоктується в тонкому

кишечнику, що має надзвичайно розвинену поверхню (близько 200 м2).

Швидкість надходження в системний кровотік при цьому залежить від

кровопостачання кишечника в зоні всмоктування.

Для отримання лікарських засобів (ЛЗ) з високою біологічною

доступністю, застосовується ряд підходів, серед яких виділяють: фізичні,

хімічні та фізико-хімічні методи, а також деякі технологічні прийоми.

До хімічних методів, відноситься метод хімічної модифікації структури

ЛЗ (отримання ефірів ЛЗ, іонізація ЛЗ). Допоміжні речовини для цього методу

є: хімічні реагенти, амінокислоти – носії радикалів, речовини кислотного та

лужного характеру, буферні розчини.

До фізичних методів, відноситься метод отримання твердих дисперсних

систем. Допоміжна речовина для цього методу є: полімерна матриця до якої

відносяться полівінілпіролідон і його похідні, поліетиленгліколь, похідні

акрилової кислоти та ефіри целюлози.

До фізико-хімічних методів відносяться методи: зміни рН (іонізація

структури); Використання розчинників, що змішуються з водою; солюбілізація

57

– введення в рецептуру поверхнево-активних речовин (ПАР); введення в

рецептуру речовин ліпідної природи; комплексоутворення.

До технологічних прийомів для підвищення біологічної доступності

відносяться: емульгування (отримання нано-, мікро- емульсій); отримання

гастроретентивних систем; отримання ЛЗ з модифікованим вивільненням;

використання супердезінтегрантов і речовин, що сприяють підвищенню

розпадання ЛЗ.

На різних етапах взаємодії ЛЗ з організмом, ці прийоми та методи

дозволяють поліпшити розчинність і проникність через природні бар‘єри ЛЗ.

Перераховані підходи реалізуються в фармацевтичній технології.

Література:

1. Алексеев, К.В. Применение биофармацевтической классификационной

системы для установления корреляции in i и in i / К.В. Алексеев, Е.В.

Блынская, Е.А. Литвин //Вестник новых медицинских технологий.– 2009.– т.

XVI.– №3.– С.136–13.

2. Основные направления в технологии получения наноносителей

лекарственных веществ / К.В. Алексеев [и др.] // Вестник новых медицинских

технологий.– 2009.– №2.– С. 142– 145.

____________________________________________________________________

УДК616.711-001-085.825.6 Медичні науки

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ ТРАВМ ХРЕБТА

Трегубов В.В.

викладач кафедри фізичної реабілітації

та спортивної медицини з курсом

фізичного виховання та здоров’я.

Харківський національний медичний університет

Соломін Р.А., Андрющенко А.А.

студенти

Харківський національний медичний університет

Вступ. Пошкодження хребетного стовпа, що виникли в результаті ударів,

струсів, здавлення і інших механічних пошкоджень складають певні утруднен-

58

ня в реабілітації як для лікаря, так і для пацієнта. Розлад рухових функцій і

чутливості є головними симптомами, що виникають внаслідок блокади крово-

постачання і іннервації м'язових волокон при травмах, що призводять до пору-

шення обміну речовин в них. Реабілітаційне лікування після не ускладненого

пошкодження спинного мозку включає обов'язкову фізіотерапію.

Мета. Завдяки фізичним методам лікування ми можемо поліпшити кровообіг,

прискорити регенерацію нервових волокон, нормалізувати м'язовий тонус,

зменшити біль і активізувати захисні сили організму.

Виклад матеріалу. Послідовність вправ і рекомендовані навантаження

може підібрати професійно тільки кваліфікований лікар. Заняття ЛФК можна

рекомендувати практично відразу після проведення комплексу термінових

життєзберігаючих заходів.

Мова в цьому випадку йде лише про вправи, які будуть адекватні згідно зі

станом хворого. До них в першу чергу відносяться вправи загальної профілак-

тичної спрямованості (пасивні рухи в суглобах кінцівок, дихальна гімнастика),

орієнтовані на попередження утворення пролежнів, застійних явищ в легенях і

контрактур.

Загальзміцнювальна гімнастика активізує діяльність серцево-судинної і

дихальної систем, покращує обмінно-ендокринні та вегетативні функції

організму. Згодом під керівництвом лікаря загальнозміцнюючі вправи

замінюються спеціальними. Хворі з травмами шийного відділу хребта і

спинного мозку нерідко зазнають труднощів з диханням. В цьому випадку

показана дихальна гімнастика. Після застосування дихальних лікувальних

комплексів поліпшується легенева вентиляція, зменшуються застійні явища в

легенях, бронхи звільняються від скупчень секрету. Лікувальний масаж -

неоцінений і дієвий засіб реабілітації спінальних хворих. Додатковим

лікувальним засобом, що добре зарекомендував себе в реабілітації хворих з

травмами хребта, є міостимуляція. Доведено, що низькочастотна вібрація від

30-50 до 150-170 Гц має широкий терапевтичний діапазон: механічне

збудження нервових рецепторів певних ділянок тіла викликає відповідні

59

рефлекторні відповіді, нервові импульси - біоструми. Відновлення після травми

хребта - комплекс заходів, які призначає спецаліст. Лікар, перш за все, визначає

ступінь пошкодження певних зон хребтового стовпа.При незначному

пошкодженні можливе повне відновлення. У разі ж аномальних розривів

спинного мозку, можлива часткова або повна втрата рухових функцій, а також

чутливості. Нерідко відзначаються і порушення нормального функціонування

тазових органов.Лише досвідчений фахівець допоможе коректно організувати

відновлення після травми хребта.

Висновки. Без проведення грамотної реабілітації, процес відновлення

затягується на довгі місяці. Основна мета реабілітації - поліпшення само-

почуття пацієнта і здатності самостійно пересуватися, займатися звичайними

справами. Відновлення після травми хребта допомагає швидше адаптуватися до

обмежених можливостей. Не рекомендується нехтувати курсом реабілітації

навіть в разі незначних неврологічних порушень після травми хребта.

Література:

1. В.М. Мухин. Физическая реаблитация. Киев, Олимпийская литература.

2000 г.

2. Лечебная физическая культура, 8-е издание. 2008 г.

60

____________________________________________________________________

УДК 576.316+616.314-085+616.314.18-002.4 Медичні науки

РЕГУЛЯЦІЯ ЧАСТОТИ ХРОМОСОМНИХ АБЕРАЦІЙ У ХВОРИХ НА

ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ ПІД ВПЛИВОМ КОМПЛЕКСНОГО

ЛІКУВАННЯ

Хомик М.І.

асистент кафедри дитячої стоматології

ДВНЗ ,,Івано-Франківський національний

медичний університет”

м. Івано-Франківськ, Україна

Мельничук Г.М.

доктор медичних наук, професор,

завідувач кафедри дитячої стоматології

ДВНЗ ,,Івано-Франківський національний

медичний університет”

Ковальчук Л.Є.

доктор медичних наук, професор,

завідувач кафедри

медичної біології і медичної генетики

ДВНЗ ,,Івано-Франківський національний

медичний університет”

Генералізований пародонтит (ГП) – захворювання, що становить

серйозну проблему для громадської охорони здоров‘я, оскільки, за даними

ВООЗ, поширеність його у віці 35-44 р. у світі становить 94,3 % [1, с.2], а в

Україні залежно від регіону та віку обстежених вона досягає 85-95 % [2, с.23].

Науковцями встановлено, що причиною розвитку ГП є чинники екзогенного та

ендогенного походження [3, с.33]. За даними ВООЗ, ГП, як і будь-яке інше

мультифакторне захворювання, на 20,4 % залежить від спадкового чинника [4,

с.142], вивчення якого є актуальним.

Відомо, що невід‘ємною складовою оцінювання імуногенетичного

статусу здорових та хворих на мультифакторні захворювання, зокрема, ГП, є

аналіз хромосомних аномалій [5, с.36]. Доведено, що цитогенетичні порушення

можуть бути інформативними біологічними маркерами не лише для вивчення

61

ступеня впливу несприятливих чинників довкілля, відображати активність

будь-якого патологічного процесу, але й оцінювати ефективність лікування [6,

с.19]. Зокрема, для цього використовують метод метафазного аналізу каріотипу,

за допомогою якого вивчають частоту хромосомних аберацій (ХА) [7, с.96; 8,

с.121; 9, с.73]. Однак, у хворих на ГП цей метод ще не використовувався.

Метою дослідження було вивчення частоти ХА в лімфоцитах

периферійної крові у хворих на ГП та зміни її внаслідок комплексної терапії.

Для вивчення впливу розробленого нами способу комплексного

лікування хворих на ГП було оцінено динаміку частоти ХА в лімфоцитах

периферійної до та відразу після лікування у 12 (6 чоловіків і 6 жінок) хворих

на ГП початкового-I ступеня розвитку, віком 22-44 роки. Контролем слугували

18 (8 чоловіків і 10 жінок) здорових осіб того ж віку.

Каріотипування лімфоцитів периферійної крові здійснено за стандартною

методикою культури клітин Зерова-Любимова [10,11]. Для дослідження з

ліктьової вени кожного пацієнта стерильними шприцами забирали 2,00 мл

крові, у яку додавали 0,01 мл гепарину, після чого пробірки з кров‘ю

доправляли до акредитованої генетичної лабораторії ДВНЗ ,,Івано-

Франківський національний медичний університет‖, де здійснювали

культивування в поживному середовищі ,,PB-max‖ упродовж 72 годин при

температурі +370С. Від кожного обстеженого аналізували не менше 100

метафаз із добрим розкидом хромосом. Препарати досліджували за допомогою

мікроскопа ,,Axioskop‖ фірми Zeizz (зб.: х 1000) та програмного забезпечення

оптико-електронного комплексу „Метаскан-2‖.

Усім хворим на ГП проведено ініціальну пародонтальну терапію та

призначено наступний фармакотерапевтичний комплекс: антисептичні полос-

кання і ротові ванночки розчином ,.Фітодент‖ (1 частину препарату розвести у

двох частинах води); курс − 7 днів, та аплікації на ясна і введення в пародонта-

льні кишені мазі ,,Тіотриазолін‖ на 25-30 хвилин; курс − 7 днів. Усередину

призначали препарати: антиоксидант ,,Тіотриазолін‖ – 2 рази на добу (по 100

62

мг) під час вживання їжі або відразу після; курс − 20 днів, та мінеральний

комплекс ,,Кальцемін‖ – по 1 таблетці 2 рази на добу; курс – 20 днів.

Нами встановлено: у всіх хворих на ГП початкового-I ступеня розвитку

кількість ХА становила (3,58±0,05) %, що було в 1,85 раза (p<0,001) вищим, ніж

у здорових осіб, у яких цей показник дорівнював (1,93±0,05) %. Після

проведеної терапії відбулося достовірне зниження кількості ХА в 1,23 раза

(p1<0,001), проте даних у здорових не досягнуто, а різниця між групами склала

1,52 раза (p<0,001).

При аналізі частоти ХА залежно від статі встановлено, що в чоловіків,

хворих на ГП початкового-I ступеня розвитку, їхня кількість становила

(3,49±0,05) % та переважала показники норми, які були на рівні (1,80±0,05) %, у

1,94 раза (p<0,001). У жінок частота ХА була дещо більшою як у хворих на ГП,

у яких вона склала (3,67±0,07) %, так і в здорових, у яких становила (2,03±0,06)

%, а різниця між цими групами досягла 1,81 раза (p<0,001). При цьому

гендерною особливістю було те, що у здорових чоловіків кількість ХА була

нижчою, ніж у жінок, але різниця між даними хворих і здорових чоловіків за

цим показником була більшою від такої в жінок.

Унаслідок комплексного лікування у чоловіків кількість ХА знизилася до

(2,96±0,09) %, тобто, у 1,18 раза (p1=0,001), проте переважала показники норми

в 1,64 раза (p<0,001). У жінок після здійснених нами заходів цей показник

знизився до (2,86±0,09) %, тобто, у 1,28 раза (p1<0,001), але був вищим, ніж у

здорових осіб в 1,41 раза (p<0,001). Отже, завдяки лікуванню у жінок частота

ХА знизилася суттєвіше – у 1,08 раза більше, ніж у чоловіків.

Збільшення кількості ХА в разі ГП може свідчити про деяке ослаблення

захисних сил організму хворих, оскільки саме це перешкоджає елімінації клітин

із порушеним генетичним апаратом [12, с.69]. А зниження частоти ХА

ймовірно відбулося за рахунок фармакотерапевтичного ефекту використаних

нами препаратів, зокрема, „Тіотриазолінуˮ, який, як відомо, позитивно впливає

на зниження спонтанної нестабільності хромосом [13, с.65]. Це очевидно

63

зумовлено тим, що ,,Тіотриазолінˮ має багатогранну дію на організм як

антиоксидант, мембраностабілізатор та імуномодулятор [14, с.8,9].

Висновок. У всіх хворих на ГП початкового-I ступеня розвитку кількість

ХА порівняно зі здоровими була збільшеною, особливо в чоловіків. Під

впливом розробленого нами комплексного лікування в усіх хворих відбулося

достовірне зменшення частоти ХА (p1≤0,001). При цьому в жінок цей показник

знизився істотніше, ніж у чоловіків.

Література:

1. Почтаренко В.А. Изучение влияния генетического полиморфизма

человека на особенности течения воспалительных заболеваний пародонта:

автореф. дис. … канд. мед. наук: спец. 14.00.21 ,,Стоматологія‖ / А.В.

Почтаренко. – М., 2005. – 23 с.

2. Манущак Н.В. Взаємозв‘язок патології пародонта та патології

шлунково-кишкового тракту / Н.В. Манущак, Н.В. Чорній, В.В. Шманько //

Клінічна стоматологія. – 2011. – №1-2. – С. 23-27.

3. Борисенко А.В. Вплив захворювань пародонту на загальний стан орга-

нізму / А.В. Борисенко // Здоров‘я суспільства. – 2013. – Т.2, №1. – С. 32-37.

4. Мельничук Г.М. Курс лекцій із профілактики стоматологічних

захворювань / Г.М. Мельничук, Г.М. Гаврилів, М.Н. Воляк, Г.Б. Кімак. –

Навчальний посібник. – Івано-Франківськ, 2012. – 328 с.

5. Кашеварова А.А. Перспективы и ограничения редактирования

кариотипа и хромосомной терапии / А.А. Кашеварова, О.Л. Серов, И.Н.

Лебедев // Медицинская генетика. – 2018. – Т. 17, №10. – С. 35-37.

6. Баканова М.Л. Цитогенетические нарушения у больных раком легкого:

феномен rogue cells в клетках крови / М.Л. Баканова, В.И. Минина, А.А.

Тимофеева, Т.А. Головина и др. // Медицинская генетика. – 2018. – Т. 17, № 2.

– С. 18-23.

7. Чернюк Н.В. Цитогенетичні маркери тяжкості перебігу хронічного

обструктивного бронхіту / Н.В. Чернюк // Галицький лікарський вісник. – 2004.

– №3. – С. 96-99.

64

8. Козовий Р.В. Частота та спектр хромосомних аберацій, асоціацій

акроцентричних хромосом у довгожителів різних екологічних районів Івано-

Франківської області / Р.В. Козовий // Проблемы старения и долголетия. – 2013.

– Т.22, №2. – С. 121-126.

9. Палійчук В.І. Визначення спадкової схильності до протезних

стоматитів за показниками метафазного аналізу / І.В. Палійчук // Галицький

лікарський вісник. – 2007. – Т.14, №4. – С. 73-75.

10. Зерова-Любимова Т.Е. Цитогенетичні методи дослідження хромосом

людини (методичні рекомендації) / Т.Е. Зерова-Любимова, Н.Г. Горовенко. –

К., 2003. – 24 с.

11. Зерова-Любимова Т.Е. Стандарти аналізу препаратів хромосом люди-

ни (методичні рекомендації) / Т.Е. Зерова-Любимова, Н.Г. Горовенко. – К.,

2003. – 52 с.

12. Нейко Є.М. Бронхіальна астма: клініко-генетичні аспекти патогенезу,

діагностики, лікування, профілактики / Є.М. Нейко, Н.В. Чернюк, Л.Є. Коваль-

чук. – К., 2003. – 165 с.

13. Чернюк Н.В. Значення антиоксидантної терапії в корекції процесів

вільно радикального окислення та антиоксидантного статусу у хворих на хро-

нічне обструктивне захворювання легень поєднане з артеріальною гіпертензією

/ Н.В.Чернюк // Галицький лікарський вісник. – 2009. – Т.16, №2. – С. 63-66.

14. Мытник З.Н. Тиотриазолин − гордость отечественной медицины и

фармации / З.Н. Мытник, Ю.М. Колесник // Запорожский медицинский

журнал. – 2010. – Т.12, №5. – С. 7-9.

65

____________________________________________________________________

УДК: 314.44 Медичні науки

СТАТИСТИКА ЗАБОЛЕВАЕМОСТИ НАСЕЛЕННЯ

НА ПРИМЕРЕ РАЗНЫХ СТРАН

Щербакова Галина Дмитриевна

Преподаватель кафедры

физического воспитания и спорта

Национальный университет пищевых технологий

Украина, г. Киев

Резюме: рассматриваются вопросы состояния здоровья, и динамика

заболеваемости населения в Украине и в Мире, поиски причин неинфекцион-

ных болезней, и пути борьбы сними, а так же оптимизация уровня здоровья

населения.

Ключевые слова: здоровье, заболевания, население, болезнь.

Summary: consider issues of health, and the dynamics of morbidity in Ukraine

and abroad, the search for the causes of noncommunicable diseases, and ways to

combat take off, as well as the optimization of public health.

Key words: health, diseases, population, disease.

Введение. На современной стадии развития общества проблема здоровья

приобретает особую остроту. К сожалению, состояние этой проблемы в

Украине намного хуже, чем в подавляющем большинстве европейских

государств [2].

Современная система здравоохранения основывается исключительно на

новейших технологиях лечения, однако, больных не становится меньше.

Напротив, сегодня в Мире царит эпидемия хронических неинфекционных

заболеваний, причем среди населения в активном возрасте. Эти заболевания

являются основной причиной смертности [1].

Цель: проанализировать основные тенденции и закономерности

изменения состояния здоровья и заболеваемости населения (на примере

Украины, США и Японии).

66

Результаты.

Тенденции изменения состояния здоровья и заболеваемости населения

(США и Японии).

Около трети смертных случаев в США вызваны сердечно-сосудистыми

заболеваниями (инфарктами и инсультами), приблизительно 22% американцев

умирают от рака. Эта тенденция роста смертности зависит от хронических

заболеваний за последние 60 лет в США. Хотя еще недавно в США наблюдался

спад количества сердечно-сосудистых заболеваний, абсолютный показатель

смертности по шести основным причинам (от болезней сердца, инсульта, рака,

хронической легочной болезни, диабета и несчастных случаев) продолжает

увеличиваться [6].

Сердечные заболевания и рак - лидирующие причины смертности

практически в каждой развитой стране. Министерства здравоохранения

некоторых государств разграничивают болезни сердца и церебрально-

васкулярную болезнь (инсульты), но они, по существу, являются звеньями

одной цепи в процессе заболевания и, взятые вместе, выходят на первое место в

каждой индустриализованной стране.

Япония и Соединенные Штаты находятся в разных концах мира, их

культуры кардинально отличаются друг от друга, тем не менее, история

хронических болезней за прошлое столетие в обеих странах аналогична.

Уровень заболевания сердечно-сосудистыми болезнями и раком возрос, и эта

тенденция продолжает сохраняться [4, 5].

В США, сердечные заболевания выровнялись, но недавние данные

указывают на ее возможное повышение в ближайшем будущем из-за опасного

увеличения заболеваемости диабетом 2-го типа. В Японии заболеваемость

раком растет с феноменальной скоростью.

В США и Японии с разницей лишь во времени, когда хронические болезни

начали прогрессировать. В Южной Корее это произошло в 1960-х, в Бразилии и

Индии - в 1980-х, в Китае - в 1990-х. В настоящее время 43,8% китайских

67

взрослых умирают от сосудистых заболеваний, а 22,3% - от рака [1,6].

Несомненно, это глобальная тенденция к ухудшению здоровья.

Ожирение и избыточный вес в настоящее время являются также одной из

актуальнейших болезней и достигли масштабов эпидемии по всему миру, и

ситуация продолжает ухудшаться. В таблице 1, указан процент людей,

имеющих избыточный вес или страдающих ожирением, в 11 странах мира.

Таблица1 .

Уровень избыточного веса, ожирения[6]

Страна Среди мужчин Среди женщин

Австралия 63% 46,8%

Канада 71% 56%

Китай 16% 23%

Италия 47% 35%

Япония 26% 22,6%

Мексика 56,3% 60,7%

Румыния 60% 59%

Россия 45,3% 56,4%

Самоа 58% 77%

Великобритания 62,8% 53,3%

США 60% 50%

26% населения Китая имеют избыточный вес, и этот процент

увеличивается быстрее, чем в остальных развивающихся странах мира.

Вес среднестатистического американца ежегодно увеличивается на 1 кг. В

США более 120 миллионов человек имеют избыточный вес или страдают

ожирением. По оценке Всемирной организаций здравоохранения избыточным

весом и ожирением во всем мире страдают 1,2 млрд человек. Уровень

ожирения чрезвычайно высок и продолжает расти во всех промышленно

развитых и многих менее богатых странах. Количество взрослого населения

США, страдающего ожирением, увеличилось на 7% по сравнению со

среднестатистическими данными по стране на уровне 25,6% [4, 6]. Следует

также учитывать, что не только взрослое население сталкивается с проблемой

ожирения. В сущности, мы являемся свидетелями беспрецедентного роста

ожирения среди детей и подростков во всем мире.

68

Тенденции изменения состояния здоровья и заболеваемости населения

(Украина).

Тенденции ухудшения состояния здоровья в Украине приобретают

характер демографической катастрофы. Украина занимает первое место в

Европе по уровню смертности населения и одно из последних мест в мире по

продолжительности жизни граждан.

В формировании показателей распространенности болезней системы

кровообращения ведущую роль играют гипертоническая болезнь, ишемическая

болезнь сердца и цереброваскулярная патология, доля которых соответственно

составляет 43,8%, 33,3% и 13,4% [3].

Распространенность хронической патологии сердечно-сосудистой системы

среди пожилых людей является в 4,3 раза больше, чем у лиц трудоспособного

возраста. Негативной динамикой характеризуется заболеваемость и распростра-

ненность цереброваскулярных болезней. За пятилетний период эти показатели

выросли у мужчин и женщин на 31,2% и 39,8% [2,3].

Проблема борьбы с онкологической патологией чрезвычайно актуальна

вследствие значительных уровней заболеваемости, инвалидности и смертности

и распространенности факторов риска экологического, социально-экономичес-

кого и поведенческого характера. Уровень первичной заболеваемости вырос за

пятилетний период на 2,4%[3].

В структуре онкологической заболеваемости мужского населения Украины

ведущие места занимают рак легких, желудка, кожи, кишечника,

предстательной железы, которые составляют 60% всех опухолей. Структуру

онкозаболеваемости женского населения формируют рак молочной железы,

тела матки, шейки матки, желудка, кожи, ободочной кишки, что в сумме

составляет – 61,5% всех опухолей, которые будут определять приоритеты в

организации противораковой борьбы на ближайшие годы [3,4].

Одной из ведущих проблем современного общества является сахарный

диабет. В странах Европы страдает диабетом около 5% населения, в США – 7%.

в Украине – 1,9%. Учитывая то, что больные сахарным диабетом нуждаются в

69

постоянном медицинском наблюдении, а его течение и осложнения являются

одной из ведущих причин инвалидности и смертности населения, эта проблема

является одной из самых актуальных в медико-социальном аспекте.

Значительную роль в формировании патологии населения Украины играет

распространенность психоэмоциональных стрессов, связанных с психоэмоцио-

нальным климатом в семье, на работе, в обществе в целом.

Выводы:

1. Лидерами по заболеваемости и смертности населения в развитых

странах являются хронические неинфекционные заболевания, при этом их доля

из года в год возрастает.

2. Около трети смертных случаев в США вызваны сердечно-сосудистыми

заболеваниями (инфарктами и инсультами), приблизительно 22% американцев

умирают от рака, диабет 2-го типа, и ожирение это болезни, достигшие

наибольших масштабов.

3. В общей структуре заболеваемости населения Украины преобладают

болезни системы кровообращения ведущую роль играют гипертоническая

болезнь, ишемическая болезнь сердца и цереброваскулярная патология;

значительно увеличивается процент онкологических заболеваний.

Литература:

1.Апанасенко Г.Л. Концепция саноцентрической стратегии здраво-

охранения. Журнал АМН Украины / Апанасенко Г.Л., 2006, том.2, с.341-348.

2. Показники здоров‘я населення та використання ресурсів охорони

здоров‘я в Україні». - К., МОЗ. Центр медичної статистики. – 2005. – 395 с.

3. Медико-демографічний атлас України / За ред. В.П. Войтенко К.А. –

АМН України– К.: Інститут геронтології, 2003. – 37 с.

4. Революция оптимального здоровья / Д. Джонсон; Пер. с англ. – Киев:

ООО «Эмвей Украина», 2010. – 408 с.

5. Jemal A. et al. Trends in the leading causes ofdeath in the United States /

Jemal A. 1970—2002. JAMA 2005; 294: 1255—1259.

6. http://www.cdc.gov/obesity/data/trends.html

70

____________________________________________________________________

УДК 159.95 Соціологічні науки

РОЛЬ ІМІДЖУ РЕФЕРЕНТНИХ ОСІБ У ФОРМУВАННІ

МЕТАКОГНІТИВНОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ

Мельничук-Мохаммад І.О

Студентка факультету

політико-інформаційного менеджменту

Національний університет «Острозька академія»

м. Острог, Україна

Поняття «референтність» у психології трактується як свідоме або

несвідоме орієнтування особистості на цінності, думки, та ідеї іншої людини

або групи [2, с. 2]. Так, О.Б. Крушельницька [2, с. 4] зазначає, що орієнтація на

значиму (референтну) людину дозволяє формувати власні думки, судження, та

життєві цінності. Відтак, референтна особа – це особа, яка є прямим чи

непрямим прикладом для наслідування в процесі формування поглядів чи

поведінки окремої людини.

Дослідження метапізнавальної сфери особистості показують, що метапіз-

нання впливає на взаємозв'язок між самооцінкою та соціальним функціонуван-

ням [5, с. 454]. Встановлено, що метакогнітивне знання пов'язане з тим, як інди-

від будує поведінку у соціальній взаємодії [1, с. 25-26]. Такі результати підтверд-

жують ідею про те, що метакогнітивна сфера особистості формується у взаємодії

із соціумом як своєрідна форма інтегрованого уявлення про себе та оточуючих.

Саме тому, рефрентність як соціальний феномен відіграє важливу роль у форму-

ванні метапізнавальної сфери особистості. Так, ймовірність формування уявлень

про себе та інших може відбуватися під впливом свідомого або несвідомого

орієнтування особистості на цінності, думки, та ідеї іншої значимої людини

(рефрента). C. D. Frith [4, с. 2213] наголошує на тому, що метапізнання відіграє

значиму роль у здійсненні соціальних суджень, адже думки другого порядку

(мета-рівень пізнання) модифікують та реорганізовують думки першого порядку

(об‘єктивний рівень пізнання). Очевидно, що такий процес відбувається не

71

безпосередньо, а опосередковано через імідж (образ) референтної особи. Як

результат, ми припускаємо, що орієнтація суб‘єкта на окремі характеристики

метапізнавальної сфери референтної особи відіграє важливу роль у формуванні

власних характеристик метапізнавальної сфери. Вивчення ролі іміджу референт-

ної особи у формуванні окремих характеристик метапізнавальної сфери особис-

тості дозволить встановити, чи дійсно особистість перебуваючи у колі значимих

для неї осіб, почерпає від них певні знання у процесі міжособистісної взаємодії, а

також визначити, чи відбувається уподібнення цих характеристик метапізнаваль-

ної сфери до тих, що притаманні їхнім референтам.

Метакогнітивна сфера складається з різних компонентів [5, с. 455], ми

досліджували, такі з них: метакогнітивне знання, метакогнітивна активність,

метакогнітивна включеність в діяльність. За допомогою цих компонентів, ми

змогли дослідити метакогнітивну сферу досліджуваних та їх референтних/

нереферентних осіб в повній мірі.

Вибірку емпіричного дослідження склали 60 досліджуваних, з них 20

студентів різних спеціальностей Національного університету «Острозька

академія» (14 жіночої та 6 чоловічої статі) були учасниками контрольної групи,

завданням яких було визначення референтних та нереферентних осіб. Так, на

основі результатів зовнішньогрупової референтометрії, 40 респондентів були

залучені у якості референтних осіб (20 осіб) та нереферентних осіб (20 осіб).

Аналіз результатів зовнішньогрупової референтометрії показали, що з 20

досліджуваних основної групи вибірки шестеро осіб (30%) визначили батьків у

якості референтів. Також, шестеро осіб (30%) зазначили, що значущими

особами в їхньому житті є партнер. Найкращого друга обрано у якості

референта п‘ятьма респондентами (25%). Лише троє учасників (15%) обрали

референтами брата / сестру.

Щодо визначення нереферентних осіб, результати показали наступне. З

20 досліджуваних, 11 осіб (55%) визначили, що нереферентними особами є

одногрупники. А дев‘ятеро респондентів (45%) назвали нереферентними людей

з якими вони працюють, тобто колег.

72

З результатів дослідження, існує статистично достовірний середній

прямопропорційний взаємозв‘язок між показниками у досліджуваних контроль-

ної групи та групи референтних осіб за шкалою метакогнітивного знання [r =

0,64; p ≤ 0,05]. Такий результат свідчить про схожість у оцінках досліджуваних

за цією характеристикою метакогнітивної сфери особистості. Отже, можемо

констатувати, що рівень знань про пізнавальну діяльність та способи її

регуляції у досліджуваних є подібним до рівня цих знань у їх референтів. Тоді

як, між показниками досліджуваних контрольної групи та групи нереферентних

осіб за шкалою метакогнітивного знання статистично значимого взаємозв‘язку

не було виявлено [r = -0,27; p=0,24].

Схожий результат було виявлено для показника метакогнітивної

активності. Так, існує статистично достовірний слабкий прямопропорційний

взаємозв‘язок між показниками у досліджуваних контрольної групи та групи

референтних осіб за шкалою метакогнітивної активності [r=0,45; p ≤ 0,001]. Не

виявлено статистично достовірного взаємозв‘язку між показниками цієї шкали

серед досліджуваних контрольної групи та групи нереферентних осіб [r = -0,26;

p=0,26]. Цей результат свідчить про те, що на відміну від референтних осіб,

нереференти проявляють відмінні риси метакогнітивної активності у порівняні

із досліджуваними контрольної групи, а отже по іншому проявляють активність

щодо регуляції когнітивними процесами.

Також, встановлено статистично значимий середній прямопропорційний

взаємозв‘язок між показниками отриманими за методикою діагностики

метакогнітивної включеності в діяльність Г. Шро та Р. Деннісона у досліджу-

ваних контрольної групи та групи референтних осіб [r=0,64; p ≤ 0,05]. А між

показниками цієї характеристики метакогнітивної сфери особистості не існує

статистично достовірного взаємозв‘язку у досліджуваних контрольної групи та

групи нереферентних осіб [r = 0,07; p=0,79]. Відтак, констатуємо наявність

подібностей у здатності та готовності до метакогнітивної включеності в

пізнавальну діяльність і здійснення метакогнітивної регуляції на основі

73

метакогнітивних знань і стратегій між досліджуваними та їх референтними

особами.

На особливу увагу заслуговують наявність та сила інтеркореляційних

взаємозв‘язків між досліджуваними характеристиками метакогнітивної сфери

досліджуваних та їх референтів. Тоді як жодних статистично значимих

взаємозв‘язків не було виявлено між цими ж характеристиками метакогнітивної

сфери досліджуваних контрольної групи та нереферентів.

Узагальнюючи отримані результати, робимо висновок про те що,

особистість перебуваючи у колі значимих для неї осіб (референтів), може

почерпати від них певні знання у процесі міжособистісної взаємодії. Ймовірно,

це є передумовою уподібнення цих характеристик метапізнавальної сфери до

тих, що притаманні їхнім референтам. Ґрунтуючись на ролі референтності у

формуванні суджень, думок, цінностей тощо, ми можемо здійснити наступну

інтерпретацію результату: орієнтація на референта дозволяє оцінювати

метапізнавальні характеристики іншого суб‘єкта та формувати думки щодо

функціонування власної метапізнавальної сфери.

Отримані результати підтверджують той факт, що показники окремих

характеристик метакогнітивної сфери (метакогнітивне знання, метакогнітивна

активність та метакогнітивна включеність в діяльність) є достовірно

відмінними від відповідних характеристик метакогнітивної сфери у

нереферентних осіб. Тоді як відмінності між показниками усіх характеристиках

метакогнітивної сфери досліджуваних груп нереферентних та референтних осіб

відсутній. Цей результат демонструє, що знайдені взаємозв‘язки між

метакогнітивними характеристиками досліджуваних контрольної групи та

групи референтів підтверджують висунуте нами припущення.

Отже, вивчення ролі іміджу референтних осіб у формуванні метакогні-

тивної сфери особистості дозволило встановити, що у процесі взаємодії

особистості із значимим іншим (референтом) відбувається уподібнення

характеристик їх метакогнітивної сфери, зокрема метакогнітивного знання,

метакогнітивної активності, та метакогнітивної включеності в діяльність.

74

Результати нашого емпіричного дослідження свідчать про розвиток метапізна-

вальної сфері особистості через соціальну взаємодію із значимою особою

(референтом). Відтак, припускаємо, що у соціальній взаємодії, особистість

дійсно має можливість розширювати та оптимізувати свої уявлення щодо

функціонування власних когнітивних процесів через свідому або несвідому

орієнтацію на метакогнітивну сферу референта. Перспективою подальших

досліджень вбачаємо у розробці експериментального дослідження для під-

твердження причинно-наслідкового взаємозв‘язку між іміджем референтної

особи та характеристиками метакогнітивної сфери особистості.

Література:

1. Волошина В. О., Т. А. Довгалюк Оптимізація метапам‘яті студентів як

проблема психолого-педагогічної взаємодії / В. О. Волошина, Т. А. Довгалюк //

Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології

імені Г.С. Костюка НАПН України: Психологія навчання. Генетична

психологія. Медична психологія. – 2016. – Том. Х. – № 28.– С. 24 – 58.

2. Крушельницкая О. Б. Особенности референтных отношений студентов

как фактор учебно-профессиональной мотивации //Психологическая наука и

образование psyedu. ru. – 2012. – Т. 2012. – №. 1. – C. 1-7.

3. Музика О.О. Референтні стосунки як ресурс духовного розвитку

студентів / Музика Олена Оксентівна // ISSN Оnline: 2312-5829. Освітологічний

дискурс, 2016. – № 3 (15). – С. 63-73.

4. Frith C. D. The role of metacognition in human social interactions

//Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. – 2012. –

Vol. 367. – №. 1599. – P. 2213.

5. Irwin, L. Metacognition: A Concept Analysis / L. Irwin. // Archives of

Psychiatric Nursing, – 2017. – 31(5). – P.454–456.

75

НОТАТКИ

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

76

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________