ІНФОРМАЦІЙНІ INFORMATION TECHNOLOGIES: НАУКА, …pim.net.ua/arch_f/tez_mic_17_IV.pdf · НАУКА, ТЕХНІКА, ТЕХНОЛОГІЯ, ОСВІТА, ЗДОРОВ’Я

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Мішкольцький університет (Угорщина)

Магдебурзький університет (Німеччина)

Петрошанський університет (Румунія)

Познанська політехніка (Польща)

Софійський університет (Болгарія)

ІНФОРМАЦІЙНІ

ТЕХНОЛОГІЇ:

НАУКА, ТЕХНІКА,

ТЕХНОЛОГІЯ, ОСВІТА,

ЗДОРОВ’Я

Наукове видання

Тези доповідей

ХXV МІЖНАРОДНОЇ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ

КОНФЕРЕНЦІЇ

MicroCAD-2017

У чотирьох частинах

Ч. ІV.

Харків 2017

Ministry of Education and Science of Ukraine

National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute»

University of Miskolc (Hungary)

Magdeburg University (Germany)

Petrosani University (Romania)

Poznan Polytechnic University (Poland)

Sofia University (Bulgaria)

INFORMATION

TECHNOLOGIES:

SCIENCE, ENGINEERING,

TECHNOLOGY, EDUCATION,

HEALTH

Scientific publication

Abstracts

XХV INTERNATIONAL

SCIENTIFIC-PRACTICAL

CONFERENCE

MicroCAD-2017

The four parts

P. IV.

Kharkiv 2017

ББК 73

І 57

УДК 002

Голова конференції: Сокол Є.І. (Україна).

Співголови конференції: Торма А. (Угорщина), Раду С. М.

(Румунія), Стракелян Й. (Німеччина), Лодиговські Т., Шмідт Я. (Польща),

Герджиков А. (Болгарія).

Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я: тези

доповідей ХXV міжнародної науково-практичної конференції MicroCAD-2017,

17-19 травня 2017р.: у 4 ч. Ч. IV. / за ред. проф. Сокола Є.І. – Харків:

НТУ «ХПІ». – 372 с.

Подано тези доповідей науково-практичної конференції MicroCAD-2017

за теоретичними та практичними результатами наукових досліджень і розробок,

які виконані викладачами вищої школи, науковими співробітниками,

аспірантами, студентами, фахівцями різних організацій і підприємств.

Для викладачів, наукових працівників, аспірантів, студентів, фахівців.

Тези доповідей відтворені з авторських оригіналів.

ББК 73

ISSN 2222-2944 © Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»,

2017

ISSN 2222-2944. Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров‘я. 2017. Ч. ІV.

3

ЗМІСТ

Секція 19. Сучасні проблеми гуманітарних наук

4

Секція 20. Управління соціальними системами і підготовка кадрів

39

Секція 21. Інформатика і моделювання

62

Секція 22. Електромагнітна стійкість

121

Секція 23. Менеджмент, інвестиційні та інноваційні процеси у

промисловості та народному господарстві

172

Секція 24. Актуальні проблеми розвитку інформаційного суспільства в

Україні

269

Секція 25. Страховий фонд документації: актуальні проблеми та методи

обробки і зберігання інформації

320

Секція 26. Математичні моделі і інформаційні технології в економіці

331

Секція 27. Комп’ютерний моніторинг і логістика

344

Секція 28. Міжнародна технічна освіта: тенденції та розвиток 355


4

СЕКЦІЯ 19. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК

НАЦИОНАЛЬНАЯ СЕТЬ

Алавердян А.Л.

Белгородский государственный технологический

университет им. В.Г. Шухова, г. Белгород

В вопросе о «национальной сети», сути ее самоорганизации и логике функционирования, в ходе рассмотрения она не отрицает концепт национального как такового, но интегрирует его в современную глобальную миро-систему. Данный подход на основе детального анализа современных процессов пытается снять противоречие между объективностью существования национального суверенного государства и глобальным миропорядком, с одной стороны, и национальным государством как системообразующим элементом мировой политической системы и логикой сетевой самоорганизации современного общества – с другой. Многие исследователи, придерживающиеся данной точки зрения, вопреки общепринятому мнению пришли к выводу, что именно текущие глобальные процессы, ведут к концентрации национально-государственного суверенитета и централизации суверенной политической власти как необходимого условия реального участия в глобальной политической системе и процессах. И что именно государство является основным генератором глобализационных процессов и образующим ядром процессов глобальной сетевой самоорганизации.

Таким образом, можно сформулировать основные тезисы стратегии национального развития в современной сетевой парадигме глобального миропорядка:

Именно из-за взаимосвязанности и открытости международной экономики государства должны участвовать в процессе разработки стратегий развития от лица своих экономических агентов.

Конкурентоспособность в новой глобальной экономике сильно зависит от политических возможностей национальных и межнациональных институтов управлять стратегиями роста стран и регионов, находящихся под их юрисдикцией.

Формирование новой экономики, основанной на социально- экономических изменениях и технологической революции, будет в определенной степени зависеть от политических процессов, проходящих в государстве, в том числе инициируемых им самим.

Литература: 1. Латур Бруно. Наука в действии: следя за учеными и инженерами внутри общества /

Бруно Латур; [пер. с англ. К.Федоровой; науч.ред. С.Миляева]. – СП.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2013. - 414

2. Давыдов Ю. Н. Постмодерн и социология // История теоретической социологии. Т. 4, М.: 2000.

3. Давыдов Ю.Н. У истоков социологического постмодернизма: от распредмечивания социальной науки к плюралистическому разложению разумности. История теоретической социологии. Том 4. - С-Петербург, 2000.


5

НАУКОВА ОБРОБКА ТЕКСТІВ ЗА ФАХОМ

Басов В.В., Сергіна С.В.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м. Харків

Однією з цілей навчання іноземній мові у вищій школі є навчання читанню текстів за фахом для отримання інформації та подальшої її обробки (анотування, реферування, конспект). Залежно від завдання, розв'язуваного в конкретній ситуації читання, в процесі навчання розглядають ознайомлювальне, поглиблене і перекладацько-реферативне читання з урахуванням посилення професійної орієнтації змісту текстів.

При ознайомчому читанні особлива увага приділяється швидкому охопленню основного змісту тексту, розвитку навичок швидкості читання. Успіх первинного ознайомлення з текстом багато в чому залежить від словникового запасу студента, а також від його вміння вдумливо і швидко аналізувати лексику, здогадуватися про значення слів з контексту.

При поглибленому читанні спочатку виконуються завдання, що стосуються ознайомлення з загальним змістом, а потім аналіз місць, що ускладнюють розуміння змісту всього тексту. Отримана текстова інформація повинна служити матеріалом для подальшого обговорення.

Існують деякі стратегії читання, які допомагають розумінню змісту тексту з мінімальними витратами часу. Вид читання залежить від того, для якої мети його читають. Існують наступні види читання: переглядове, пошукове та детальне читання. Вибір стратегії читання залежить від мети читання. Англійські навчальні посібники надають такі рекомендації щодо стратегії читання:

а) Які видимі і графічні маркери називають тему тексту? Наприклад: назва, підзаголовки, картинки, графіки ...

б) Про який тип тексту йдеться (вірш, газетна стаття ...). Для кого і ким написаний цей текст, про що може йти мова в даному тексті.

в) Які ключові слова зустрічаються в тексті. Ключові слова несуть в собі основну інформацію.

Наступним етапом роботи над текстом є оформлення витягнутої інформації в зручну для практичного використання форму у вигляді конспектів, перекладів, анотацій, рефератів. Сутністю анотування і реферування є максимальне скорочення обсягу джерела інформації при збереженні його основного найбільш суттєвого змісту. При цьому анотація дає тільки загальне уявлення про джерело, перераховує питання першоджерела, не розкриваючи самого змісту цих питань. Реферат же у багатьох випадках може замінити першоджерело, так як повідомляє весь існуючий зміст матеріалу, всі основні висновки, а іноді навіть докази і висновки.

Читання текстів за фахом на іноземній мові служить джерелом отримання інформації, а отримані навички та вміння наукової обробки текстів роблять можливим застосування іноземних джерел при оволодінні спеціальністю або сприяють професійному вдосконаленню.


6

ВИКОРИСТАННЯ БРИТАНСЬКИХ МЕТОДИК

У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Басов В.В., Сергіна С.В.



Першу сходинку в рейтингу популярності методик активно утримує комунікативний підхід, який спрямований на практику спілкування.

Два монополіста в сфері викладання британської англійської – Оксфорд і Кембридж. Оксфордський і Кембриджський підходи до мови об'єднує те, що в основу роботи більшості курсів покладена комунікативна методика, інтегрована з деякими традиційними елементами викладання. Вона передбачає максимальне занурення студента в мовний процес, що досягається за допомогою зведення апеляції учня до рідної мови до мінімуму. Основна мета цієї методики – навчити студента спочатку вільно говорити іноземною мовою, а потім думати на ній. Важливо й те, що механічні відтворюючи вправи теж відсутні: їх місце займають ігрові ситуації, робота з партнером, завдання на пошук помилок, порівняння і зіставлення, які підключають не тільки пам'ять, а й логіку, вміння мислити аналітично і образно. Часто в підручниках наводяться витяги з англо-англійського словника. Саме англо-англійського, а не англо-російського, французького, італійського і т.п. Весь комплекс прийомів допомагає створити англомовне середовище, в якому повинні "функціонувати" студенти: читати, спілкуватися, брати участь в рольових іграх, висловлювати свої думки, робити висновки. Оксфордські і кембриджські курси орієнтовані на розвиток не тільки мовних знань, але також креативності та загального кругозору студента. Мова дуже тісно переплетена з культурними особливостями країни, отже, курси неодмінно включають країнознавчий аспект.

Більшість британських методик розроблено на основі інтеграції традиційних і сучасних методів викладання. Диференціація за віковими групами та багаторівневий підхід дають можливість розвитку окремої людської особистості, впливають на її світогляд, систему цінностей, самоідентифікацію, вміння мислити. Простіше кажучи, на перше місце ставиться популярний нині індивідуальний підхід. Всі без винятку британські методики націлені на розвиток чотирьох мовних навичок: читання, письма, говоріння та аудіювання. При цьому великий акцент робиться на використання аудіо-, відео- та інтерактивних ресурсів.

Завдяки різноманітності методичних прийомів, в числі яких одне з провідних місць займають мовні технології, британські курси сприяють формуванню навичок, необхідних людині в сучасному діловому житті (вміння робити доповідь, проводити презентації, вести переписку і т.д.).

Незаперечні "плюси" британських розробників – складання курсу на базі автентичного матеріалу, велика увага до стилістики, прагнення дати "ситуативний" і "живу" англійську через "життєві" приклади напівреальних персонажів.


7

ФЕНОМЕН ТЕХНОСФЕРЫ: АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ

Бережная И.Н.

Белгородский государственный технологический

университет им. В.Г. Шухова, г. Белгород

Необходимость осмысления феномена техносферы в антропологическом

контексте связана, прежде всего, с проблемой перспектив развития

человечества в изменяющемся, все более технизирующемся бытии.

Усугубляется противоречие между быстрыми темпами развития техники и

технологии, ведущими к формированию новых условий существования

человека, и недостаточным уровнем осмысления им приоритетов своего

собственного существования. Сложность адаптации в условиях техносферы

порождает комплекс проблем, связанных как с отношением человек-природа,

так и с изменением духовно-нравственных оснований человека в сторону

деградации, которая нарастает в связи с низким уровнем совершенствования

нравственных качеств в условиях ориентации на приоритет потребления.

Находясь во власти техницизма, человек зачастую уподобляется роботу,

преследуя главную цель – искусственный комфорт.

Важным ресурсом преодоления дисбаланса технического и

нравственного развития общества видится философское исследование

феномена техносферы с позиции различных методологических подходов.

На сегодняшний день требуется уточнение самого понятия техносферы,

осмысление процессов интеграции техносферы с социумом и биосферой [1].

Перспективы развития человека в условиях такой интеграции видятся

нами в выработке новых мировоззренческих установок, связанных с

формированием экологического сознания, противостоящего потребительской

цивилизации, руководствующегося коэволюционной стратегией, технического

сознания, опирающегося на принципы человекоразмерности, техноэтики,

укрепляющих аксиологическое основание научно-технической деятельности, а

также в формировании ноосферной личности, стремящейся к расширению

пространства своей интеллектуальной и духовной деятельности, осознающей

ответственность за будущее развитие в общепланетарном масштабе.

Литература: 1. Бережная И.Н. Философские проблемы науки и техники: учебное пособие / И.Н.

Бережная. – Белгород: Изд-во БГТУ, 2014. – 119 с.

2. Человек в техносреде: конвергентные технологии, глобальные сети, Интернет

вещей. // Сборник научных статей. Выпуск 1. Под ред. доц. Н.А. Ястреб. – Вологда.: ВоГУ, –

2014. – 200 с.

3. Чижова, Е.Н. Философия инновационного развития / Е.Н. Чижова // Вестник

Белгородского государственного технологического университета им. В.Г. Шухова. – 2016.–

№4. – С. 232-235.


8

ФОРМУВАННЯ МОВНО–ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ФАХІВЦЯ

Васенко Л.А.



У роботі розглянуто питання щодо виховання фахівців нової генерації,

висококваліфікованих, грамотних, з високим інтелектуальним потенціалом, які

вільно володіють українською мовою, користуються нею в усіх сферах

життєдіяльності, особливо у професійній.

Опанування фахової мови у вишах передбачає засвоєння зразків наукових

текстів на всіх рівнях її ієрархічної організації,продукування та компресію

наукової інформації у вигляді тез, анотацій, різних видів рефератів, звіту з

виконання лабораторної роботи, виступу на семінарських заняттях тощо. Саме

обізнаність студентів із жанрами навчально-наукового та, власне, наукового

підстилів допоможе їм у процесі здобуття нових знань і формування навичок та

вмінь щодо різного ступеня компресії необхідних джерел інформації.

Підготовка майбутніх фахівців також передбачає формування

термінологічної компетенції шляхом ознайомлення їх з основними категоріями

термінознавства та отримання знання щодо алгоритмів вербалізації нових

понять у різних галузях науки і техніки. У наш час інформатизації всіх сфер

життя суспільства понад 90% мовних новоутворень складають терміни. Тому

процес засвоєння студентами науково-технічної термінології потребує

спеціального навчання засад прикладного термінознавства. Відомості про

історію становлення і розвитку української термінології допомагають

студентам усвідомити, що українська наукова термінологія формувалася на

власній мовній основі за загальними словотворчими моделями, засвоюючи

водночас все те, що на час її творення виробила світова цивілізація. Жодна

мова, створюючі терміни, не може обійтися лише своїми власними ресурсами,

тому поєднує в собі національні та інтернаціональні елементи.

Сьогодні нагальною проблемою є й підготовка майбутніх фахівців до

перекладацької діяльності. Навчання студентів-нефілологів засадам

перекладання та постредагування після машинного перекладу науково-

технічних текстів сприятиме вдосконаленню їх фахової компетенції.

Отже, володіння науково-технічною термінологією державної мови за

обраним фахом і комп’ютерно-лінгвістичними технологіями з боку майбутніх

фахівців є головною умовою становлення наукового потенціалу України.


9

ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ У ВИКЛАДАННІ ІСТОРІЇ

УКРАЇНИ У ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

Дворкін І.В.



Дослідження пам’яті (анг. Memory studies), як і більшість актуальних

сьогодні напрямів історичних досліджень, тісно пов’язані з різними галузями

соціально-гуманітарного знання. Багато в чому завдячуючи зв’язку з іншими

гуманітарними науками, історики в останні два десятиліття ХХ – на початку

ХХІ століття звернулися до проблем пам’яті. Історична пам'ять найчастіше

розуміється як пам’ять про історичне минуле (символічну репрезентацію

історичного минулого). Вона є важливим аспектом самоідентифікації індивіда,

соціальної групи або суспільства в цілому. Завдяки історичній пам'яті індивід

або соціальна група можуть зорієнтуватися в оточуючому світі.

Сучасна держава, політики, журналісти, політологи, маючи необхідні для

цього важелі, впливають на колективне уявлення про минуле, виходячи з

власних інтересів. Різноманітні суспільні практики і норми, що регулюють

колективну пам'ять, називають політикою пам'яті. Вона проявляється у

створенні музеїв, відкритті пам’ятників, відзначенні або навпаки «забуванні»

певних важливих історичних подій. Визначаючи на що саме звертати увагу;

значення яких подій перебільшувати, а яких замовчувати, можна регулювати

колективну свідомість. Держава впливає на формування історичної пам'яті та

історичної науки шляхом доступу до архівів, встановлення стандартів

історичної освіти, підвищеного фінансування окремих напрямків історичних

досліджень тощо.

На нашу думку, в сучасних умовах, дуже важливо звертатися до проблем

історичної пам'яті та політики пам'яті в курсі історії України у непрофільних

ВНЗ. Студент має розуміти місце історичної науки у формуванні історичної

пам'яті, вплив на уявлення суспільства про минуле, державну історичну

політику тощо. Доцільним є використання досліджень історичної пам'яті у

вивченні «важких питань» новітньої історії України – таких як Голодомор 1932

–1933 рр., формування тоталітарної системи в СРСР, Голокост в Україні,

вивезення на примусові роботи до Німеччини тощо. Вивчення відповідних тем

варто поєднати з аналізом історичної пам'яті про ці події в сучасному

українському суспільстві.


10

ВИДАТНІ СТОРІНКИ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

СОНЕТЯР ДМИТРО ПАВЛИЧКО.

Дяченко О.В.



В історії української літератури є багато цікавих сторінок з життя та

діяльності видатних особистостей, які своїм талантом творити в різних родах та

жанрах збагачують наше життя, сприяють розвиткові літературної освіти

людини, її національної свідомості, засвоєнню духовних і моральних

принципів.

Дмитро Павличко – один із найталановитіших українських сонетярів,

який успішно продовжив традицію сонетописання своїх іменитих попередників

– Івана Франка, Миколи Зерова, Максима Рильського. Можна сказати, що від

першого він запозичив художньо-публіцистичний темперамент, від другого –

залізну логіку, від третього – гармонійну вишуканість сонетної форми.

Від циклу до циклу Д. Павличко розвивався як сонетяр: оголена

публіцистичність забарвлювалася роздумливою драматичністю, логіко-

понятійний ряд дедалі більше насичувався філософсько-метафоричними

елементами. Найорганічнішого сплаву філософічності й художності поет

набуде в «Сонетах подільської осені». Тут він остаточно удосконалює свої

філософські роздуми на «вічні теми», досягаючи максимальної чіткості та

яскравої оригінальності в мислеобразах; по-друге, поет багато написав сонетів

про видатних людей різних часів і народів, що засвідчує його зріле бажання

осмислити й переосмислити найцінніший досвід розвитку людства в особах.

Окрім того, сонетарій Д. Павличка має надзвичайну ідейно-філософську

насиченість. Тут проблема життя, смерті й безсмертя; роду, родини й народу;

духовності й бездуховності, обивательщини; слави й безслав’я, радості й

печалі, любові й ненависті; правди й кривди, брехні та підлості, свободи й

неволі, щастя й горя та ще багато чого іншого, а саме – того, чим живе й дихає

повнокровна людина, яка має сприйняти високі моральні цінності від своїх

пращурів і передати своїм нащадкам усі духовні надбання своєї нації.

Отже, Д. Павличко досяг нових творчих вершин, особливо в «Сонетах

подільської осені», його новаторські пошуки вивели українське сонетярство та

взагалі український мовно-літературний процес на новий виток художнього

розвитку. Поет має багато прекрасних сонетів-скарбів у своїй творчості, які

залишаться в літературі, оскільки несуть зрілу печать духовно видатної

особистості, в якої є чому повчитись, печать довершеної художньої

майстерності, що дозволила сонетяреві створити ряд сонетів-шедеврів, котрі

причаровують читачів оригінальністю почуттів, нев’янучою свіжістю думок,

естетичною новизною.


11

ХУДОЖНІ ТВОРИ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ

СТОЛІТТЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ

АКТОРІВ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ

Єремєєва І.В.



Радянський та російський історик С.О. Шмідт наголошував на

особливому значенні художніх творів у якості джерел, адже в них, за його

словами, відображено «живі риси часу».

Важливий етап розвитку театру в Російській імперії пов'язаний з ім’ям

видатного драматурга Олександра Миколайовича Островського. Кілька його

п’єс присвячені провінційним акторам. Це, зокрема, комедії «Ліс» і «Таланти і

прихильники», мелодрама «Без вини винні» та драма «Безприданниця».

Створені у період з 1870 по 1883 роки, вони не лише зображали побут акторів, а

й завдяки своїй популярності сформували певні соціальні стигми відносно

представників акторської професії.

Твори російського письменника О.І. Купріна, присвячені життю

працівників сцени, створені на основі власного досвіду автора. На зламі ХІХ та

ХХ століть письменник працював актором у сумському театрі. Своїм колишнім

колегам він присвятив оповідання «Останній дебют» 1889 р., «До слави» 1894

р., «На покої» 1902 р., «Як я був актором» 1903 р., «Угар» 1904 р.

На відміну від російської літератури цього періоду, молода українська

письменність не мала в своєму розпорядженні великої кількості сюжетів,

присвячених чи хоча б опосередковано пов’язаних із акторською професією. З

цієї точки зору п’єса «Талан» українського письменника, театрального і

культурного діяча М. Старицького являє собою унікальне джерело. Сам автор

називав її «драмою в п’яти діях і шести обмінах із побиту малоруських

акторів». П’єсу написано із присвятою видатній українській актрисі Марії

Заньковецькій. У ній змальовано особливості закулісного життя українського

театру: відносини артистів між собою, спілкування з меценатами, рецензентами

та публікою.

Життя акторів єврейських театрів змальовано у романі «Блондженде

штерн» («Мандрівні зорі» – Авт.) єврейського письменника з Полтавщини,

Шолома Алейхема. Написаний на ідиш у період з 1909 по 1911 роки, він

розкрив повсякдення єврейського театру. Пригоди молодих артистів

починалися у Бессарабії, на території Російської імперії, і продовжуючись на

Галичині та в Європі, закінчувалися за кілька років в Америці. Оскільки автор

сам належав до творчої інтелігенції цього народу, він на власному досвіді

пережив описані в романі перипетії постійних поневірянь євреїв.

Таким чином, твори російської, української та єврейської художньої

літератури (на ідиш) останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. є важливим

джерелом вивчення загальних характеристик та особливостей повсякденного

життя акторів Наддніпрянської України означеного періоду.


12

ОБУЧЕНИЕ ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ С ПОМОЩЬЮ

УЧЕБНЫХ КАРТ С ПРОБЛЕМНЫМИ ЗАДАНИЯМИ

Комова Г.В., Неустроєва Г.О.

Национальный технический университет

«Харьковский политехнический институт», г. Харьков

В докладе рассматриваются приемы обучения различным аспектам

иностранного языка и иноязычного общения с применением учебных карт с

заданиями проблемного характера. Данная методика используется в группах

студентов с разным начальным уровнем владения языком для обучения как

отдельным языковым (лексико-грамматическим) аспектам, так и основным

видам речевой деятельности: говорению, аудированию, чтению и письму.

В группах с более низким уровнем на начальном этапе, учебные карты

составляются преподавателем. Студенты с уровнем владения языком от B2 и

выше составляют учебные карты сами по образцу.

Прием составления учебных карт применяется в рамках методики само- и

взаимообучения, которая внедряется на кафедре МКИЯ в учебный процесс для

стимулирования самостоятельной учебной деятельности студентов, на которую

программой выделяется большое количество часов.

С помощью подобных же карт с контрольными вопросами и заданиями

творческого характера преподаватель или студент, играющий роль тьютора,

проверяет качество усвоения материала, который вынесен на самостоятельную

работу. В группах, где ряд специальных предметов читается на иностранном

языке, студенты сами могут составлять учебные карты для самоконтроля. Такие

карты удобно использовать при подготовке к модульному и итоговому

тестированию.

Хотя данная методика применяется всего третий год, она уже показала

свою эффективность. В группах, где ее применяли, увеличилась скорость и

прочность усвоения студентами программного материала, снизилось

количество грубых ошибок, повысилась активность студентов при аудиторной

работе. Анкетирование студентов показало, что они более уверенно чувствуют

себя при общении с иноязычными собеседниками, им легче воспринимать

лекционный материал и вести в дискуссию на иностранном языке. У студентов

с низким и средним уровнем знаний благодаря созданию комфортной среды

для самообучения (в том числе за счет регулированной скорости обучения)

отмечено заметное увеличение мотивации. К позитивным сторонам данной

методики можно также отнести и повышение желания студентов работать в

команде, что обязательно пригодится в их будущей профессиональной

деятельности.


13

ПРОБЛЕМНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ

ЗАГАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Комова Г.В., Рубцова В.В.



У доповіді розглядаються важливі інструменти, що застосовуються в рамках викладання дисципліни «Іноземна мова за професійним спрямуванням» для формування загальних компетентностей у студентів економічних спеціальностей.

Відомо, що однією з ключових цілей вищої освіти є формування у майбутніх фахівців загальних компетентностей як основи подальшої успішної професійної діяльності. Використання традиційних методів викладання не завжди дає можливість досягти бажаних результатів, тому на кафедрі міжкультурної комунікації та іноземної мови було поставлене завдання підібрати інноваційні педагогічні технології, які підходять для розвитку найбільш важливих загальних компетентностей, які можливо розвивати за допомогою іноземної мови.

Викладачі кафедри працюють над впровадженням у навчальний процес інноваційних педагогічних технологій. Метод проектів найбільш раціонально використовувати для формування таких інструментальних компетентностей, як здатність до організації й планування, навички управління інформацією (уміння знаходити та аналізувати інформацію з різних джерел). Також він з успіхом може застосовуватися в роботі над формуванням міжособистісних і системних компетентностей: здатність працювати самостійно, планувати и управляти проектами, проявляти ініціативність, бажати досягнути успіху. Такі ключові інструментальні компетентності як розв'язання проблем та прийняття рішень, засвоєння основ базових знань з професії можуть розвиватися за допомогою методу кейсів. Слід зауважити, що обидва методи ведуть до інтегрованого розвитку професійних умінь.

На кафедрі також є досвід ефективного застосування ігрового проектування, який дозволяє відпрацьовувати у студентів міжособістісні уміння, навички соціальної взаємодії, співпраці, роботи в команді, наприклад лідерські якості, а також формує дослідницькі навички й уміння, а також розвиває здатність породжувати нові ідеї (креативність). Здатність розуміти культуру та звичаї інших країн, а також працювати в міжнародному середовищі будується при використанні методу рольової гри, яка дає можливість поуправлятися в різних типах поведінки.

Завдяки застосуванню елементів евристичного та проблемного навчання формується здатність до аналізу та синтезу, набуваються загальні когнітивні здібності та якості.

Як показує досвід, згадані інноваційні педагогічні технології істотно впливають на глибину засвоєння програмного матеріалу і якість сформованих умінь і навичок, які є фундаментом для формування когнітивних, методологічних, технологічних та лінгвістичних здатностей майбутніх фахівців.


14

ИЗ ИСТОРИИ БЕРЛИНСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК

Крахмалев А.В., Журило Д.Ю.



Берлинская Академия Наук возникла из Бранденбургского ученого

общества в 1700 г., основателем которого был курфюрст Фридрих ІІІ. Он

являлся основателем и других просветительных учреждений: университета в

Галле, Медицинской коллегии, Академии Художеств. Новые веяния

просветительной эпохи в то время являлись синтезом Возрождения,

реформации и расцвета математики и натурфилософии. Перед Академией была

поставлена правительством на первых порах чисто практическая задача –

улучшение календаря, причем доход с продажи календарей должен был

служить финансовой базой ее существования.

С 1700 г. до 1740 г. Академия Наук делилась на 4 класса: 1) медико-

физический (1 директор и 13 членов); 2) математический (1 директор и 5

членов); 3) историко-филологический немецкий (1 директор и 5 членов); 4)

церковно-восточный (1 директор и 8 членов). Всего 35 человек. Зато число

иногородних членов, в том числе и иностранцев, доходило до 116. Роль

последних уже в те времена, предшествовавшие эпохе Фридриха ІІ, была

значительна.

В эпоху Фридриха ІІ (1740 – 1786 г.г.) в Берлинской Академии

происходило «засилье» французов; под руководством воинственного короля

академики лишились права выборов, им навязывались темы для премий.

Свобода Академии, в сущности, сводилась к разрешению антирелигиозных

высказываний, что объяснялось не уважением к взглядам академиков, а лишь

антирелигиозной настроенностью самого короля.

Устав 1746 г. ввел в Академии существенные изменения. В ней

сохранилось 4 класса, но из них нетронутым остался лишь математический;

остальные три стали классами экспериментальной философии, спекулятивной

философии и литературы, конечно уже не немецкой. Академики были разбиты

на три группы: почетных, ординарных и иностранных, вернее было бы сказать

– заграничных, так как среди первых двух групп число иностранцев также было

значительно. Во главе каждого класса сохранялся директор, а для управления

делами была создана дирекция, состоявшая из президента, секретаря, 4

кураторов и директоров 4 классов. Фактически всем распоряжался король,

находившийся под сильным влиянием Даламбера, которого он первоначально

хотел провести в президенты и с которым, после его отказа, письменно

советовался обо всем.

В период от 1786 г. до 1812 г. происходила реорганизация и

онемечивание Академии. Активными проводниками его были Герцберг, Нибур

и братья Гумбольдты. Германизация проходила довольно бестолково и

болезненно, число членов падало, появилась даже опасность закрытия

Академии.


15

ИЗ ИСТОРИИ ПАРИЖСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК

Крахмалев А.В., Журило Д.Ю.



Парижская Академия Наук была основана в 1666 г. по инициативе

министра Людовика XIV, Кольбера, использовавшего для этого частное

французское ученое общество, которое создали Декарт и Паскаль.

Кольберовская Академия Наук состояла из 7 математиков, 3 астрономов, 1

механика, 3 физиков, 3 анатомов, 2 химиков, 1 ботаника и 1 лица

неопределенной специальности, всего 21 человек. В их числе были такие

выдающиеся ученые, как Гюйгенс, Роберваль, Мариот. Окончательно кадры ее

были фиксированы регламентом 1699 г., установившим 4 категории: 10

почетных членов, 20 пенсионеров, 20 соревнователей (associes) и 20 студентов

(eleves), всего 70 человек. В почетные члены избирались высокопоставленные

лица, часто имев-шие весьма отдаленное отношение к науке; из соревнователей

8 могли быть иностранцами. Как пенсионеры, составлявшие основное ядро

Академии, так и соревнователи делились по специальностям на математиков,

астрономов, механиков, анатомов, химиков и ботаников, по 3 человека на

специальность; кроме того имелся секретарь и казначей. Каждому пенсионеру

придавался студент, превратившийся в 1716 г. в адъюнкта. Тогда же число

пенсионеров было снижено до 12, а число соревнователей увеличено до 24.

Основы реформы Академии в XVIII столетии были выработаны Лавуазье

в 1785 г., почти накануне революции. Общее число членов было доведено до

83. Во время революции Академия Наук подносила королевской семье картины

и постановила выдавать дофину все, что ему понравится. Когда король

предложил ей назначить самой заграничных членов, она отказалась,

предпочитая получать санкцию короля. Национальное Собрание пыталось

использовать Академию для своих нужд, передавая на ее рассмотрение

различные практические вопросы: о зажигательных снарядах и другие; к ней же

прибегали для экспертизы взятых из церквей драгоценностей. Закрытие

Академии было декретировано Конвентом лишь в 1793 г.

Через два года по проекту Мирабо был создан «Институт», который

разделялся на 3 класса: 1) физико-математический, 2) моральных и

политических наук и 3) литературы и искусства, и состоял из 144

действительных членов, живущих в Париже, и стольких же иногородних

членов-соревнователей; из них на долю 1-го класса приходилось по 60 тех и

других и 8 иностранцев, всего 128 человек, распределенных по 10 секциям:

математики, механики, астрономии, физики, химии, естественной истории с

минералогией, ботаники, анатомии с зоологией, медицины, экономики с

ветеринарией. В числе первых членов были Лагранж, Лаплас, Ламарк, Монж,

Ласепед, Добантон. Плата академикам была фиксирована не в денежной, а в

хлебной единице.


16

ОСОБЕННОСТИ ОСВОЕНИЯ ЛЕКСИКИ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА ДЛЯ

АКАДЕМИЧЕСКИХ ЦЕЛЕЙ

Лазарева О.Я., Ковтун Е.А.



Любой человек, изучающий иностранный язык для профессиональных

целей, в первую очередь задается вопросом о количестве слов, которые нужно

освоить, чтобы: а) быть понятым и понимать других, б) изъясняться письменно

на профессиональные темы и в) свободно общаться в профессиональной среде.

Исследования лексического состава научных текстов [1] показывают, что

порядка 70-80% слов являются общеупотребительными и входят в список так

называемого General Service List (GSL) [2]. Остальные 20-30% распределяются

следующим образом: это слова из списка Academic Word List (AWL) (~8-10%),

профессиональная лексика (~8-10%) и остальное – аббревиатуры, числа и т.п.

Список наиболее частотных слов английского языка – GSL – появился в

1953 году как результат исследования корпуса текстов общим объемом 2,5

миллиона слов. Несмотря на его относительно небольшой размер – около 2000

слов, он позволяет покрыть около 80% лексики любого текста и составляет

необходимый минимум как для разговорного языка, так и для языка

профессионального общения.

AWL был разработан еще в 2000 году [3] на основе автоматизированного

анализа текстов по 28 областям знаний, из которых были выбраны наиболее

употребительные слова, характерные для всех этих сфер и при этом не входили

в GSL. Таким образом, этот словарь представляет собой список наиболее

частотных академических слов. Следует отметить, что по значению многие

слова из этого перечня имеют аналоги в общеупотребительной лексике (ср. to

obtain – to get). Однако, научной литературе свойственен формальный стиль,

характеризующийся использованием научного лексикона. Кроме того, часто

одно и то же слово может иметь различные значения в различных предметных

областях (ср. употребление слова formula, например, в математике и химии).

Поэтому подход к изучению таких слов должен быть предметно-

ориентированным.

Особенностью освоения профессиональной лексики является

необходимость рассмотрения не отдельных слов, а словосочетаний-терминов в

контексте данной профессиональной сферы, поскольку их значение зачастую

не является суммой смыслов отдельных слов.

Литература: 1. Nation, I.S.P. (1990). Teaching and Learning Vocabulary. New York: Newbury House,

275 pp.

2. West, M. (1953). A General Service List of English Words. London: Longman, Green and Co.

3. Coxhead, Averil (2000) A New Academic Word List. TESOL Quarterly, 34(2): 213-238.


17

ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У ВЕЛИКИХ ГРУПАХ

Левін Є.Д., Карлюк С.В.



Великим недоліком фронтальних методів роботи є те, що в процесі

тренування усних висловлювань ініціатором спілкування є викладач, студенту

ж відводиться лише роль виконавця і в такому неініційованому мовленні бере

участь одночасно лише один студент. Якщо навіть припустити, що в аудиторії

ідеальна увага і відповідь програмується всіма студентами, то і в цьому разі не

відбувається найголовнішого: мовлення не досягає мети, воно фактично

переривається, а отже стирається й момент підкріплення.

Доцільнішим бачиться застосування колективних форм роботи на занятті,

а саме роботу в парах, яку ми тут і розглянемо, і роботу в групах. Робота в

парах відповідає практично всім психологічним вимогам щодо усного

мовлення – безпосередній контакт мовців, їх постійну участь у тренуванні,

функціонування позамовних засобів, високу мовну насиченість навчального

часу, можливість керувати мовленнєвою діяльністю партнерів тощо.

Вправи для роботи в парах поділяються на дві основні групи: а) вправи на

формування навичок, які мають забезпечити багатократність вживання заданої

мовної одиниці (форми, структури і т ін.); і б) вправи на розвиток елементарних

(керованих) умінь діалогічного мовлення. Застосування цього виду роботи

пов’язане з подоланням певного психологічного бар’єру. Досвід свідчить, що

техніку роботи в парах можна вважати засвоєною лише через 15 – 20 занять.

Вправа для роботи в парах включає дві інструкції – студентам ряду А і

студентам ряду Б, де має бути чітко вказано: а) про що говорити, б) яку позицію

щодо предмета повинен зайняти кожен з партнерів (мета висловлювання), в) в

якій послідовності це доцільно робити і г) які мовні засоби при цьому доцільно

застосувати. Викладач має також застерегти студентів від можливих типових

помилок та зорієнтувати їх на взаємний контроль. Для роботи в парах студентів

доцільно розсаджувати за принципом «сильний – слабший».

Особливої уваги потребує система контролю, оскільки викладачу важко

одночасно прослухати всі пари. Тому функції контролю виконують самі

студенти – до цього їх спонукає можливий виклик для повторного виконання

після завершення роботи всіх пар. При цьому не можна не враховувати

індивідуальних особливостей студентів, перш за все їх попереднього рівня

підготовки, тож слід подбати про диференціацію завдань, що може мати форму

карток з більш детально розписаним мовним матеріалом для слабших

студентів.


18

МОТИВАЦИЯ СТУДЕНТОВ С АНГЛИЙСКОЙ ФОРМОЙ ОБУЧЕНИЯ

НА УРОКАХ РКИ

Лухина М.Ю.



В любой человеческой деятельности мотивация играет ведущую роль, особенно она важна в процессе обучения неродному языку. Данная работа посвящена мотивации как основной движущей силе в процессе изучения русского языка как иностранного, проблемам, возникающим у иностранных студентов с английской формой обучения, и поиску новых методических приёмов для их решения.

Учебная мотивация делится на внешнюю и внутреннюю. К внешней относятся: мотив достижения успехов в любой деятельности, мотив самоутверждения, мотив идентификации, мотив аффилиации (потребность в общении с носителями языка), мотив саморазвития, просоциальный мотив Внутренняя или процессуальная мотивация связана не с внешними обстоятельствами, а с самим предметом. Студенту-иностранцу нравится непосредственно русский язык, нравится проявлять свою интеллектуальную активность. Внешняя мотивация может усиливать внутреннюю.

В нашем случае внешняя мотивация студентов с английской формой обучения сильно проигрывает по сравнению с мотивацией достижения успехов иностранными студентами, обучающимися в группах, где лекции читаются на русском языке. Мотив аффилиации у студентов, обучающихся на английском языке, остаётся только на внеаудиторном уровне. Внутренняя же мотивация работает только в том случае, когда студенту нравится непосредственно русский язык, и у него есть лингвопознавательная и коммуникативная потребность.

На первом этапе изучения РКИ у студентов-иностранцев с английской формой обучения мотивация в основном высокая. Но в процессе изучения сложного языка отношение студентов меняется, мотивация уменьшается, пропадает встречная активность, ослабевает воля, снижается успеваемость, которая в свою очередь, отрицательно влияет на мотивы обучения.

В связи с этим возрастает роль преподавателя, который создаёт предпосылки, на базе которых у студентов возникает личная постоянная и устойчивая заинтересованность в изучении РКИ. Для этого преподаватель должен определить то, каким образом студенты лучше воспринимают информацию (на слух, зрительно, при решении конкретных задач и т.д.); как запоминают новую информацию (через повторение, впечатление, ассоциацию, построение связей, конспектирование и т.д.).

Мотивацию повышает решение на занятиях интересных дидактических задач, творческая и игровая деятельность, обращение к истории и культуре славянских народов. Основная цель введения новых методик – это формирование устойчивой мотивации через активное и эмоциональное участие учащихся и преподавателей в учебном процессе, а также через обращение к фактам истории и культуры украинского народа.


19

ДО ПРОБЛЕМИ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ

ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ БАЗ ДАНИХ

Михайлова Т. В.



Доповідь присвячено одному з актуальних завдань прикладної

лінгвістики – розробленню різноманітних термінологічних автоматизованих й

автоматичних словників і баз даних. Такі машинні мовні фонди створюють

у різних країнах, починаючи від 70-х років ХХ ст., для забезпечення праці

з обробляння та перекладання науково-технічної літератури й документів, для

забезпечення користувачів інформацією про стандартизовані терміни тощо.

Функціональні переваги термінологічних баз даних (ТБД) очевидні, оскільки

такі ресурси дають змогу: 1) систематизувати терміни за предметними сферами,

поняттєвими зв’язками, іншими критеріями; 2) вводити нові спеціальні

одиниці, редагувати матеріали;3) здійснювати швидкий пошук термінів;

4) працювати з декількома ТБД (зокрема іншомовними); 5) задовольняти

потреби термінознавства в лінгвістичному й статистичному аналізі одиниць

спеціальної лексики; 6) забезпечувати автоматичне перекладання термінів у

фахових текстах; 7) уміщувати необмежений обсяг інформації; 8) переходити

до інших праць і документів через гіперпосилання, створюючи в такий спосіб

багатомовні централізовані системи знань.

У ТБД як своєрідних лексикографічних системах прийнято описувати

термінологічні одиниці за такими параметрами: джерело, де термін зафіксовано

вперше; час уведення словникової статті в машинний фонд; відомості про

правопис, варіанти переносу, вимови / наголошування, належність до певної

частини мови, особливості словозмінної парадигми;значення й перекладні

еквіваленти; опис, зображення або відео відповідного референта, історію його

відкриття чи створення тощо. Слід зауважити, що вибір параметрів залежить

від предметної сфери такого автоматичного словника. Відзначено важливість

ієрархічної організації словникових статей у зазначених ресурсах; відбору

термінів і встановлення як зв’язків між поняттями (гармонізація системи

понять), так і виявлення відношень між спеціальними одиницями (гіперо-

гіпонімічних, меронімічних, асоціативно-деривативних та ін.); важливість

зіставлення терміносистем різних мов тощо. Підкреслено потребу постійної

перевірки словникових статей і за змістом, і за формою (цілісність і повнота

бази, точність дефініцій термінів, коректність опису мовних особливостей).

Однак в Україні розробляння вказаних фондів з різних предметних галузей

знань ще не закінчено, бо вимагає певних витрат часу, кропіткої роботи

фахівців і термінологів з урахуванням теоретичних засад термінознавства,

практичних потреб користувачів,вимог міжнародних стандартів.

Отже, термінологічні бази даних – багатофункціональний ресурс,

розвиток якого є перспективним для лінгвістичного аналізу й стандартизування

термінологічних одиниць української мови.


20

ГЛОБАЛЬНА ІСТОРІЯ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНІЙ

Мотенко Я.В.



Одним з важливих наслідків процесу глобалізації наприкінці ХХ – на

початку ХХІ ст. є зростання інтересу наукових кіл провідних країн Заходу до

так званої «глобальної історії» – дисципліни, спрямованої на вивчення

всесвітньо-історичного процесу в контексті геологічних, біологічних,

епідеміологічних, демографічних змін на планеті. Позитивно оцінюючи якісне

розширення її можливостей за рахунок інтенсивного міждисциплінарного

наукового обміну і активного використання комп'ютерної обробки даних, слід

відзначити специфічний момент, який істотно впливає на об'єктивність

результатів роботи істориків-глобалістів.

«Нова модель бачення історії» на думку, окремих науковців в перспективі

може стати альтернативою традиційним формам дослідження колективного

минулого, тобто національній історії. Пам'ять про міжнаціональні конфлікти є

важливою складовою історії практично кожної держави, а отже вона заважає

відкривати нові ринки збуту і отримувати прибуток. Адже легко пишати

Documents

ІНФОРМАЦІЙНІ INFORMATION TECHNOLOGIES: НАУКА, …pim.net.ua/arch_f/tez_mic_17_IV.pdf · НАУКА, ТЕХНІКА, ТЕХНОЛОГІЯ, ОСВІТА, ЗДОРОВ’Я