ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Кафедра інноваційних та інформаційний технологій в освіті

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Виконав: студент 2 курсу групи В ПОЗ

Мартиневич А.В.

Керівник: к.п.н., доцент Шахіна І.Ю.

Вінниця 2020

2

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ ЦИФРОВИХ

ТЕХНОЛОГІЙ………………………………………………………………………5

1.1.Сутність поняття, зміст та завдання цифрових технологій, як різновиду

інформаційних технологій……………………………………….…………………...5

1.2. Цифрова грамотність - невід’ємний аспект розвитку цифрових

технологій..14

2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ……..……………………………………………….20

2.1.Використання СМАРТ – технологій, як новітніх цифрових технологій для

забезпечення якісного освітнього

процесу…………………………………………20

2.2. STEAM-освіта як крок вперед до вдосконалення освітнього

процесу………28

3.РОЗРОБКА КАРТИ ЗНАНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦИФРОВИХ

ТЕХНОЛОГІЙ……………………...………………………………………………32

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….……..…35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….……………………………………..38

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..40

3

ВСТУП

У сучасній освіті один із пріоритетних напрямів розвитку є інформатизація

та впровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес, що значно

покращує якість та ефективність навчання майбутніх фахівців, підвищує

конкурентноспроможність на ринку праці. Застосування комп’ютерних

технологій потребує перегляду форм і методів навчальної діяльності. Слід

пам’ятати, що комп’ютерні технології є ефективним, але допоміжним засобом

навчання. Застосування комп’ютерних технологій підвищує активність студента,

веде до перебудови навчального процесу в бік самостійних форм навчання. Без

перевантажень можна інтенсифікувати процес навчання в умовах профільного

навчання завдяки раціональному використанню комп’ютерних технологій.

Використання сучасних технічних засобів для розв’язання фахових завдань на

базі отриманої комп’ютерної підготовки є запорукою конкурентноспроможності

майбутнього фахівця. При масовому забезпеченні комп’ютерами зберігається

його індивідуальність, можливість отримання достовірної оцінки без великих

затрат часу на проведення контролю.

Головним для майбутнього фахівця в сучасному інформаційному

середовищі є подальше використання комп’ютерних технологій як методів та

інструментів майбутньої педагогічної діяльності для розв’язання задач

предметної галузі.

Основні засади інформатизації освіти, розвиток науково-методичної бази,

формування освітнього інформаційного середовища відбуваються за різними

напрямами наукових досліджень, зокрема: обґрунтування засади цифрової

гуманіс-тичної педагогіки (В.Биков, М.Лещенко); теоретико-методичні засади

формування інформаційного освітнього простору та використання ІКТ у

неперервній педагогічній освіті (А. Гуржій, М. Жалдак, Т. Коваль, А.Коломієць,

К.Колос, В.Олійник); закордонний досвід використання ІКТ та формування

інформаційно-комунікаційної компетентності суб’єктів навчально-виховного

процесу (Н. Авшенюк, І. Малицька, О.Овчарук, А.Сбруєва й ін.).

4

Мета роботи полягає в дослідженні використання цифрових технологій в

освітній діяльності. Для цього ставимо перед собою такі завдання:

- З’ясувати сутність поняття, зміст та завдання цифрових технологій,

як різновиду інформаційних технологій та необхідність цифрової грамотності у

процесі впровадження цифрових технологій.

- Дослідити стан використання цифрових технологій в освітньому

процесі, зокрема СМАРТ-технологій та інструментів STEAM-освіти.

Предмет дослідження. Форми і методи використання цифрових

технологій в освітньому процесі.

Об’єкт дослідження. Цифрові технології в освітньому процесі.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що підвищення рівня

засвоєння, відтворення та розуміння студентами знань буде ефективнішим при

умовах використання цифрових технологій в освітньому процесі, а саме високої

цифрової грамотності, дотримання цифрової культури, використання СМАРТ –

технологій та інструментів STEAM-освіти.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку

використаних джерел.

5

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОНЯТТЯ ЦИФРОВИХ

ТЕХНОЛОГІЙ

1.1.Сутність поняття, зміст та завдання цифрових технологій.

Цифрові технології стають органічною, важливою і необхідною частиною

життя сучасної людини, вони проникають у різноманітні сфери соціального

життя: політику, культуру, професійну діяльність, спілкування і побут.

Вже понад сімдесят років триває цифрова революція, яка являє собою

багатофакторний перехід від аналогового до цифрового способу обробки,

зберігання й передачі даних, і, відповідно, стрімкий розвиток апаратного і

програмного забезпечення, що обслуговує ці процеси. Ці зміни беруть свій

початок із наукових досліджень тих інновацій, які при вдалому збігу соціально-

економічних обставин доходять до промислових розробок і масового

впровадження («правило 30 років» Пауля Саффо ) [6]. Деякі з них долають цей

шлях значно швидше, зокрема, планшетний персональний комп'ютер (tablet

personal computer). Іншими прикладами важливих теоретичних напрацювань і їх

вдалих реалізацій можуть слугувати математичні розрахунки та обґрунтування

методу перетворення аналогового сигналу в цифровий і навпаки

В.А.Котельникова (теорема відліків, 1933), формалізація принципу

алгоритмічної обробки для побудови цифрової обчислювальної машини

А.Тьюринга (машина Тьюринга, 1936), принципи і винахід електромеханічної

програмованої цифрової машини К.Цузе (Z3, 1941), електронного цифрового

комп'ютера Дж.Атанасова і К.Беррі (ABC, 1942), гарвардської цифрової

обчислювальної машини «Марк-1» (Г.Айкен, IBM, 1944), британських

«Colossus» (Mark 1, Mark 2, 1944), американської (Д.Маучли, П.Еккерт, ENIAC,

1946) тощо, які стали передвісниками сучасних цифрових технологій.

Найчастіше цифрові технології і системи згадуються у поєднанні із

мультимедійними форматами представленняй обробки інформації (наприклад,

цифрове телебачення, фото-, відео-і аудіо-обладнання), а також у поєднанніз

6

цифровими системами зв'язку (наприклад, цифрові мережі на основі технологій

ISDN і xDSL) [6]. Це не дивно, оскільки із 1940-х років комп'ютери називалися

цифровими обчислювальними машинами (ЦВМ), а вже з кінця 1960-х

загальновживаним став термін (цифрова) електронна обчислювальна машина

(ЦЕВМ, ЕОМ), а перші персональні комп'ютери, що з'явилися в 1970-х роках

продовжили називати ПЕОМ, назва яких зберігається і до нині. Приблизно в ці ж

роки поряд із обчисленнями почали активно досліджуватися і розвиватися

методи переведення в цифрову форму або цифрової обробки зображень і звуку.

В даний час терміни ЕОМ, ПЕОМ поступово втрачають первинний сенс і

об'єднуються в більш популярний термін «комп'ютер». Не залежно від назви, всі

види комп'ютерів у тій чи іншій мірі представляють і обробляють дані (зазвичай

аналогові –тексти, документи, числа, таблиці, зображення, карти, креслення,

послідовності зображень /анімація, тривимірні моделі, сигнали або звуки) у

цифровому форматі. Саме цифрова технологія дозволяє маніпулювати даними з

високою швидкістю, в тому числі при передачі по аналоговим (безперервним)

або по цифрових каналах зв'язку (аналого-цифрові / цифро-аналогові

перетворення, кодування, модуляція / демодуляція сигналу). Комп'ютери,

телекомунікації, мережеві сервіси Інтернету мають можливість обробки цих

цифрових даних, які потрапляють туди завдяки перетворенню (оцифруванню,

цифровізації) різних видів аналогових сигналів. Потім, в цифровому вигляді, ці

дані об'єднуються пристроями і програмами унові формати, піддаючись

конвергенції (комбінуваннюрізних форматів, англ.: convergence) або

медіаконвергенції. Згідно проведених ученими досліджень, результати яких

опубліковані в «Science Express», цифрові технології почали домінувати в 1990-і

роки івже у2007 році 99,9% інформації передавалося в цифровому форматі.

Початком цифрової революції вчені вважають 2002 рік, коли обсяг збережених

усвіті цифрових даних вперше перевищив сукупний обсяг аналогових [6].

На думку І. Сергеєвої, визначають три провідних характеристики

цифровізації:

7

1. Всі види контенту переходять з аналогових, фізичних і статичних у

цифрові, набуваючи ознак мобільності та персоналізованості. При цьому індивід

отримує можливість контролювати свій особистий контент, спрямовувати

інформаційні запити, формувати індивідуальну траєкторію інформаційної

діяльності.

2. Здійснюється перехід до спрощених та доступних технологій

комунікації (технологія стає лише засобом, інструментом спілкування), а

провідною характеристикою пристроїв і технології стає керованість.

3. Комунікації стають гетерогенними: вертикальна, ієрархічна комунікація

втрачає актуальність, відбувається перехід до мережевої структури комунікації

[6].

Розуміємо, що цифрові технології – це своєрідні електронні транзакції, які

реалізуються шляхом використання Інтернету. ХХІ століття – це час великих

перетворень, становлення інформаційного суспільства, пришвидшеної

інноватизації та мережевих зв’язків. У результаті цифровізації освіти в Україні

система підготовки кадрів буде тісно пов‘язана з ІТ-компаніями, які

визначатимуть професійні стандарти в цій сфері. Роль і зацікавленість ІТ-

компаній у підготовці кадрів та вирішенні кадрових завдань інформатизації

повинна бути суттєво підвищена, що має знайти відображення в стратегічних

планах діяльності МОН України та ІТ-компаній. Електронне (дистанційне)

навчання стає ключовим інструментом в адаптаційному навчанні, підвищенні

кваліфікації та розвитку працівників підприємств. Найбільш інноваційні світові

ритейлери вже використовують їх для поліпшення взаємодії з клієнтами і

вдосконалення процесів аналітики. Як показало дослідження Digital HR,

проведене експертами Міжнародного кадрового порталуhh.ua. [6] у компаніях

(N=312) у різних регіонах України (серпень 2018р.), кожна дев’ята компанія з

десяти автоматизувала свої HR-процеси. Вагому частку серед мобільних

цифрових технологій становлять джоб-сайти (23%), соціальні мережі (29%) й

онлайн-інструменти для оцінки кандидатів (5%). Меншою мірою задіяні хмарні

8

технології (4%), системи моніторингу згадок компанії в соціальних медіа та ЗМІ

(3%), а також Big Data (2%). [6]

Цифрові освітні технології є різновидом інформаційних технологій, що

передбачають роботу з цифровими ресурсами –окремими об’єктами, які

представлені в цифровій (електронній) формі та призначені для досягнення

поставлених освітніх цілей.

На основі аналізу наукової літератури з’ясовано, що за типом інформації ці

ресурси включають такі групи:

1) з текстовою інформацією (підручники й навчальні посібники;

першоджерела і хрестоматії; книги для читання; словники, довідники,

енциклопедії тощо);

2) з візуальною інформацією (колекції ілюстрацій, фотографій;

відеофрагменти процесів і явищ, демонстрації дослідів; статичні й динамічні

моделі; об’єкти віртуальної реальності; інтерактивні моделі; символьні об’єкти:

схеми, діаграми, формули тощо);

3) з комбінованою інформацією (підручники, навчальні посібники,

першоджерела і хрестоматії, книги для читання, енциклопедії, словники,

періодичні видання);

4) з аудіо інформацією: (звукозаписи виступів, музичних творів, запису

звуків живої й неживої природи тощо);

5) з аудіо й відео інформацією (аудіо-й відео об’єкти живої та неживої

природи, предметні екскурсії, енциклопедії);

6) інтерактивні моделі (предметні лабораторні практикуми й віртуальні

лабораторії);

7) зі складною структурою (підручники, навчальні посібники,

першоджерела й хрестоматії, енциклопедії) [14].

Зазначимо, що за освітньо-методичними функціями виокремлюють такі

цифрові освітні ресурси:

1) електронні підручники (оригінальні електронні підручники, предметні

навчальні системи, предметні навчальні середовища);

9

3)електронні навчальні посібники (репетитори, тренажери; навчальні й

навчальні-контролюючі, ігрові, інтерактивні ресурси; предметні колекції;

довідники та словники; практичні та лабораторні системи;

4) електронні навчально-методичні комплекси (предметні освітні та

програмно-методичні комплекси, предметні навчально-методичні середовища;

інноваційні навчально-методичні ресурси);

4) електронні видання контролю (тести, тестові завдання, методичні

рекомендації з тестування; інструментальні засоби). Як визначено на основі

опрацювання відповідної наукової літератури, впровадження цифрових

технологій у професійну підготовку майбутніх вчителів-філологів дає змогу

значно підвищити ефективність цього процесу. Зокрема, використання цих

технологій дає студентам філологічних спеціальностей змогу підвищити якість

готовності до лекційних, семінарських та практичних занять з фахових

дисциплін[14].

Враховуючи такі значні й стрімкі темпи науково-технічного прогресу,

постала необхідність здійснення цифрової революції і в освітній галузі, оскільки

сучасне інформаційне суспільство потребує принципово нових підходів до

здобуття якісної освіти, починаючи з дошкільного віку. У цьому контексті варто

відшуковувати нові шляхи, засоби та способи щодо підготовки

висококваліфікованих спеціалістів, які володітимуть основам цифрової

грамотності та будуть здатні до розробки, впровадження та поширення цифрової

освіти. Цього завдання можна досягти шляхом якісно налагодженого освітнього

процесу у стінах вищої школи. З огляду на це, одним із першочергових завдань у

напрямку цифровізації освітнього процесу у закладах вищої освіти є чітке

окреслення поняття «цифровізація» та визначення її основних орієнтирів в

освіті. Як ми вже зазначали, сам термін «цифровізація» з'явився у зв'язку з

інтенсивним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій.Сьогодні

«цифровізацію» (від англ. didgital, цифровий) вже можна вносити у словники як

омоніми, оскільки існує значна кількість її означень [14]. Сучасна інформаційна

спільнота вкладає у поняття «цифровізація» наступний зміст «цифровий спосіб

10

зв'язку, запису, передачі даних з допомогою цифрових пристроїв». Водночас,

А.Марей розглядає цифровізацію як зміну парадигми спілкування і взаємодії

один з одним і соціумом [14]. Е.Л.Вартанова, М.І.Максеєнко, С.С.Смірнов

уточнюють зміст цього поняття –це не тільки переклад інформації в цифрову

форму, а комплексне вирішення інфраструктурного, управлінського,

поведінкового, культурного характеру . Таким чином можна зробити висновок

про те, що розвиток Інтернету і мобільних комунікацій є базовими технологіями

цифровізації. Термін «цифровізація» сьогодні має тенденцію використання для

опису трансформації, яка йде далі, ніж просто заміна аналогового або фізичного

ресурсу на цифровий. Наприклад, книги не просто перетворюються в електронні

книги, а надають цілий спектр інтерактивних і мультимедійних ресурсів.

Відповідно, процеси можуть стати вже онлайн-діалогами між різними сторонами

освітнього процесу.

Цифровізація –це своєрідна зміна парадигми того, як ми думаємо, як ми

діємо, як ми спілкуємося із зовнішнім середовищем і один із одним, а технологія

тут– скоріше інструмент, аніж мета. Якщо ж говорити простою мовою, то

цифровізація сприяє спрощенню освітнього процесу, роблячи його більш

гнучким, пристосованим до реалій сучасного дня, що у свою чергу забезпечує

формуванняконкурентоспроможних професіоналів.В освіті цифровізація

спрямована на забезпеченнябезперервності процесу навчання, тобто life-long-

learning–навчання протягом життя, а також його індивідуалізації на основі

advanced-learning-technologies–технологій просунутого навчання. Усталеного

визначення цього терміну поки неіснує, але унього включають використання в

навчанні значних даних про процес освоєння окремими учнями певних

дисциплін і багато в чому автоматичної адаптації навчального процесу на їх

основі; використання віртуалізації, доповненої реальності і хмарних обчислень і

багато інших технології[6]. Водночас зауважимо, що цифровізація освіти

безпосередньо залежить й від рівня володіння цифровими технологіями педагога

з метою їх продуктивного застосування в освітній діяльності. Як зазначає

Н.М.Бітюцька, сьогодні існує необхідність формування уміння орієнтуватися в

11

потоці цифрової інформації у педагогів, працювати з нею, обробляти і

вбудовувати в нову педагогічну технологію [6]. Інформаційний формат

заснований на цифровому поданні інформації. На відміну від електронного

формату цифровий формат більш точно представляє інформацію, забезпечуючи

її вільну циркуляцію, розміщення, обробку, використання в комп'ютерних

мережах. Система цифрової освіти включає в себе інформаційні ресурси,

телекомунікації, систему управління (рис.1.1).

Рис. 1.1. Система цифрової освіти.

Управління цифровізацією в освітньому середовищі здійснюється за

допомогою цифрового маркетингу, спрямованого на організацію взаємодії з

навчально-допоміжним персоналом, науково-педагогічними працівниками,

випускниками, студентами, абітурієнтами із застосуванням спектра цифрових

каналів комунікації; моніторинг змін щодо формування позитивного іміджу

вишу; стимулювання створення нових цифрових спільнот та інновацій; розробку

персоналізованих маркетингових матеріалів для цільових аудиторій. З огляду на

вище зазначене, нині перед кожним закладом вищої освіти, незалежно від

обраної стратегії, стоїть завдання пройти цифрову трансформацію, що

передбачає впровадження більш гнучких процесів, зміна корпоративної

12

культури, оптимізацію процесів. Такий перехід зумовлений декількома

факторами. По-перше, в даний час практично всі студенти ставляться до

покоління digital natives, вони демонструють набагато більшу схильність до

застосування нових технологій в своєму повсякденному житті. Особливо справа

стосується ІТ і інтернет-технологій, а також їх застосування не лише у

професійній сфері, а й для соціалізації та комунікації. Таким чином,

цифровізація університету зробить його більш пристосованим для цільової

аудиторії. Це однозначно призведе до підвищення конкурентоспроможності ЗВО

на ринку освіти, створення додаткової цінності і залученню студентів [9].

Другий аргумент полягає у зростанні конкуренції серед вищих шкіл,

особливо це стосується топових університетів. З огляду на глобалізацію ринку

боротьба за студента відбуватиметься вже не в рамках однієї країни або кластера

країн, а на міжнародному рівні. Таким чином, створення і збереження за собою

конкурентної переваги університету буде визначатися своєчасністю

впровадження нових технологій і, як наслідок, готовністю до фундаментальних

зрушень в бік освітньої системи нового покоління.

Третій аргумент випливає з необхідності цифровізації внутрішніх процесів

університету для збільшення ефективності взаємодії підрозділів на рівні всього

навчального закладу. Це є необхідним для проведення всіх інноваційних і

культурних перетворень, які вимагаються від університету при переході на нову

освітню модель. Виходячи із вищевикладеного можна сказати, що основною

метою будь-якого закладу вищої освіти, який прагне до розвитку та

змінитистатус на «цифровий ЗВО»є фокусування усіх зусиль на автоматизації

процесів всередині вишу, що зробить їх більш ефективними, за рахунок

перерозподілу ресурсів уреальному тавіртуальному середовищі.

З огляду на це можна сформулювати ті завдання цифровізації, які, повинні

бути поставлені перед закладом вищої освіти:

–забезпечення навчання та підвищення кваліфікації професорсько-

викладацького складу вишу щодовикористанняцифрових технологій в освітній

діяльності;

13

–реалізаціяцифрових технологійв освітньому процесі;

–надання можливості колективного користування цифрових ресурсів і

вільного доступу до них ухмарних сервісах;

–забезпечення підвищення рівня мотивації до професійного використання

цифрових технологій викладачами та студентами;

–створення інноваційних умов розвитку через упровадження цифрових

технологій;

–надання інформаційних вконсультаційних послуг щодовикористання

цифрових і хмарних технологій із необмеженими ресурсами;

–накопичення, систематизація та розповсюдження інформації щодо

використання цифрових і хмарних технологій закладом вищої освіти.

Виконавши ці завдання, система освіти здатна буде забезпечити

суспільству впевнений перехід у цифрову епоху, що орієнтований на зростання

продуктивності освітнього процесу, вибудовування індивідуальних маршрутів

навчання, управління власними результатами навчання, віртуальну і доповнену

реальність тощо. Варто зауважити, що цифрові ресурси, що застосовуються

сьогодні в повсякденній діяльності людини, дозволяють долати бар'єри

традиційного навчання: темп освоєння програми, вибірвикладача, форм і методів

навчання.Крім того, інформаційно-комунікаційні йцифрові технології надають

можливість інтенсифікувати освітній процес, підвищити рівень іякість

сприйняття, розуміння та засвоєння знань. За допомогою медіа-та інтерактивних

засобів викладачамлегше використовувати підхід до викладання на основі

впровадження інноваційних підходів, включаючи використання «кейсів»,

дослідно-пошукової роботи, діловихігор. Як результат, студенти набагато краще

засвоюють інформацію та формують відповідні навички, перебуваючи в

емоційно-комфортному середовищі, не втрачають бажання навчатися,

генерувати ідеї та твори.

Цифрові технології в сучасному світі –це не лише інструмент, а

середовище існування, яка відкриває нові можливості: навчання в будь-який

зручний час, безперервну освіту, можливість проектувати індивідуальні освітні

14

маршрути, зі споживачів електронних ресурсів стати творцями.Таким чином,

цифровізація освіти передбачає застосування студентами мобільних і інтернет-

технологій, розширюючи горизонти їх пізнання, роблячи їх безмежними.

Продуктивне застосування цифрових технологій, включення студентіву

самостійний пошук, відбір інформації, участь в проектній діяльності формує у

них компетенції XXI століття. [8]

Останнім часом активно реалізується процес створення і застосування

відкритих онлайн-ресурсів, починаючи від окремих завдань, тестів до

повномасштабних курсів (модулів) із формування необхідних компетенцій.

Динаміка розвитку онлайн навчання демонструється зростанням доступності

онлайн курсів[9].

Додаткові напрямки застосування цифровізації в освіті спрямовані на

розвиток цифрових бібліотек і кампусів університетів. Розробка і наповнення

онлайн курсу здійснюється із застосуванням програмних рішень, що дозволяють

здійснити збірку курсу з наявних інформаційних ресурсів і в спеціалізованих

програмних середовищах, авторськими системами, автоматизованим

проектуванням. Система освіти із застосуванням нових технологічних

інструментів і необмежених інформаційних ресурсів повинна навчитися

ефективно їх впроваджувати в освітній процес. Практика онлайн курсів і

змішаного навчання створює поле безмежних освітніх можливостей, що орієнтує

на якість освіти для кожної людини, незалежно від місця проживання, умінь, але

відповідно до його інтересів і можливостей. Такі зміни потребують від педагога

вільного володіння цифровим освітнім середовищем. З огляду на це,

перспективним завданням всіх вишів є підвищення кваліфікації педагогів щодо

цифрової грамотності, орієнтованої не лише на розробку курсів, а й на

застосування цифрового середовища в освітньому процесі. Цифрове середовище

вимагає від викдачівіншої ментальності, картини світу, більш досконалих

способів і форм роботи зі студентами[9].

15

1.2. Цифрова грамотність - невід’ємний аспект розвитку цифрових

технологій.

Під поняттям цифрової грамотності розуміють здатність створювати і

застосовувати контент за допомогою цифрових технологій, включаючи навички

комп'ютерного програмування, пошуку, обміну інформацією, комунікацію. Дут

Белшоу визначив елементи цифрової грамотності, такі як розуміння культурного

контексту інтернет-середовища, вміння комунікувати в онлайн спільнотах,

створювати і поширювати контент, саморозвиватися [1].

Зміст цифрової грамотності зводиться до розуміння того, що, якщо буде

ясність в структурі і змісті цифровий реальності, тоді буде ясність в контролі і

взаємодії з цифровими технологіями.

Цифрова грамотність - здатність працювати індивідуально або колективно,

використовуючи ресурси, інструменти, процеси і системи, які відповідають за

оцінювання інформації, отриманої через медіа-ресурси, і використовувати таку

інформацію для вирішення проблем, здобуття.

Основна мета освітніх заходів у межах напрямку “Цифрова грамотність” -

розвиток цифрових навичок викладачів, студентів та працівників університету,

поширення практик застосування інноваційних технологій у навчальній,

викладацькій, дослідницькій роботі та в повсякденному житті.

Наразі дослідники розглядають цифрову грамотність як більш складне

поняття, яке характеризується комплексом складників, серед яких:

- комп’ютерна грамотність (computer literacy) як ефективне використання

електронних пристроїв та програмного забезпечення;

- інформаційна грамотність (information literacy) – навички самостійного пошуку,

аналізу, критичного осмислення інформаційних даних;

- компетентне користування соціальними медіа (socialmedia literacy);

- використання мережевих технологій (network literacy) з розумінням основ

мережевої безпеки і стандартів нетикету [1].

Цифрова грамотність залежить від сформованості трьох типів навичок:

16

- навички взаємодії з комп’ютером та будь-якими іншими пристроями, з

допомогою яких можна вийти в Мережу або створювати цифрові артефакти;

- навички взаємодії з програмним забезпеченням, що забезпечують можливості

роботи з контентом.

- універсальні навички роботи з цифровими технологіями, зокрема

конструювання, розроблення цифрового онлайн чи офлайн середовища.

Цифрова грамотність формується з таких компонентів (рис. 1.2).

Рисунок 1.2. Складові компоненти цифрової грамотності

Деталізуємо кожен із компонентів.

1. Культурний компонент, передбачає дотримання нетикету (netiquette) –

правил поведінки в Мережі, культури інтернет-спілкування, розуміння

специфічних інтернет-артефактів (інтернет-мем (Internetmeme) , емодзі (emoji),

анімовані gif-файли тощо); розуміння історії, мови, звичаїв та цінностей

цифрових середовищ, повагу до принципів конфіденційності та захисту

інформації; визнання різниці між особистим і професійним користуванням

цифровими засобами та ін.

2. Когнітивний компонент - це розуміння ключових понять комп’ютерної

грамотності, володіння ІТ-навичками, усвідомлення спільних функцій

(навігаційних меню, настроювань, профілів), тегів, хеш-тегів у цифрових

17

засобах, що загалом забезпечує можливість користування цифровими

пристроями, програмними платформами та інтерфейсами.

3. Конструктивний компонент – знання умов коректного використання

контенту під час «конструювання» будь-чого в цифровому середовищі,

дотримання авторських прав і знання різних ліцензій Creative Commons.

4. Комунікативний компонент припускає знання можливостей спілкування

в цифрових середовищах, розуміння специфіки понять «ідентичність», «довіра»,

«обмін», «вплив» у цифровому просторі.

5. Упевнене користування передбачає відчуття себе частиною онлайн-

спільноти, розуміння й використання переваг онлайн-простору порівняно з

оффлайн-світом, а також відображає навчання в цифровому середовищі.

6. Креативність у складі цифрової грамотності вказує на цінність творчості

в цифровому просторі, опанування нових способів використання онлайн-

інструментів та середовищ, створення нового знання за допомогою цифрових

технологій.

7. Використання аналітичних умінь і навичок оцінювання цифрового

контенту, інструментів та програм, виокремлення надійних джерел

характеризують критичний компонент цифрової грамотності.

8. Громадянський компонент характеризує осіб, які використовують

цифрові середовища для самоорганізації, а також відстоюють цифрові права та

обов’язки, беруть участь у соціальних рухах в Інтернеті, готують себе та інших

до участі у реальному суспільному житті [].

Цифровізація країни несе позитивні зміни в усіх сферах життя — від

освіти та медицини до науки та бізнесу. При цьому є одна фундаментальна річ,

без якої успішно цифровізувати країну неможливо. Це цифрова грамотність

населення. Просто користуватися смартфоном чи ноутбуком і мати доступ

до інтернету — ще не означає володіти цифровою грамотністю. Здатність

ефективно та безпечно використовувати сучасні цифрові технології в роботі та

навчанні, в професійному та особистісному розвитку — ось що таке цифрова

грамотність (рис.1.3)

18

Рисунок 1.3. Складові поняття «цифрова грамотність»

Цифрова грамотність необхідна кожному через 5 основних причин:

«Держава в смартфоні» та комфортне проживання в країні. Означає велику

кількість сервісів онлайн. Більше не треба витрачати свій час на стояння в черзі.

Онлайн-послуги — це комфорт, зручність, економія часу. Цифрова грамотність

необхідна для того, щоб ефективно використовувати всі можливості, які надає

держава.

Особистий розвиток та вирішення особистих потреб. Завдяки знанням

цифрової грамотності дідусі та бабусі отримають можливість частіше

спілкуватися з онуками в зручному форматі, знатимуть як легко шукати

необхідну інформацію — новини, рецепти, а також зможуть проводити прості

онлайн-активності. Знатимуть, наприклад, як продати старий диван і купити

новий.

Конкурентоспроможність на ринку праці. Володіючи цифровою

грамотністю, у людини з’являється більше шансів на працевлаштування. Більше

шансів на підйом кар’єрними сходами.

Безперервне навчання. Завдяки цифровій грамотності, кожен зможе

вдосконалювати себе щодня. Проходити онлайн-курси і тренінги. Ефективніше

19

вивчати іноземні мови. Поповнювати власні знання, здобувати нові навички. І в

30, і в 50, і в 70 років. Це суперможливість.

Онлайн-безпека. Буде розуміння як уберегти свій акаунт та облікові записи

від злому зловмисниками, як захиститися від потрапляння вірусів на свій

пристрій.

Ці пять кроків важливо зрозуміти і пройти у віці формування базових

знань і навичок. Блок «Цифрова освіта» створено для педагогів на офіційному

сайті https://osvita.diia.gov.ua/. Ця он-лайн платформа дозволяє перевірити свої

знання з цифровою грамотності та переглянути необхідні освітні серіали з різних

галузей життєдіяльності. Це є початок для розвитку подальних навиків та

конкретизації їх в певній галузі.

20

2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

2.1.Використання СМАРТ – технологій, як новітніх цифрових технологій

для забезпечення якісного освітнього процесу.

Як бачимо, сучасному світу притаманний стан постійних системних

глобальних змін. Зростає роль інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у

суспільно-економічному і культурному житті людини. Прорив у розвитку

інформаційно-системних технологій визначив глибинні, змістові перетворення у

всіх сферах життєдіяльності людини. Нині є всі підстави стверджувати, що

інформаційне суспільство піддається еволюційній трансформації та переходить

на новий рівень –smart-суспільства. Передбачається, що у smart-суспільстві

відбувається перехід від традиційної моделі навчання до e-learning, а потім –до

smart-освіти. При цьому змінюється й роль освітніх установ, що призначені не

«поставляти знання», а створювати найкращі умови для набуття студентами

власного досвіду і навичок.

У зв’язку з цим основною функцією викладача стає не трансляція «готових

істин», а якісна навігація по інформаційно-компютерним технологіям та

світовим інформаційним ресурсам. smart-освіта дозволяє студентам генерувати

нові знання та формувати особистість smart-людини, що досконало володіє

інформаційно-комп’ютерними технологіями для пошуку, аналізу інформації та

створенню інновацій. Темпи та рівень розвитку технологій електронної освіти

започаткували нове загальносвітове явище –smart-education. Це не лише система

інноваційних технологічних рішень, але й нова філософія освіти [10].

Використання smart-технологій створює нові можливості для системи освіти,

що полягають у:

-інтеграції освітніх закладів у міжнародний освітній простір;

-охопленні додаткових категорій студентів, в тому числі й іноземних;

-застосуванні нових засобів та інноваційних освітніх технологій;

-створенні нових орієнтирів для викладачів, навчання та оцінки знань;

21

-посиленні наукових досліджень;-впровадженні ефективніших моделей

адміністрування та управління.

Реформування сучасної освіти висуває нові вимоги до педагогічних

кадрів. Вільно і активно мисляча, який прогнозує результати своєї діяльності і

відповідно моделює виховно-освітній процес педагог є гарантом вирішення

поставлених завдань. Сьогодні підвищився попит на висококваліфіковану,

творчо працюючу, соціально-активну і конкурентоспроможну особистість

педагога, здатну виховувати соціалізовану особистість в надзвичайно мінливому

світі. Від рівня професіоналізму педагогів, їх здатності до безперервної освіти

безпосередньо залежать результати соціально - економічного і духовного

розвитку суспільства. Якість педагогічних кадрів - найважливіший компонент

освітньої системи тому, що реалізація всіх інших компонентів безпосередньо

залежить від тих людських ресурсів, якими забезпечена та чи інша освітня

система. Саме на педагогів покладено функцію реалізації освітніх програм

нового покоління на основі передових педагогічних технологій, їм визначена

місія підготовки підростаючого покоління до життя в майбутньому і виховання

людини з сучасним мисленням, здатного успішно самореалізувати себе в

житті. Увага до проблеми підвищення кваліфікації пояснюється багатьма

факторами:

- збільшенням обсягу наукової інформації;

- прогресу в області техніки і технології;

- інтеграція освіти, наук і виробництва;

-заглиблюючимися глобальними (демографічними, економічними,

енергетичними та економічними) проблемами.

Певною мірою можна говорити, що на початку XXI століття, закінчується

етап знайомства з інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ), освоєння

їх в умовах реального навчального процесу, створення сучасної інформаційної

інфраструктури, випуску принципово нових мультимедійних навчальних

продуктів. Виникають природні запитання: як оцінити отриманий досвід і що

робити далі? Щось вже безперечно ясно.

22

Наприклад, традиційне розуміння навчального процесу важко узгоджується

з використанням ІКТ і ці труднощі аж ніяк не долаються, а постійно наростають,

набуваючи часом екзотичні форми, наприклад, створення в світовій

комп'ютерній мережі повністю неформальних освітніх спільнот; витіснення

навчальних закладів «реальних» «віртуальними». Проблема «ІКТ і освіта»

виявляється набагато більш фундаментальною, ніж здавалося раніше. ІКТ «не

бажають зводитися» до нових засобів навчання, вони претендують на місце в

самій суті навчання.

Зміну освітніх технлогій показано на рисунку 1.1.

Рис.2.1. Зміна освітніх технологій.

Smart education є концепцією, яка передбачає комплексну модернізацію всіх

освітніх процесів, а також методів і технологій, що використовуються в цих

процесах. Концепція Smart в освітньому розрізі тягне за собою появу таких

технологій, як розумна дошка, розумні екрани, доступ в Інтернет з будь-якої

точки. Кожна з цих технологій дозволяє по-новому побудувати процес розробки

контенту, його доставки і актуалізації. Навчання стає можливим не тільки в

класі, але і вдома і в будь-якому місці: громадських місцях, таких як музеї чи

кафе. Основним же елементом, що зв'язує освітній процес, стає активний

освітній контент, на базі якого створюються єдині репозиторії, що дозволяють

зняти часові та просторові рамки.

23

На сучасному етапі розвитку ІКТ все частіше виникають потреби, які не

можуть задовольнити не тільки класичні освітні технології, а й технології

електронного навчання (e-learning). В даний час відбувається перехід від e-

learning до Smart (англ. - розумний, кмітливий, енергійний) e-learning і Smart

Education (розумне освіту) (рис.1.2).

Рис.2.2. Зміст смар – технологій.

Концепція Smart-освіти - гнучкість, що передбачає наявність великої

кількості джерел, максимальна різноманітність мультимедіа, здатність швидко і

просто налаштовується під рівень і потреби слухача. В умовах постійного

зростання і оновлення знань безперервний розвиток компетенцій протягом всієї

кар'єри стає найбільш актуальним в системі сучасної освіти. Для розвитку

освіти вже недостатньо впливу людського капіталу. Необхідно змінювати саму

освітнє середовище, не просто нарощувати обсяги утворення трудових ресурсів,

має якісно змінитися сам зміст освіти, його методи, інструменти та середовища,

необхідний перехід до SMART-утворення.

24

Необхідно розвивати такі компетенції, як аналітичні, навички вирішення

комплексних проблем, іноваційність - здатність до розвитку нових ідей і їх

впровадження, навички міжкультурних комунікацій.

Концепція SMART в освіті виникла слідом за проникненням в наше життя

різноманітних розумних пристроїв, що полегшують процес професійної

діяльності та особистому житті (смартфон, розумний будинок, смарткар -

інтелектуальний автомобіль, смартборди - інтерактивна інтелектуальна

електронна дошка, SMART-система самодіагностики жорсткого диска

комп'ютера).

SMART має на увазі підвищення рівня інтелектуальності пристроїв, які

формують навколишнє середовище для того чи іншого виду

діяльності. Перенесення даної концепції на освіту знаходиться в початковій

стадії, терміни і основні поняття проходять процес формування. Розуміння

SMART стосовно сфері освіти коливається від використання смартфонів і інших

аналогічних пристроїв для доставки знань учням до формування інтегрованої

інтелектуальної віртуального середовища навчання, в тому числі з

використанням пристроїв категорії SMART.

Швидкість виникнення нових технологій в останнє десятиліття значно

зросла, щороку виробники пропонують нові пристрої для професійної діяльності

та комунікацій. Нові інтелектуальні SMART-технології вимагають зміни

платформ, що використовуються для передачі знань і широкого використання

SMART-пристроїв [12].

Професійна освіта має стати однією з найбільш швидко оновлюваних

галузей як з точки зору змісту, так і з точки зору технологій і методів

навчання. Швидкість оновлення знань і технологій повинна розглядатися як

критерій якості системи освіти. Вже стає нормою проведення навчальних занять

з використанням мультимедійних презентацій, зроблених в таких програмних

пакетах, як Microsoft Power Point. Однак, поряд зі звичними презентаційними

технологіями, в сферу освіти проникають нові, так звані, інтерактивні технології,

які дозволяють уникнути презентації у вигляді слайд-шоу.

25

Нова форма подачі матеріалу за допомогою інтерактивного устаткування

(інтерактивні дошки SMART Boards, інтерактивні дисплеї Sympodium) являє

собою презентацію, створювану доповідачем під час свого виступу -

презентацію, створювану тут і зараз. На інтерактивних дошках SMART Boards

можна писати спеціальним маркером, демонструвати навчальний матеріал,

робити письмові коментарі над зображенням на екрані. При цьому все написане

на інтерактивній дошці SMART Board передається учням, зберігається на

магнітних носіях, роздруковується, надсилається електронною поштою

відсутнім на занятті учнів.

Навчальний матеріал, створений під час лекції на інтерактивній дошці

SMART Board, записується вбудованим відеорекордер і може бути багаторазово

відтворений. Звичайно, для максимальної реалізації всіх властивостей

інтерактивних дощок SMART Boards створено спеціальне програмне

забезпечення (SMART Notebook, Bridgit, SynhronEyes). У кожної з цих програм

є свої особливості. SMART Notebook дозволяє працювати з текстом і об'єктами,

зберігати інформацію і перетворювати письмовий текст в друкарський.

Програма Bridgit дозволяє легко і швидко проводити презентації для

партнерів по всьому світу, отримувати відгуки на свій документ. Варто вам

виділити ключові позиції свого виступу на загальних робочому столі, і програма

тут же в режимі реального часу виводить всі ваші замітки на екрани інших

учасників конференції.

За допомогою програмного пакета викладач може стежити за тим, що

роблять учні, виводити всі робочі монітори учнів на дошку, блокувати монітори

учнів, розсилати з інтерактивної дошки навчальний матеріал, наприклад, тест, на

всі комп'ютери [10].

Під час роботи на інтерактивних дошках поліпшується концентрація уваги

в учнів, швидше засвоюється навчальний матеріал, і в результаті підвищується

успішність кожного з учнів. Впровадження нових технологій в сферу освіти

веде за собою перехід від старої схеми репродуктивної передачі знань до нової,

креативної формі навчання.

26

Одна з головних завдань сучасної освіти - це створення стійкої мотивації

учнів до отримання знань, інша - пошук нових форм та інструментів освоєння

цих знань за допомогою творчих рішень.

Рисунок 2.3 Ефективнсть ІТ – технологій в навчанні

Нам відомі радості цифрового світу: зв'язку, контакти, інформація, емоції.

Але з іншої сторони людство тільки починає замислюватися, якою ціною це

йому обходиться. Поширення смартфонів привело світ до епохи

безпрецедентного зв'язку: люди тепер постійно пов'язані з далекими друзями і

мають доступ до майже необмеженої інформації і нескінченних розваг. Всього

лише десять років тому було неможливо уявити цей стан постійного зв'язку.

Американські дослідники називають насторожуючі цифри: власники

смартфонів взаємодіють зі своїми гаджетами в середньому 85 разів на день (в

тому числі відразу після пробудження, перед сном і навіть посеред ночі), 91%

ніколи не покидає будинок без телефону, а 46% кажуть, що не можуть жити без

них. Гаджети надають все, що тільки може запропонувати з’єднаний світ через

пристрій, що міститься в долоні.

27

Гаджети спровокували глибокі зрушення у відносинах між споживачами і

технологіями. За всю історію людства переважна більшість інновацій

обмежувалися виконуваними функціями і місцями, в яких люди живуть.

Смартфони ж подолали ці обмеження, ставши нашими постійними супутниками.

Завдяки своїй значній ролі в житті мільярдів споживачів у всьому світі вони

мають величезний потенціал для впливу, причому як позитивного, так і

негативного.

Основним предметом занепокоєння став психологічний вплив технологій

на людей. З 2016 року група дослідників підрахувала як часто люди торкаються

екранів своїх смартфонів. Середня кількість взаємодій склала 2617 раз на день, а

для найактивніших користувачів цифра подвоюється до 5427 натискань в день!

У рік це 1-2 млн. дотиків.

Поява смартфонів підвищила ставки за увагу споживача, тому особливості

людської психіки використовуються компаніями в повній мірі. Хитрощі фахівців

призводять до того, що, заглянувши на хвилинку в соцмережу, користувач не

полишає її годинами. Тонкі трюки, наприклад адиктивний дизайн, розвивають

потрібні звички. Червоний колір іконки повідомлення в Facebook і інших

соцмережах змушує натиснути на неї зовсім не випадково. Крім того, що колір

небезпеки привертає увагу, включається і принцип варіативності нагороди

(аналогічний тому, що робить спокусливими азартні ігри). Не натиснеш на

іконку – не дізнаєшся, що чекає: лайки, повідомлення або спам.

На думку дослідників, крім власне звикання, у користувачів розвивається

стан, що отримав назву «тривала часткова увага». Він значно знижує здатність

зосереджуватися і погіршує когнітивні функції. Мозок настільки

перевантажений, що з'являються втома, пересичення, нудьга, зміни емоційної

чутливості, невміння розслабитися, підвищена тривожність. У ще більшій мірі це

відноситься до дітей, особливо підлітків.

28

2.2. STEAM-освіта як крок вперед до вдосконалення освітнього

процесу.

Переконуємося, що інформаційні технології все більше захоплюють наше

життя. Замовлення їжі, таксі, побутових товарів та навіть питної води – міцно

осіли в наших смартфонах. Завдяки інформаційним технологіям зараз працюють

цілі заводи, літають гелікоптери та проектуються будинки. Не оминула

інформатизація й освіту. Використання мультимедійних дошок, планшетів,

комп’ютерних класів безперечно вплинули на освітній процес. Однак на це

подивимося значно глибше.

Обладнання мультимедійним обладнанням, новими комп’ютерними

класами, планшетами відбувається за державними программами, витрачаються

колосальні кошти. Але чи дає це можливість вчителю максимально ефективно

використовувати технології в освіті, а учням отримувати необхідні для

сучасного розвинутого світу навички та уміння?

За великим рахунком – ні. Комп’ютерна техніка безумовно важлива, ,

однак при такому підході маємо дві основні проблеми.

Перша – застарівання парку. Технології розвиваються дуже швидко, і вже

за рік-два начебто нещодавно оновлений комп’ютерний клас вже можна вважати

застарілим і це постійний процес...

Друга – сьогоднішньому поколінню Z вже не достатньо просто отримувати

знання, учням потрібно пояснити навіщо вони їм, як їх можна примінити і чим

можуть бути корисні у майбутньому.

Основний виклик, який стоїть перед освітою, повернути молодому

поколінню інтерес до навчання.

До речі, ідеально процес використання та впливу інформаційних

технологій на навчальний процес описав викладач Гарвардського університету

Рубен Пуатендура. Він наводить 4 кроки, а саме: Substitution, Augmentation,

Modification, Redefinition. Тобто Заміна, Покращення, Модифікація та

Перевизначення [2].

Для того, щоб вам було зрозуміло про що йдеться – наведу приклад.

29

Припустимо, що навчальне завдання передбачає практичну роботу з

визначення температури повітря.

При класичному підході достатньо було б дати учням градусник. Однак

навіть цю тривіальну задачу можна вирішити із впровадженням інформаційних

засобів.

Першим рівнем (Substitution) необхідно дати можливість учням виміряти

температуру не звичайним градусником, а електронним.

Другим рівнем (Augmentation) можливість вирішити ту ж задачу за

допомогою цифрової лабораторії, а саме готового відкаліброваного датчика

виміру температури з вбудованим ПО.

Третім (Modification) – вирішити цю задачу з допомогою

невідкаліброваного датчика виміру температури. При такому підході учням буде

необхідно спершу розібратися з принципом його дії, створити пристрій

(електронний термометр), запрограмувати та відкалібрувати пристрій і лиш

потім виміряти температуру.

Четвертим і останнім рівнем (Redefinition) може бути задача щодо

розробки та створення промислового дизайну пристрою вимірювання

температури, який, до речі, у різних груп дітей буде зовсім різним, та в підсумку

виконання такої практичної роботи, діти повинні проаналізувати, запропонувати

сферу використання їхнього пристрої, аргументуючи свою відповідь.

Як бачите, навіть звичайна лабораторна робота може перетворитись у справжній

квест з ефективним використанням інформаційних технологій, діти розуміють

принципи роботи тих розумних пристроїв, які вони використовують щоденно в

своєму житті.

До речі, навчальні програми вже зараз дозволяють реалізовувати такий

практико-орієнтований підхід та виконати державний освітній стандарт на більш

якіснішому рівні.

Якщо коротко, такий підхід прямо стосується STEAM-освіти.

30

Наприклад, нинішні навчальні програми з трудового навчання вже зараз

дозволяють ставити учням цікаві навчальні завдання, такі як будівництво

метеостанції або проекту "розумного будинку".

Саме STEAM підхід і передбачає справжню зміну методів навчання та

повернення молодому поколінню інтересу до навчання.

Однак, навіть при великому бажанні вчителя STEAM неможливий без

спеціально обладнаних для цього лабораторій.

В цьому контексті важливо не допустити підміни понять. Обладнання шкіл

проекторами, мультимедійними дошками безперечно важливе, але інформаційні

технології повинні бути не самоціллю, а ефективним інструментом реалізації

процесу навчання.

STEAM-лабораторії дозволяють реалізувати комплексні технологічні

проекти для моделювання розумного будинку, теплиці, автоматичної

метеостанції та багато іншого.

Звісно цей список не є вичерпним. Його я навів для порівняння та

розуміння, наскільки відрізняється звичайна мультимедійна дошка від

справжнього STEAM-обладнання.

Також обов’язковим є наявність дидактичних комплектів для проектно-

технологічного навчання: 3D-моделювання та 3D-графіки, конструювання,

фрезерування, голографічне навчальне відео, електроніка та робототехніка.

Можна сміливо заявити, що STEAM-освіта для України відносно нове

поняття. Саме тому, поки ми часто стикаємось з нерозумінням необхідності

таких змін. Є велика кількість вчителів, які готові і вже намагаються

познайомити дітей з сучасними технологіями, проте їм необхідна допомога та

консультація зі сторони спеціалістів-практиків з відповідних напрямів.

Ефективність застосування нових інформаційних технологій на уроках

обумовлена наступними факторами:

– різноманітність форм представлення інформації;

– висока ступінь наочності;

– можливість моделювання за допомогою комп’ютера різноманітних об’єктів і

31

процесів;

– звільнення від рутинної роботи, що відвертає увагу від засвоєння основного

змісту;

– можливість організації колективної та індивідуальної дослідницької роботи;

– можливість диференціювати роботу учнів у залежності від рівня підготовки,

пізнавальних інтересів та ін., використовуючи сучасні інформаційні технології;

– можливість організувати комп’ютерний оперативний контроль і допомогу з

боку вчителя;

– можливості комп’ютера дозволяють учню активно приймати участь у процесі

пізнання.

32

3.РОЗРОБКА КАРТИ ЗНАНЬ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦИФРОВИХ

ТЕХНОЛОГІЙ.

Для розвитку в учнів логічного мислення та наукового світогляду

використовуємо аку інформаційну модель як карта знань.

Карта знань (англійською Mind map, карта розуму, пам'яті, думок) —

сукупність діаграм і схем, що в наочному вигляді демонструють думки, тези,

пов’язані одна з одною та об’єднані загальною ідеєю.

Така карта дозволяє зобразити певний процес або ідею повністю, а також

утримувати одночасно у свідомості значну кількість даних, демонструвати

зв’язки між окремими частинами, запам’ятовувати (записувати) матеріали та

відтворювати їх навіть через тривалий термін у системі знань про певний

об'єкти чи у певній галузі.

Карти знань — це зручна і ефективна техніка унаочнення мислення та

альтернатива звичайному (лінійному) запису. Їх застосовують для

формулювання нових ідей, фіксування та структурування даних, аналізу та

впорядкування даних, прийняття рішень тощо. Цей спосіб має багато переваг

перед звичайними загальноприйнятими способами запису. На відміну від

лінійного тексту, карти знань не лише зберігають факти, але і демонструють

взаємозв'язки між ними, тим самим забезпечуючи швидше і глибше розуміння

матеріалу.

Карти знань — досить привабливий інструмент проведення презентацій,

мозкових штурмів, планування свого часу, запам’ятовування великих обсягів

даних, самоаналізу, розробки складних проектів, власного навчання й розвитку.

Використовуючи карти знань, ми отримуємо такі можливості:

поліпшити пам’ять, нагадати факти, слова й образи;

генерувати ідеї;

надихнути на пошук рішення;

продемонструвати концепції і діаграми;

аналізувати результати або події;

33

структурувати роботу (реферат, доповідь);

підбивати підсумки зробленого;

організовувати взаємодію при груповій роботі або у рольових іграх;

ефективно структурувати і опрацьовувати дані.

Карта пам'яті реалізовано у вигляді діаграми, на якій зображено слова, ідеї,

завдання або інші поняття, зв'язані гілками, що відходять від центрального

поняття або ідеї. В основі цієї техніки лежить принцип «радіантного мислення»,

що відноситься до асоціативних розумових процесів, відправною точкою яких є

центральний об'єкт.

Основні принципи створення карт знань:

об'єкт уваги (вивчення) сфокусовано в центральному образі;

основні теми і ідеї, пов'язані з об'єктом уваги, розходяться від

центрального образу у вигляді ідей;

гілки пояснено й позначено ключовими образами і словами;

ідеї наступного порядку (рівня) також зображено у вигляді гілок, що

відходять від центральних гілок і так далі;

гілки формують зв'язану вузлову структуру (систему).

Приклади доречного використання карт знань:

наукова класифікація (живих організмів, мінералів, органічних сполук,

історичних фактів, філологічних понять і структури мови, словниковий

запас);

виклад конкретно наукової теорії (наприклад, аксіоматичний виклад

геометрії) та її застосувань (опис географічних регіонів);

системний виклад перебігу дослідження (у тому числі наукового

експерименту), планування роботи, обліку отриманих результатів і

підбиття підсумків;

Таким чином, карти знань — це зручний інструмент для відображення

процесу мислення і структуризації даних у наочній формі. Їх можна

використати, щоб фіксувати ті думки та ідеї, які проносяться в голові, коли ви

роздумуєте над яким-небудь завданням. І навпаки, вони дозволяють так

34

оформити інформацію, що мозок легко її сприйме. Бо карти знань відображають

природний спосіб мислення.

Існує різноманітне програмне забезпечення для створення та редагування

діаграм зв’язків або карт знань. Є безкоштовні для користувачів або ті, за

допомогою яких можна створити безкоштовно певну кількість таких карт. Є і

такі, за користування якими потрібно сплатити за певні кошти. Спочатку

назвемо найпоширеніші з безкоштовних програмних, що вимагають

встановлення.

Bubbl.us

Cacoo

Coggle

Free Mind (програма)

Freemind

iMindMap

Mapul

Mind42

MindMeister

MindNode

Mindomo

Mindomo Basic

WiseMapping

Xmind

35

ВИСНОВКИ

1.Проаналізувавши наукову, методичну, педагогічну літературу з

проблеми використання цифрових технологій в освітній діяльності визначено

сутність поняття, зміст, завдання цифрових технологій, як різновиду

інформаційних технологій та необхідність цифрової грамотності у процесі

впровадження цифрових технологій.

Значення інформатизації важко переоцінити: вона сприяє забезпеченню

національних інтересів, розвитку наукомістких виробництв та високих

технологій, зростанню продуктивності праці, підвищенню комп’ютерної

грамотності, розвитку інтелектуального потенціалу нації та вдосконаленню

соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій

демократизації суспільства; розвитку культури спілкування.

Оскільки метою інформатизації суспільства є "створення гібридного

інтегрального інтелекту всієї цивілізації, здатного передбачати і управляти

розвитком людства" , важливу роль в даному процесі має виконувати освіта. Її

стратегічно важливим завданням є підготовка високопрофесійних кадрів,

здатних розвивати нові інформаційні технології та ефективно використовувати

їх у професійній діяльності. Інформатизація освіти є ключовою умовою

підготовки фахівців, здатних працювати у кардинально нових, дедалі більше

автоматизованих, умовах праці; орієнтуватися у величезних обсягах інформації,

яка поступає безперервно; грамотно обробляти її, зберігати і передавати.

Цифрові освітні технології є різновидом інформаційних технологій, що

передбачають роботу з цифровими ресурсами –окремими об’єктами, які

представлені в цифровій (електронній) формі та призначені для досягнення

поставлених освітніх цілей.

Проте ефективне використання цифрових технологій без врахування

понять «цифрова культура» та «цифрова грамотність» неможливе.

36

2.Досліджено стан використання цифрових технологій в освітньому

процесі, зокрема СМАР-технологій та інструментів STEAM-освіти.

Цей аналіз теоретичного та методологічного змісту смарт – технологій у

сучасному їх стані дало можливість зясувати їх необхідність для навчального

процесу. Сучасна концепція смарт – освіти в Україні передбачає комплексну

модернізацію всіх освітніх процесів, а також методів і технологій, що

використовуються в цих процесах.

Запровадження різновидів цифрової освіти в закладі, зокрема STEAM-

освіти – це ще можливість повернути учням цікавість до навчання. Учитель має

стати агентом освітніх змін, аби вдало поєднати в розвитку учня навики, уміння

та креативність.

Аналіз результатів численних досліджень показує, що сучасними

світовими тенденціями розвитку інформатизації освіти є:

– технології: понад зазначене вище мають значною мірою урізноманітнити

методики навчання, що дає змогу значно підвищити якість освіти;

– інтеграція: процес забезпечення цілісності освіти ускладнюється дуже

швидкими темпами розвитку науки і, відповідно, великими обсягами знань, які

потрібно отримати сучасним студентам, тому одним із пріоритетних завдань

впровадження інформаційних технологій в освіті має стати саме забезпечення

інтеграції;

– поєднання класичних принципів фундаментальної підготовки з ефективними

сучасними інноваційними освітянськими моделями; запровадження нових

засобів та методів навчання, орієнтованих на використання інформаційних

технологій;

– створення системи випереджаючої освіти;

– модифікація змісту діяльності викладача, що передбачає високий рівень

відповідної підготовки та створення у вищих навчальних закладах потужної

інформаційної інфраструктури з розвиненим інформаційно-комп’ютерним

навчальним середовищем;

37

– розширення мобільних технологій: швидкість росту мобільності технологій

вражає; теоретично вони вже зараз можуть забезпечити навчання для всіх і в

будь-який зручний час – черга за ефективним впровадженням;

– зміна парадигми освіти від "освіти на все життя" до "освіти протягом життя";

– творчий похід до навчання: нові знання повинні створюватися спільно, а не

просто "передаватися" студентам від викладачів;

– глобальний підхід до навчання – спільні інтереси, допитливість і прагнення

вчитися сприяють розширенню власної межи тих, хто навчається;

– глобальна мобільність: кордони повинні бути відкритими, щоб людина з

самого раннього віку могла відчувати себе мешканцем не маленького

мікрорайону нехай навіть великого міста, а усієї планети, щоб за принципом

пізнавальної скромності Сократа постійно зростала лінія дотику області знання з

областю незнання; розширення можливостей викликає бажання и підвищує

спроможність;

– освіта без кордонів – створення єдиного освітнього простору: технології,

творчий підхід і відчуття глобальності світу повинні стерти географічні бар’єри.

Саме тому дотримуючись проєвропейських стандартів рівня освіти та

використання цифрових освітніх технологій дасть можливіст піднятися на ще

один щабель еволюції освітньої галузі. І тим самим сприятиме створенню умов

для глибокого, кращого й повного засвоєння навчального матеріалу учнями,

виробленню професійних умінь і навичок, розвитку гнучкості та критичності їх

мислення, творчих і дослідницьких здібностей, підвищенню комунікативної

активності, формуванню високої цифрової грамотності та цифрової культури.

38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Гаврілова Л. Г., Топольник Я.В. Цифрова культура, грамотність, цифрова

компетентність як сучасні освітні феномени. URL:http://www.irbis-

nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_ 64.exe? C21 COM

=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_ DOWNLOAD =1&Image_

file_name=PDF/ITZN_2017_61_5_3.pdf

2.Гончарова Н.О. Використання сучасних цифрових технологій в STEM-

освіті.URL:http://lib.iitta.gov.ua/716247/1/%D0%93%D0%BE%D0%BD%D1%87%

D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%9D%D0%9E_%D0%A2%D0

%B5%D0%B7%D0%B8_%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D0%B

2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%202019.pdf

3.Дмитрів М.В. Застосування SMART-технологій в навчальному процесі

URL:https://informatika.udpu.edu.ua/?page_id=2855

4.Інтернет у нашому житті. Позакласний час. 2012. № 21/22. С. 115-126.

5.Краус К.М. Імперативи формування цифрової освіти в Україні

URL:http://dspace.puet.edu.ua/bitstream/123456789/6059/1/%D0%9A%D1%80%D0

%B0%D1%83%D1%81%20%D0%9A.%D0%9C..pdf

6Карплюк С.О.Особливості цифровізації освітнього процесу у вищій

школі. Інформаційно-цифровий освітній простір України: трансформаційні

процеси і перспективи розвитку. Матеріали методологічного семінару НАПН

України. 4.04.

2019рURL:http://eprints.zu.edu.ua/29742/1/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%

BF%D0%BB%D1%8E%D0%BA%20%D0%A1._%D1%81%D1%82%D0%B0%

D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%9D%D0%90%D0%9F%D0%9D

39

_1.03-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1

%80%D0%B5%D0%BD%D0%BE_copy.pdf

7.Кривонос О.М. Використання інформаційно-комунікаційних технологій

в навчанні

URL:http://eprints.zu.edu.ua/10166/1/%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0% BE%

D0% B4%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D0%BA%D1 %80.doc

8.Матат Д.О. Нові технології : веб-квест . Освіта України. 2014. № 23. С.

10

9.Осадча Л.А. Психологічні особливості впровадження та використання

цифрових технологій в освітніх процесах. Цифрові технології в освітніх і

наукових процесах Іnternаtіоnаl Scіentіfіc Jоurnаl «Іnternаukа»

URL:https://www.inter-nauka

10.Smart-освіта: ресурси та перспективи: матеріали Міжнар. наук.-метод.

конф. URL:https://knute.edu.ua/file/MTc=/27c76eed8882ee254a932fe741d16af7.pdf

11. Радзієвська О.Г. Інформаційна грамотність та цифрова нерівність:

убезпечення дитини в сучасному інформаційному просторі Інформація і право,

2017 URL:http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM

=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_fil

e_name=PDF/Infpr_2017_1_12.pdf

12.Тарнавська Т.В. Сутність інформаційних технологій в освіті

URL:https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&cad=rj

a&uact=8&ved=2ahUKEwiitqjP5tXtAhVBkMMKHd0kBxMQFjACegQIAxAC&url=

http%3A%2F%2Firbis-nbuv.gov.ua%2Fcgi-

bin%2Firbis_nbuv%2Fcgiirbis_64.exe%3FC21COM%3D2%26I21DBN%3DUJRN%

26P21DBN%3DUJRN%26IMAGE_FILE_DOWNLOAD%3D1%26Image_file_name

%3DPDF%2FVchdpuP_2013_1_108_31.pdf&usg=AOvVaw3vzR3ZdfkQ3yFlif344D

13. Тимчук Л. Теоретико-методичні засади проектування цифрових

нормативів у навчанні майбутніх магістрів освіти. URL:

http://dspace.hnpu.edu.ua/bitstream/123456789/3185/1/%

40

D0%97%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1

%82%D 0%B5%D0 %B7_2019%20.pdf#page=348

14.Тимофєєва І.Б. Упровадження цифрових технологій у підготовку

молодих педагогів . Інформаційно – комунікаційні технології в освіті. Випуск 11.

Т. 3. 2019 URL:http://www.innovpedagogy.od.ua/archives/2019/11/part_3/44.pdf

ДОДАТКИ

41

42