Відділ освіти

Кам'янець-Подільська Райдержадміністрація

Районний методичний кабінет

Народознавство як складова

педагогічного процесу у дошкільному

навчальному закладі.

2016 р.

2

Схвалено науково-методичною радою відділу освіти

Кам'янець – Подільської райдержадміністрації

Протокол №1 від 27.01.2016 р.

Укладач: Білінська І.В. вихователь Подільського ДНЗ «Барвінок»

Рецензенти:

Кашуба Н.Л. – методист з дошкільного виховання районного методичного

кабінету.

Михайлюк І.В. – завідувачем Подільським ДНЗ «Барвінок»

У посібнику описано основні аспекти формування національної

свідомості, патріотизму емоційної сфери дошкільників на основі

ознайомлення з історією, традиціями, культурою рідної країни. Важливим

засобом національно-патріотичного виховання є інтеграція регіонального

народознавства у навчально-виховний процес сучасного дошкільного

навчального закладу, що пропонується у творчих розробках занять, розваг.

Рекомендовано для використання вихователям всіх вікових груп,а також

батькам.

3

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….4

Розділ 1. Розширення уявлень дітей про батьківщину, про людей, які

прославили Україну………..………………………………………..……………6

1.1. Виховання почуття любові до батьківщини…………………..……..……..6

1.2. Люди, життя яких є прикладом для наслідування..….………..…………..8

Розділ 2. Ознайомлення дошкільників з народними традиціями та обрядами

України……………………………………………………………...……………11

2.1. Народні традиції та звичаї – невичерпна криниця досвіду, яка зцілює

наші душі…………………………………………………………………………12

Розділ 3. Використання малих жанрів усного народного

фольклору………………………………………………………………………..20

3.1. Колискові, потішки, забавлянки, казки – перші твори усної народної

творчості, з якими знайомляться діти………………………………………….20

3.2. Різноманітність скарбниць усної народної творчості……………………22

Розділ 4. Виховання почуття приналежності до народу………………………27

Розділ 5.Формування основ патріотичного виховання дітей в умовах

сучасного дошкільного закладу………………………………………………29

Висновки…………………………………………………………………………38

Список використаної літератури………………………………………………39

Додаток 1. Ознайомлення старших дошкільників з українознавством...........40

Додаток 2. Ознайомлення дошкільників з видатними постатями України..54

Додаток 3. Ознайомлення дітей з особливостями культури нашого краю.....69

Додаток 4. Добірка народних ігор……………………………………………..87

Додаток 5. Добірка пальчикових ігор…………………. …………………… 107

Додаток 6. Добірка дидактичних ігор………………………………………...110

Додаток 7. Добірка прислів'їв,приказок,загадок……………………………..112

Додаток 8. Добірка легенд…………………………………………………….114

Додаток 9. Кросворд ………………………………………………………….116

4

ВСТУП

"Без будь-кого з нас

Батьківщина

може обійтися,

але будь-хто з нас

без Батьківщини – ніщо.

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Історія – спільний набуток всього народу. Перебуваючи в постійному русі,

вона несе відгомін давно минулих епох і готує ґрунт для свого майбутнього

розвитку. Велич будь-якої нації визначає когорта її світочів.

Історична епоха висуває своїх героїв – головних дійових осіб, які

формують її образ, невтомною працею забезпечують культурно-цивілізоване

молоде покоління, прогрес людства. З цього вічного коріння нашого

великого народу продовжує життя могутнє дерево нації, набуває нових

імпульсів її творче, конструктивне начало, на яких виховується молоде

покоління.

Кожна нація й народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать

вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються і щезають з пам’яті людської.

Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що

створив їх. До таких належить слово. «Воно вічне, як вічний сам народ» – ці

слова належать Василю Симоненку. Батьківщина – найдорожче, найсвітліше,

найрадісніше, найкраще місце на землі, все те, що ми найбільше любимо і

шануємо своїм серцем.

З гіркотою згадуємо минуле України. Історія кожного народу має

героїчні й трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. На долю нашого народу

5

випало більше трагічних. Русь – Україна наша предковічна, прадідівська

земля. Вона відома всьому світові своїми багатими землями, хлібом-сіллю,

піснею, добрими людьми. Так сталося, що споконвіку наші природні

багатства були ласим шматком для сусідів. Наша любов до рідної Вітчизни –

це любов відданих дітей до своєї матінки. Ми віримо, що обрали правильний

шлях. Щоб держава міцніла, багатіла, треба кожному для цього докласти

зусиль.

6

1. РОЗШИРЕННЯ УЯВЛЕНЬ ДІТЕЙ ПРО БАТЬКІВЩИНУ,

ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПРОСЛАВИЛИ УКРАЇНУ

З раннього дитинства треба виховувати почуття любові до

Батьківщини. Кожна людина повинна пам’ятати те місце, де народилася, та

дерево, що росло біля її будинку, казковий спів матері і щебет пташок. Всі ці

образи будуть наповнювати на її життєвому шляху конкретними картинами і

уявленнями велике і святе слово Батьківщина.

Образ Батьківщини є важливим фактором формування громадської

свідомості. Вже молодших дошкільників необхідно підвести до розуміння

того, що у кожної людини є місце, де вона народилася і живе. Це місце – її

Батьківщина. Для молодших дошкільників Батьківщина – це місто, село,

будинок, де вони живуть. Поступово слід розширювати поняття

Батьківщини. Старших дошкільників потрібно вчити, що їхнє село, місто,

край – це частина великої держави України. Для формування могутнього

почуття любові до Батьківщини необхідно показати дитині велич і

могутність, простори і багатства рідної землі, знайомити з різноманітною

природою.

1.1. Виховання почуття любові до Батьківщини

Вже з молодшої групи необхідно подати дітям поняття «Батьківщина»

у доступній для них формі. Для цього і на заняттях, і в повсякденному житті

проводяться бесіди-розповіді про Батьківщину, супроводжуючи

ілюстраціями, екскурсіями і відповідними літературними творами відповідно

до віку.

А вже в старших групах на основі набутих знань та життєвого досвіду

більш розширені бесіди, збагачуючи їх зміст новою інформацією. Щоб

виховувати любов до Батьківщини, необхідно навчити дитину любити і знати

історію міста, села, в якому вона живе. Необхідно часто проводити екскурсії

містом, селом, де діти знайомляться з історичними пам’ятниками та

культурними закладами.

7

Молодший дошкільний вік:

Ознайомити:

- з адресою (місто, село, вулиця);

- з предметами домашнього побуту та вжитку, людське житло;

- із звичаями українського народу прикрашати предмети побуту

розписом, оселю – вишивкою;

- усною народною творчістю;

- з народними іграшками, іграми.

Середній дошкільний вік:

дати поняття про те, що рідне місто, село, мова – частинки

Батьківщини – України. Люди, які тут живуть, – український народ. Столиця

України – Київ;

читання легенд про рідний край.

слухання казок, оповідань, віршів, пісень про Україну та українців, їх

традицій.

Старший дошкільний вік:

- розширити знання про місто, село, край Україну.

- виховувати почуття гордості за свою приналежність до українського

народу, за нашу Батьківщину – Україну;

- вчити малювати державну символіку – герб, прапор, вчити гімн;

- знайомити дітей з історичними місцями, пам’ятниками, музеями;

- вчити шанувати видатних земляків, які уславляли рідний край, –

Україну;

- залучати до обрядових свят;

- знайомити з традиціями;

- поглиблювати знання про народну творчість: народні пісні, казки,

прислів’я, приказки, ігри;

- знайомити з легендами про обереги, розучувати колядки, щедрівки,

веснянки та інші обрядові пісні.

8

1.2. Люди, життя яких є прикладом для наслідування

Люди – найцінніший скарб будь-якої землі у будь-який час. А

людський квіт, що його нині іменують словом «еліта», щонайголовніше

вияскравлює та увиразнює характер нації, стає її виразною ознакою у

безмежжі інших народів.

Людина, мабуть, найкращий об’єкт для вивчення історії, оскільки є її

творцем і складовою – живою клітиною того великого організму, ім’я якому

народ. Роль особи в історії багатоманітна. Людина стає історичною особою,

формуючи життя суспільства за своїм образом і подобою, накладаючи на

нього печать своїх переконань і прагнень. «Життя такої людини, – стверджує

філософ А. Гушна, – виступає наче якесь збільшувальне скло, через яке

можна чітко роздивитися життя країни та епохи».

Враховуючи диференційований підхід, ознайомлюймо дітей з

видатними співвітчизниками, які в продовж століть закладали підмурівки

української державності, творили науку й освіту, культуру й мистецтво.

Намагаймося донести до дітей досвід видатних людей, таких як

Леся Українка, Т. Шевченко, І. Франко, В. Сухомлинський, С. Русова,

А. Макаренко та інших. Анатоль Костенко писав: «Вони славніші від

багатьох відомих державних мужів та уславлених лицарів меча. Славні – бо

завжди живі, завжди промовляють до нас, і на їхній голос озивається наша

душа. Дорожчі нам, бо живуть у нашому серці».

Закликаймо вихованців бути схожими на них, щоб продовжувати в

майбутньому їхню справу в ім’я України.

З-поміж плеяди педагогів та психологів, які зробили вагомий внесок у

розвиток дошкільного виховання в Україні, гідне місце посідає С. Русова. У

лютому 2015року минає 159 років від дня народження цієї видатної жінки –

етнографа, мистецтвознавця, історика, письменника, однієї із засновниць

жіночого руху в Україні і, головне, – видатного педагога та психолога, автора

концепції національної освіти наукових монографій з педагогіки, психології,

підручників, програм. «Бути гарним педагогом, – вважає Софія Русова, – це

9

бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом

Правди і Науки». Сьогодні такі слова звучать особливо актуально.

У березні 2015 року виповнюється 127 років з дня народження

унікального педагогічного експерименту педагога-новатора А. С. Макаренко.

Свої практичні надбання і власні педагогічні відкриття він узагальнив у

педагогічних та художніх творах «Педагогічна поема», «Прапори на

баштах», «Методика організації виховного процесу».

Педагог-практик високо поцінував значення раннього періоду у

формуванні гармонійно розвиненої людини й особливо під креслив значення

саме дошкільного віку. У своїй роботі педагоги-дошкільники зобов’язані

використовувати досвід педагога-практика.

Особливе місце в історії української педагогічної науки належить

В. О. Сухомлинському, ім’я якого відоме не тільки в нашій державі, а й

далеко за її межами. Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського

багатогранна й різнопланова, в ній чимало відповідей на питання, які

стосуються проблеми формування особистості. Саме він сказав: «…Щоб

любити дитину, треба її знати, і чи не найважливіша якість справжнього

вихователя – знання духовного світу дітей. Нема дитини абстрактної,

кожна – унікальний світ, який потребує від вихователя розуміння і не-

стандартного підходу. Знати дитину – це та найголовніша точка, де

стикається теорія і практика педагогіки».

Твори В. Сухомлинського вчать добра і краси, і тому їх

використовують у всіх розділах програми.

Леся Українка написала чимало творів, які ще за її життя увійшли до

кола дитячого читання. Такі поезії, як «Вишеньки», «Мамо, іде вже зима»,

прозові казки «Біда навчить», «Лелія» засвідчують тонке розуміння

психології дитини, вміння розмовляти з малюками як з рівноправними

друзями. Твори Лесі Українки пробуджують у дітей любов до рідної землі,

прищеплюють високі моральні почуття, вчать бачити прекрасне у

навколишньому.

10

Вона висловила цікаві думки про особу народного вчителя, сама була

чудовим педагогом і не обмежувала власну освітньо-виховну діяльність

родинним колом. Вона створила перший український підручник стародавньої

історії східних народів, написавши його для своєї молодшої сестри.

Сьогодні відкриваються значні практичні можливості для реальної

праці, спрямованої на відродження національної системи народної освіти,

української мова, культури, за утвердженням яких так багато духовних і

творчих сил віддала відома поетеса Леся Українка.

Знайомлячи дітей з творами Лесі Українки, вчимо їх любити і розуміти

все прекрасне в оточуючому світі і в той самий час розуміти, що в житті є

багато перепон духовних та фізичних, які слід долати.

Що важить для України, для нас із вами Шевченко? Просто нагадаємо

собі істину. Шевченко – це сама Україна. І якщо ми чогось варті в

багатомовному, різноликому світі, то цим певною мірою засвічуємо Тарасу

Григоровичу Шевченку. Без нього не мислимо себе як народ, як нація. Народ,

котрий породив такого справжнього генія, гідний того, щоб на повний зріст

стояти з відкритим чолом.

Він говорив віршами не від імені народу, а устами народу… Таке

дається геніям. Обов’язком кожного педагога є довести до дітей почуття

гордості за те, що така людина жила і творила на землі, що зветься

українською, а вони теж українці. То ж знайомити дітей з творами великого

генія слід з наймолодшого віку, а вже до старшого дошкільного віку діти

знайомі з біографією Т. Г. Шевченка, з його творами як художніми, так і

поетичними. І нехай стане доброю традицією в дошкільних закладах

проводити Шевченківські дні, під час яких діти декламуватимуть вірші поета

та відтворюватимуть їх зміст у малюнках.

11

2. ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З НАРОДНИМИ

ТРАДИЦІЯМИ ТА ОБРЯДАМИ УКРАЇНИ

Утворення самостійної незалежної держави України викликало

небувале зростання інтересу до проблем вітчизняної національної історії,

витоків національної культури, до непересічних досягнень минулого.

Сьогодні, здається, майже неймовірним, що ще зовсім недавно ми

могли жити відірваними від рідного слова, ходити по землі своїх предків, не

помічаючи її краси і неповторності її річок та озер, лісів, гірських масивів,

безмежних ланів та чудових краєвидів. Знання свого родоводу, історичних та

культурних надбань предків необхідні для піднесення національної гідності,

для використання кращих традицій у практиці виховання підростаючого

покоління.

Народ із покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє

духовне багатство, свої історичні надбання, створюючи тим самим свою,

тільки йому притаманну культуру. Кожна нація, кожен народ, кожна етнічна

група має свої звичаї, свої традиції, що виробилися впродовж багатьох

століть, освячені віками і становлять національну культуру. Національна

культура складається з цінностей, витворених як минулим, так і сучасним

поколінням.

Як же донести до дітей все те, що зберегла для нас історія нашого

краю? Окремих занять з народознавства не передбачається, тож необхідно

ввести їх на заняттях з різних розділів програми:

на заняттях із ознайомлення дітей з оточуючим світом (народними

іграшками, посуд, одяг, їжа, взуття, символи, рід, родовід, Україна);

з природи (рідна природа, календарні та сезонні свята, обряди, народний

календар, прикмети);

з художньої літератури (потішки, колисанки, казки, легенди, оповідання

українських письменників, прислів’я, приказки, загадки, заклички);

образотворчої діяльності (народні промисли, розписи, ткацтво, вишивка,

скульптура, мистецтво);

12

праці (виготовлення виробів із глини, вишивання, виготовлення народної

іграшки);

музичних (пісні, танці, хороводи, вечорниці, розваги).

Найперше джерело, з якого дитина розпочинає своє життя, – це мати, а

коли дитина підросте, піде в садочок – це вихователь, нянька, медсестра,

методист, завідувач, – всі ті, хто спілкується та піклується про них. Тож

тільки у спільній праці сім’ї і всього колективу відображається зв’язок

дитини з духовною культурою свого народу. Необхідно старатися якомога

глибше приблизити вихованців до народних традицій.

Традиції – це досвід, звичай, вироби, погляди, смаки, напрямки поведінки,

що склалися історично і передаються від покоління до покоління, в традиціях

поєднується минуле, сучасне та майбутнє.

2.1. Народні традиції та звичаї – невичерпна криниця досвіду,

яка зцілює наші душі

Народні традиції та звичаї – то є невичерпна криниця досвіду, яка

напуває та зцілює душі. Тож потрібно частіше припадати до живої і цілющої

води, не закидати камінням це споконвічне джерело як старе й віджите.

Діти – то є зелені паростки, яких потрібно напувати з цього невичерпного

джерела українських народних традицій.

Обов’язок кожного педагога полягає в тому, щоб у ненав’язливій,

доступній формі донести їх дітям.

Знайомлячи дітей з народними традиціями та звичаями під час занять,

необхідно керуватися загальнодидактичними принципами – від близького до

далекого, від знайомого до незнайомого. І тільки систематичність,

послідовність, взаємопов’язаність і доступність дадуть помітний результат.

З якою б проблемою педагог не працював, на перше місце необхідно

поставити інтереси дитини, розквіт її душі і підпорядкувати цьому весь

педагогічний процес.

13

Для повноцінного, доцільного введення народознавства в програму

навчання дошкільників у кожному дошкільному закладі необхідно мати

кімнату з народознавства. Насамперед в ній повинні бути доробки культурної

спадщини рідного краю (записи текстів народних пісень, казок, легенд, описи

святкування різних обрядів).

Наше країна славна своїм роботящим, ремісничим, співучим,

багатонаціональним народом. Треба познайомити дітей з цим народом

якомога ближче. Організовувати конкурси по групах: хто принесе цінніший

матеріал, збере більше необхідної літератури, оформить куток

народознавства у групі. Потрібно розробляти і проводити комплексні

заняття, які будуть пробуджувати у дітей бажання творити, надихати їх на

власну творчість, виховувати обізнаність з народними традиціями.

Підсумком роботи по народознавству на заняттях та в повсякденному

житті є свята, розваги, вечорниці, комплексні заняття, які проводяться

протягом року.

Наприклад:

Молодша група.

Ранки: Свято Миколая,день Матері.

Розваги: народні ігри під музику, ляльковий та настільні театри,

розповідання українських народних казок із музичним супроводом, невеликі

концерти з участю дорослих, дні народження.

Комплексні заняття: «Улюблені іграшки», «Щедрик-ведрик»,

«Веснянки», «Гра з писанками», «Свято врожаю», «Ой вдягнуся я на свято»,

«В гостях у казки».

Середня група.

Ранки: Свято Миколая,день Матері, День Незалежності.

Розваги: «Святий Миколай», «Щедрий вечір», «Весну зустрічаємо»,

«Гарна писанка у мене», ігри-забавлянки, естафети, хороводи, різноманітні

види театру, драматизація українських народних казок, «День народження у

Тані», «Вечорниці», «Зелені свята».

14

Комплексні заняття: «З Новим Роком», «Морозе, Морозе, іди кутю

їсти», «Зустріч Весни», «Чия писанка краща», «Свято врожаю», «Свято

казки», «Калина біля нашого вікна».

Старша група.

Ранки: «Осінь золота прийшла», «Новий рік», «Різдво», «Жіночий

день», «Випуск до школи».

Розваги: «Обжинки», «Вечорниці», «Дарунки Миколая», «Стрітення»,

«А вже весна, а вже красна», «Тарасові березники», «Не я б’ю, верба б’є»,

«Великдень – гарна писанка у мене», «З бабусиної скрині», інсценівки, вечори

гумору, вікторини, козацькі розваги.

Комплексні заняття: «Снігом земля покривається» (Покрови),

«Щедрий вечір», «Йордан», «Водохреща», «Розписування писанок», «Чим

прикрасимо хату?» (Зелені свята), «Івана Купала», «Обжинки», «День

Незалежності».

Протягом року тематика конкретизується, змінюється, удоско-

налюється. Структура кожного святкового ранку урізноманітнюється. У

своїй роботі кожен вихователь повинен якомога більше відповідно до віку

дітей збільшити кількість щасливих моментів, несучи їх через народні свята:

свято Миколая, Новий Рік, Різдво, Водохреща, Стрітення, Пущення,

Великдень, Жіночий день, Квітня неділя, Івана Купала, Обжинки, свято

врожаю, свято збору винограду, Перше причастя та інші.

Свято Святого Миколая

Так, у нас на Закарпатті дуже поширене, очікуване зимове дійство –

свято Миколая, яке відбувається 19 грудня. Святий Миколай – реальна особа,

жив майже 1700 років тому у Візантії. За легендою Святий Миколай

обдаровував дітей напередодні Нового року. Після його смерті встановили

конкретну дату – в ніч з 18 на 19 грудня (19 грудня він помер).

Так повелося, що на початку грудня діти пишуть листи до Святого

Миколая, в яких виказують своє бажання щодо подарунків. Вже стало

традицією дарувати хорошим дітям дарунки, нечесним – ціпочок. Про це слід

15

розповідати вихованцям ще в молодшому віці. У молодших групах діти

разом з вихователем пишуть лист, а в старших – малюють Святому Миколаю

і подарунок, який мріють отримати. Неймовірне захоплення у дітей викликає

перегляд дійства – розваги «Святого Миколая», яке для них розігрують

працівники садочка та старші діти.

Новий Рік

На Новий Рік люди завжди бажали один одному щастя, здорового

урожаю. Ще 31 грудня увечері діти готуються і ходять від хати до хати

віншувати, бажаючи всього найкращого. А вранці 1 січня прийнято, щоб до

хати першим зайшов чоловік, а ще краще – циган.

Потрібно розучувати з дітьми щедрівки, з якими вони будуть ходити до

родичів, сусідів, бажаючи їм щасливого Нового року.

Різдвяні свята

На Різдво стіл накривали вишитою скатертиною, готували 12 страв. За

стіл не сідали до першої зірки. Ввечері господар обходив своє господарство,

благословляв худобу, годував її кутею та іншими стравами. Вважалося, що у

Святвечір худоба розмовляє з Богом, розповідає, як її доглядають. Тому в цей

вечір господар особливо ретельно її доглядав. Після цього господар тричі

кликав: «Морозе, Морозе, йди до Нас їсти кутю!». Після третього разу

промовляв: «Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди

краще на море, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби!». Далі господар

закривав двері і починалася свята вечеря. Діти ходили до хрещених, носили

кутю.

Наступного дня ходили колядувати. Малі діти ходили із зіркою, а

старші – з бетлегемом та вертепом. Кожен регіон має свої колядки, але є одне

те, що дійство складається з двох частин: перша – свята, тобто коротка

розповідь про життя Ісуса Христа, друга – народна, тобто сатирично-

побутова інтермедія.

Для Закарпаття характерна участь у цих дійствах циган, як талісман

удачі.

16

Стрітення

Стрітення – це зустріч Зими з Весною. Воно проводиться 15 лютого.

Зміст свята зрозумілий дітям старшого дошкільного віку. В цей день Зима

йде туди, де було Літо, а Літо туди, де була Зима, і Зима з Весною

змагаються, хто з них переможе, той і буде до кінця місяця господарем. А ще

говорять: коли ведмідь прокидається від сну і валить барліг, то зимі кінець

приходить. Жінки випікали напередодні пташечки з тіста і давали дітям

віднести в сад, адже саме пташки приносять на крилах весну.

У церквах на Стрітення освячували свічки-громовиці, які тримали в

хаті цілий рік.

Напередодні цього свята потрібно з дітьми розучувати вірші, веснянки,

випікати разом обрядове печиво – «жайворонки». В цей день виходити в поле

або сад закликати весну («А вже весна, а вже красна»), зустрічати пташок

(«Повертайся, пташко, до двора»), розвішувати шпаківні, виготовлені разом з

дітьми.

Великдень

Великоднім святам передують Чистий четвер, Великодня п’ятниця,

Великодня субота.

У четвер прибирають, чистять посуд, складають одяг. А в п’ятницю до

Плащаниці нічого не робили, тільки писали писанки, фарбували крашанки,

йшли до Храмів цілувати Плащаницю. При цьому цілий день – строгий піст,

тому що в цей день, по християнській історії, розпинали Ісуса Христа на

Голгофі. В суботу зранку господині причиняли і пекли паски і готували

великодні страви, Великодній кошик. За повір’ям, в кошику повинні бути:

паска, яєчка, сир, масло, сіль та свічка. Ще дехто кладе головку часнику, мак

та щось із зелені. Після цього всією сім’єю, святково одягнені йдуть до

Храму на Всенощну службу, де і посвячують паски. Після посвячення всі

спішать додому (хто скоріше прийде, той буде краще господарювати),

сідають за святковий стіл і частуються всім з кошика.

17

Великдень – великий день, що сповіщає про воскресіння Сина Божого,

а яєчко – це продовження життя. На Великдень дівчата дарують хлопцям

писанки, крашанки, а хлопці їх поливають у вівторок парфумами, а в середу

– один одного водою. У ці дні люди вітаються: «Христос воскрес» –

«Воістину воскрес».

Трійця, або Зелені свята

На Закарпатті існує багато обрядових свят. Але найпоетичнішим

святом, що тісно пов’язане з природою, є свято Трійці, або Зелені свята.

Колись у давнину святкування тривало протягом шести днів, але

церковний календар осягає лише три дні. Звідси і назва – Трійця.

Існує кілька гіпотез стосовно походження Трійці.

Одні вважають, ніби в цей день Бог створив землю і засіяв зеленню (від

цього і Зелені свята). Інші припускають, що триденне свято пов’язане з

Богоотцем (неділею), Богосином (понеділком) та Богодухом (вівторком).

Свято Трійця після Різдва та Великодня шанується в народі як одне з

найбільших свят.

На Виноградівщині святкування проходить таким чином.

На передодні у русальну п’ятницю до сходу сонця жінки йдуть до лісу, щоб

заготовити цілющі трави. Збирають зілля, чабрець (чабрик) і прикрашають

ним світлиці – обтискують підвіконня, образи, лавиці, устеляють долівки або

підлогу.

А у клечальну суботу, надвечір, зривають гілки липи, берези, листя

горіха і прикрашають ними тини, огорожі, хліви, одвірки, хату, оселю.

Урочисті святкування розпочинаються у неділю (клечальну) у

п’тидесятницю, тобто у п’ятдесятий день після Великодня. Всі люди

збираються біля церкви, де відбувається Служба Божа з нагоди свята. Після

служби відбувається святковий обід. Родичі, знайомі сідають за стіл

пригощатися.

Надійшли Зелені свята, квіти поля вкрили. У цю веселу літню днину

ідуть хлопці та дівчата у Ком’яти на гостину.

18

Весело і радісно проходить святкування Трійці. Тож існує в сусідньому

районі – Іршавському – циганський самодіяльний колектив, який приходить

у село, заходить до кожної хати, вітає хазяїв, гостей з цим святом, бажає їм

здоров’я, щастя, щоб урожай цього літа вродив красно і виконують дві-три

пісні. А хазяї у знак вдячності пригощають цих гостів.

На Закарпатті, в тому числі і на Виноградіщині, існує таке повір’я:

якщо циган зайшов до хати або явився уві сні, то це обов’язково на щастя.

Свято збору винограду

Село Шаланки розташоване у чудовій мальовничій природі, недалеко

від річки Боржава, у підніжжі гори Гелемець. Назва села походить від імені

болгарського ватажка Шолан, який був вигнаний з території села угорцями.

Проживають у селі Шаланки угорці, які з споконвіків славляться

вирощуванням винограду, виготовленням чудових закарпатських вин. Гори

навколо села засаджені виноградниками. Є в селі два великі підвали, працює

бочко-тарний завод, в якому виготовляють діжки для вина. Мабуть, тому і

стало традицією кожної осені святкувати в селі збір урожаю винограду.

Свято називається «Сюреті бал». Дівчата і хлопці в національних костюмах

на возах об’їздять навколишні села, співають народні пісні і запрошують

молодь на свято.

У дошкільних закладах теж ознайомлюють з цією традицією, з

традиціями жителів цього села. Діти на прогулянці спостерігають за

виноградником, за роботою двірника, який доглядає виноградник,

допомагають йому. Коли достигає виноград, його збирають і тоді в закладах

для дошкільників проводять свято «Сюреті бал». Дітей до цього свята

готують заздалегідь: вивчають пісні, танці, прислів’я, приказки, цікаві ігри.

Зал прикрашають виноградною лозою, виноградом. Дітей одягають у

національні костюми. Свято розпочинається угорською народною піснею

«Мегеретт о фекете севлев». Під час свята діти імітують весь процес – від

вирощування винограду, до виготовлення виноградного соку. На святі діти

веселяться разом з працівниками, звучать угорські та українські мелодії,

19

танці, хороводи, цікаві ігри. Свято закінчується тим, що діти пригощають

гостей виноградним соком та пиріжками.

У роботі з дітьми дошкільного віку кожен педагог повинен бути

прихильником думки С. Русової: у кожнім святі треба єднати народне,

національне, фольклорне із загальнокультурним і дати щось естетичне,

прекрасне, радісне, веселе.

20

Розділ 3. ВИКОРИСТАННЯ МАЛИХ ЖАНРІВ УСНОГО НАРОДНОГО

ФОЛЬКЛОРУ

Душа дитини в дошкільному віці найчутливіша й найуразливіша, тому

в цей час найбільше треба плекати її, пильнувати, щоб серце, воля і розум

розвивалися нормально.

Народознавчий матеріал емоційно насичений і своїм змістом впливає

на дитячу емоційну сферу. Дитина не може залишатися байдужою до

зачарованої мелодії української колисанки чи української пісні. Її

приваблюють ігри-забавлянки, потішки, народні хороводи, ігри зі співом.

Заняття з народознавства в дошкільному віці мають не стільки пізнавальний

характер, скільки виховний. Вони мають на меті виховувати у дитини

почуття національної гідності, викликати інтерес до національної культури,

прищепити дітям любов до усної народної творчості.

Як відомо, корені національного характеру, мислення, свідомості та

світогляду закладаються в ранньому віці, передаються через колисанки,

потішки, казки, оповідання, легенди. Метою вихователя є формування основ

світогляду у дошкільнят. Чи буде дитина поважати рідне слово, чи ні –

залежить тільки від нього. Тож давайте, не соромлячись, збережемо те, що

ще можна зберегти.

3.1. Колискові, потішки, забавлянки, казки – перші твори усної народної

творчості, з якими знайомляться діти

Що за диво – колискова? За звичайними словами вгадується така чемна

ніжність до дитини, турбота та неспокій за її долю, готовність заступити від

зла та біди. Існує віра в те, що чим більше дитині виспівували колисанок, тим

щасливішою та мудрішою вона зросте.

Ой, щоб спало, щастя знало,

Ой, щоб росло не боліло,

На серденько не хворіло.

Соньки-дрімки в колисоньку,

21

Добрий розум в голівоньку.

Ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота.

Питається сон дрімоти:

- Де ми будемо ночувати?

- Де хатина тепленька,

Де дитина маленька.

Ой засни, засни, мій Іванку,

По під мамину колисанку.

Вже сховалося ясне сонечко,

Місяць заглядає у віконечко.

Молодший дошкільний вік: «Заколишу дитиноньку», «Хиті, хиті»,

«Люляю, люляю», «Котику сіренький».

Середній дошкільний вік: «А ти котику сірий», «Ой ходить сон коло

вікон», «Ой на кота воркота», «Прилетіли голуби», «Ой ти котик коточок».

Старший дошкільний вік: «Сонку, дрімку, голубоньку», «Ой котусю,

котусю», «Спало дитя, спати буде», «Ой ти коте не гуляй», «Люлі, люлі,

Василечку», «Тихий сон по горах ходить».

Колисанки слід застосовувати при вкладанні в ліжечка у власному

виконанні, або у магнітофонному записі.

Лине час, і вже додаємо інші фольклорні форми – потішки, забавлянки,

які з великим задоволенням діти вивчають та супроводжують рухами. А ще

сюди додають віршики, заклички. Вміле їх використання розвиває у дітей

пам'ять, орієнтацію, звуковимову, відчуття рифми.

Молодша група: «Сорока – ворона», «Ладі, ладі», «Печу, печу

хлібчик», «Кую, кую чобіток», «Два півники», «Рано-вранці на лугу», «Летів

горобчик», «Наш хлопчик», «Вийди, вийди сонечко», «Потегусі, потегусі»,

«Бім-бом», «Від порога до порога», «Цить, не плач», «Іди, іди дощику»,

«Дощику, дощику, перестань».

22

Середня група: «Пішла киця по водицю», «Біжить зайчик дорогою»,

«Сидить зайчик під липою», «Я лисичка, я сестричка», «Сидить півень на

криниці», «В понеділок раненько», «Танцювали миші», «Був собі журавель»,

«Чорний баран», «Ішов лісом, доріжкою сірий вовк».

Старша група: «Кукуріку півники», «Ходила квочка», «Біла киця

топиться», «Піч і хлібець», «Трясуть коні поводами», «Вітрику, вітрику»,

«Бусел колода», «Сонечко, сонечко, виглянь у віконечко».

Ось так слово вводить дитину в складне життя. Є світ Природи, є світ

Людини, є світ Казки. Як зорієнтується дитина в ньому, залежить тільки від

дорослого.

3.2. Різноманітність скарбниць усної народної творчості

Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й

різноманітна. Є в ній прислів’я, приказки, легенди і перекази, думи, пісні,

усмішки та анекдоти, «перлини великого намиста» – коломийки.

На відміну від інших видів народної творчості, прислів’я та приказки

якнайтісніше пов’язані із щоденним побутом. Наче промінь прожектора,

прислів’я вихоплює найсуттєвіше.

Найдавніші прислів’я та приказки пов’язані із спостереженнями за

природою та трудовою діяльністю людини. Так, скажімо, можна підвести

дітей після тривалого спостереження до того, що після Нового року день стає

довшим, закріпивши прислів’ям: «На Новий рік прибавилося дня на заячий

скік». Розповідаючи про вплив явищ природи на наслідки роботи людини,

доцільно використовувати такі приказки: «Багато снігу – багато хліба», «Сніг

глибокий – колос високий», «Влітку один тиждень рік годує», «Де верба, там

вода» і так далі. У практиці педагогам слід намагатися включати якомога

більше прислів’їв та приказок у свій лексикон. Протягом дня невимушено,

непомітно для дітей, але повчально для їх виховання, бажано

використовувати до 20 прислів’їв до всіх режимних моментів: «Будь

здоровим, як вода», «Такі дружні, що їх водою не розіллєш», «Під лежачий

23

камінь вода не тече», «Як з гуся вода», «Не ми хліб носимо, а він нас»,

«Хочеш їсти калачі – не сиди на печі», «Одне «зараз» краще трьох «потім»,

«Скупий складає, а щедрий споживає», «Мудрий ніхто не вродився, а

навчився», «Наука в ліс не веде, а з лісу виводить», «Розум за гроші не

купиш», «Скорий поспіх – людям посміх», «Держи голову в холоді, ноги в

теплі, проживеш довгий вік на землі», «Весела думка – половина здоров’я»,

«Cвіт не без добрих людей», «Хто людям добра бажає, той і собі має».

Знаючи ціну влучному народному слову, його значущість, можна

досягти результатів набагато більше.

Слідом за прислів’ям та приказками як навчальну та розвиваючу роль

несуть загадки. Їх об’єднує метафоричність, що ґрунтується на

спостереженнях за природою та побутом, а також стислість і чіткість

викладу. Однак загадки мають свою специфіку: суть її полягає в тому, що в

загадках у завуальованій формі зашифровано якийсь предмет чи явище, і

треба відшукати його первісне значення. Отже відгадування вимагає від

дитини не тільки знання, а й спостережливість, кмітливість, уміння бачити

спільне в конкретному й абстрактному. У всіх розділах програми, у

повсякденному житті загадки допомагають закріпити той чи інший матеріал,

що подається дітям.

Прислів’я, приказки, загадки уміло поєднуються народом в

коломийках, народних пісня.

«Ой що росте без коріння,

А біжить без повода,

А що цвіте без цвіту?»

Українська народна пісня ввібрала в себе і грозовий, і барвінковий

ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття. На

любові до своєї дідизни, на любові до своєї Батьківщини, до тихих вод,

високих гір, стрімких потоків і ясних зір тримається наша волелюбна душа.

24

Любов до співу притаманна майже всім дітям з великим задоволенням

діти слухають, вивчають народні пісні, коломийки, присвячені до різних свят

розваг, вечорниць.

ВЕСНЯНКИ

«А вже весна», «А в горобейка», «Прилетіла ластівочка», «У вишневому

садочку», «Веснянки», «Сонечко, сонечко», «Ой минула вже зима»,

«Розлилася вода».

КОЛЯДКИ, ЩЕДРІВКИ

«Ой у полі полі», «Добрий вечір тобі», «Чи є, чи нема пан господар

дома», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Нова радість стала», «Спи Ісусе,

спи», «У Віфлеємі новина».

ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ

«Од Києва до Лубен», «Грицю, Грицю, до роботи», «Ой ходила

дівчинка бережком», «Вийшли в поле косарі», «Два городи обробила», «Ішли

женці жито жати», «Танцювала ріпка з маком», «Сидить зайчик під

ялинкою», «Мала баба курку».

Та чи не найпопулярнішим жанром фольклору, що розкриває

безмежний світ людської уяви, полонить серце дітей, є народна казка. Є

вислів, що в казці виявляється прагнення народу, відданість «чарам солодких

мислів», вільній грі слова, виявляють бурхливу силу барвистої фантазії.

Казковий епос поділяється на три основні великі масиви: казки про

тварин, чарівні та соціально-побутові.

Казки про тварин є менш великим помічником у справі пізнання

дітьми навколишнього світу, вони тонко враховують психологію дитини.

Зміна інтонацій, імітація голосів тварин і птахів сприяють уважному

слуханню й переживанню казки як реальності.

Чарівні (героїко-фантастичні) казки розлогіші від попередніх творів

епічної спадщини народу. У чарівних казках фантастичне начало органічно

поєднується з началом героїчним, історичним. У них головними

персонажами найчастіше виступають люди. Це видно навіть з назв творів:

25

«Іван – мужицький син», «Козак Мамалига», «Іван Побийвовк», «Варвара-

краса», «Телесик», «Дідова та бабина донька», «Царівна-жаба», «Ох»,

«Мудра дівчина».

Найбільшу групу українських казок становить соціально-побутові

твори. Ці твори ще називають реалістичними, оскільки в них відображені

дійсні події, а вимисел, фантазія переносить в площину земної діяльності

людей. Народ з особливою любов’ю і теплотою змальовує розумних своїх

представників: «Як дядько чорта дурив», «Як бідний чоловік став багатим»,

«Як Микола був коровою» та інші.

Для того, щоб діти добре розуміли і сприймали казку, потрібно

розпочинати знайомити їх з найпростіших.

Молодша група. «Дід та баба», «Колобок», «Козлята і вовк», «Ріпка»,

«Колосок», «Рукавичка», «Котик і півник», «Лисичка і журавлик», «Івасик

Телесик».

Середня група. «Сірко», «Цап і баран», «Ох», «Дідова дочка, бабина

дочка», «Коза в заячій хатці», «Золотий черевичок», «Солом’яний бичок»,

«Лисичка-сестричка», «Коза-дереза», «Кривенька качечка».

Старша група. «Пан Коцький», «Лисичка-сестричка і вовк-панібрат»,

«Яйце райце», «Мудра дівчина», «Язиката Хвеська», «Котигорошко», «Іван

Побиван», «Кирило Кожум’яка», «Розумниця», «Три брати», «Як Іван ходив

до Сонця», «Про злидні», «Зачарована дівчина», «Летючий корабель»,

«Сопілкар Марко і Повітруля», «Про сопілку, скрипку і цимбали».

У своїй роботі вихователь повинен навчити дітей бачити і розуміти

підтекст казки. Особливо захоплює дітей драматизація казки. Старші діти

залюбки готують виставу, а малюки захоплено спостерігають цю гру,

обговорюють її зміст, діляться враженнями.

Казки – це нев’янучі квіти народу, що полонять своєю красою

кожного, хто слухає, читає звабливу їхню мову. З допомогою казок

виховуються в дітях позитивні риси характеру, прививається любов до усної

народної творчості, розвиваються артистичні здібності, фантазія.

26

Народні рухливі ігри також є національним виховним скарбом, який

залишився нам від прадідів. Їх використовують для всебічного виховання

дошкільнят: розширення уявлень про навколишній світ, розвитку

кмітливості, логічного мислення, загартування волі, витримки і, зрештою,

для вивчення історії народу. Граючись в народні ігри, діти знайомляться з

традиціями, звичаями та обрядами.

У роботі з дошкільниками використовуються такі ігри:

сезонно-обрядові – «Кривий танець», «Горішок», «Подоляночка»,

«Пішли діти в поле», «Як діти діждали літа», «Шевчик», Печу-печу»,

«Женчичок»;

побутові – «Нема пана дома», «Гусі-гусі», «Коваль», «Перепілки»,

«Квочка та курчата», «Ходила квочка коло кілочка»;

ігри-повітки – «Піжмурки», «Латка», «Квач»;

ігри-забави, ігри-атракціони – «Перетягування бука», «Бій півнів».

27

4. ВИХОВАННЯ ПОЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО НАРОДУ

Виховання свідомого громадянина і патріота є дуже важливою та

відповідальною справою. Під час занять та в повсякденному житті слід

намагатись формувати у дітей комплекс певних знань, особистих якостей і

рис характеру, що є основою способу мислення та опановувальною силою у

повсякденних діях, вчинках, поведінці. Необхідно виховувати у дітей такі

риси характеру громадянина України:

патріотичну свідомість, громадську відповідальність, бажання працювати

для розвитку батьківщини;

повагу до Конституції, гімну, прапора, законів нашої держави;

бажання досконало знати державну мову;

повагу до людей, традицій та історії рідного краю, усвідомлення своєї

належності до нього як спадкоємця і наступника;

дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та

екологію рідного краю;

гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій та вірувань інших

народностей, що населяють наш Закарпатський край, високу культуру

міжнаціонального спілкування.

Кожен вихователь повинен спрямовувати свою роботу так, щоб діти від

самого народження «купалися в рідній народній стихії, оволодівали своєю

мовою і застосовували духовно-культурні традиції народу». Педагог повинен

спрямовувати свою роботу на те, щоб діти відчували себе неоціненною

частиною великого українського народу, його молодими паростками, які

прагнуть полюбити і примножити значність українського народу у світовій

спільноті.

Мудрі люди говорять, що три нещастя є у людини: смерть, старість,

погані діти. Смерть неминуча, старість невблаганна, а від поганих дітей

можна вберегтися, кохаючи їх не тільки словом, а серцем та розумом.

Починаючи від малят, слід поступово, за допомогою потішок,

колисанок, казок залучати малечу до свого рідного українського слова. І

28

поступово до старших груп вводити прислів’я , приказки, загадки, лічилки у

повсякденний вжиток у спілкуванні з дітьми. А читання української народної

казки перед сном повинно стати частиною режимного моменту.

З дітьми старших груп проводяться тематичні вечори, заняття, розваги,

вечорниці. Вдягання національних костюмів національностей, що сприяє

перевтіленню відповідно одягненого костюму. Саме в ці хвилини діти

відчувають себе невід’ємною частиною українського народу з притаманною

йому добротою щирістю, культурністю та освіченістю.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте коріння родоводу

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле –

Лише той майбутнє вивершить.

29

5. Формування основ патріотичного виховання дітей в умовах сучасного

дошкільного навчального закладу

Реалізація державності залежить від дієвої державницької позиції

кожного громадянина. Тому найголовнішим завданням суспільства завжди

було, є і буде виховання поколінь гуманістів і патріотів, для яких найвищим

ідеалом є єдність особистих та національно-державних інтересів.

Базовий компонент дошкільної освіти, як державний стандарт,

визначає ознайомлення дітей з поняттями «держава»; «народ»; «людство», з

правами та обов’язками громадян України.

Згідно завдань дошкільного виховання, та програмою передбачається

розвиток у дітей національної культури, яка є внеском у загальнолюдські

надбання демократичності, гуманізму, совісті, честі, гідності,

громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, яке формує у

них патріотизм та інтернаціоналізм.

Актуальність проблеми обумовлена необхідністю виховання

патріотизму, починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається

формування культурно-ціннісних орієнтації духовно-етичної основи

особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів

соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-

культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.

Даний відрізок життя людини є найсприятливішим для емоційно-

психологічної дії на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності,

культурного простору дуже яскраві і сильні і тому вони залишаються в

пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні

патріотизму.

До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в

різні часи зверталися такі класики педагогічної науки, як Г.Сковорода,

К. Ушинський, О. Огієнко, С. Русова, А. Макаренко, В. Сухомлинський,

Г. Ващенко та інші видатні вчені.

30

В той же час слід зазначити, що цілісна наукова концепція формування

громадянина, патріота України в сучасних умовах ще не створена. У

педагогів-практиків у зв'язку з цим виникає немало питань, у тому числі:

«Що входить сьогодні в зміст патріотичного виховання, якими засобами

потрібно його здійснювати?».

Хочеться зазначити основні завдання громадянського виховання

дошкільників, відповідно до змісту Базового компонента дошкільної освіти в

Україні, реалізуючи які, можна сформувати повноцінну, національно-свідому

особистість, громадянина-патріота України:

- Освітня лінія «Особистість дитини»:формувати елементарні

уявлення дитини про себе як носія свідомості та самосвідомості, сприйняття

себе в контексті відносин з іншими.

- Освітня лінія «Дитина в соціумі»:формувати уявлення дитини

про країну, народи, нації, суспільство, людство. Виховувати готовність

сприймати соціальний досвід, робити добрі вчинки.

- Освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»:формувати

моральні норми гуманної взаємодії з природним довкіллям. Виховувати

любов до природи рідного краю.

- Освітня лінія «Дитина у світі культури»:залучати до надбань

національної культури, формувати ціннісне ставлення до українських

мистецьких традицій та творів українських митців. Виховувати інтерес до

українського декоративно – прикладного мистецтва.

- Освітня лінія «Гра дитини»:ознайомлювати з українськими

народними іграшками та місцями їх виготовлення. Вчити відповідально

ставитися до обов’язків, пов’язаних із роллю в грі.

- Освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»:

формувати інтерес до довкілля та самої себе. Стимулювати активне

сприймання людей та подій, що відбуваються в соціумі.

31

- Освітня лінія «Мовлення дитини»: формувати уявлення дітей про

українську мову як державну. Вчити вести діалог, використовуючи етикетну

українську лексику.

Для ефективної організації та проведення роботи з виховання

патріотизму дітей дошкільного віку, необхідно визначити основні принципи

громадянського виховання:

природовідповідності;

культуровідповідності;

етнізації;

гуманізму;

демократизму;

єдності сім’ї і дошкільного закладу;

наступності і спадкоємності;

цілісності.

Кожен з перелічених принципів патріотичного виховання більшою чи

меншою мірою стосується всіх напрямів виховання.

Спираючись на викладені вище принципи, можна сформувати та

окреслити провідні форми та методи роботи з дітьми у дошкільному

навчальному закладі:

заняття, бесіди, розповіді;

екскурсії вулицями рідного міста до історичних пам’яток;

читання та інсценування творів художньої літератури;

дидактичні, сюжетно-рольові ігри;

розв’язування проблемних ситуацій;

розглядання ілюстративних матеріалів;

відвідування музеїв;

тематичні вечори, розваги, свята, виставки.

32

Громадянське почуття за своєю природою інтегральне, воно об'єднує

всі якості особистості: моральні, трудові, розумові, естетичні тощо. Тож його

формування передбачає всебічний вплив на особистість дитини дошкільника.

Виховання у дитини свідомого патріотизму неможливе без розумового

виховання. Адже це – діяльність вихователя, спрямована на розвиток

інтелектуальних сил і мислення дітей з метою прищеплення культури

розумової праці. Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань,

але не зводиться до їх нагромадження. Процес здобуття знань і якісне їх

поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання

стають особистими переконаннями, духовним багатством людини .

Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньої діяльності з дітьми,

і кожен зробить свій внесок в соціалізацію особистості кожної дитини за

умови врахування особливостей її розвитку.

Найважливіша складова потенціалу нації – здоров'я і фізична підготовка

дітей. Основи здоров'я закладаються в період раннього та дошкільного

дитинства.

Фізкультурно-оздоровча робота у дошкільному закладі включає різні

види діяльності. Найбільш актуальними для громадянського виховання є

заняття ознайомлення з козацькою педагогікою. Козацька педагогіка —

феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла,

передаючи з покоління до покоління, найкращі духовні цінності народу:

- досвід виховання, формування і навчання особистості;

- любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві,

ціннісне ставлення до Батьківщини — України;

- шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

- непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності –

правдивість і справедливість, скромність і працьовитість тощо;

- турботу про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе

ставлення до рідної природи, рідного краю;

33

- цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі,

можливостей свого організму.

Громадянська особистість є одним із критеріїв і результатів

патріотичного виховання. Патріотизм постає як глибоке громадянське

почуття, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення

своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє.

Важливим напрямом громадянського виховання є прилучення до

народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.

Старших дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними

цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і

майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють

інтерес до родинних і народних традицій.

Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має

поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. У новій редакції Базового

компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою

територію, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся,

розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти мають

усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя,

процвітання рідної країни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.

Важливим напрямом громадянського виховання є правове виховання

дітей, яке полягає у прищепленні їм елементарних правових знань,

формуванні найпростіших навичок правової поведінки. Правове виховання

передбачає ознайомлення дітей старшого дошкільного віку зі змістом їхніх

прав, розвиток критичного ставлення до спроб їх порушити (використання

авторитарного стилю спілкування, приниження гідності тощо).

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні

можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і

відноситься почуття патріотизму. Саме в цей період становлення

особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до

34

навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми

поведінки й моральні якості особистості, зокрема:

- почуття власної гідності — дитина відчуває гордість за добре виконану

роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

- почуття сорому — виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від

невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень

дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому дошкільному віці

почуття сорому поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким —

«Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»);

- почуття обов'язку— виявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у

діапазоні від задоволення, яке дитина:(3 – 4) років відчуває при схваленні

дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві,

виконане доручення (у 5 – 6років), у дітей 6 – 7років почуття обов'язку є

мотивом їхніх учинків, переживає глибоко, стає стійким. Це почуття впливає

на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії,

відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

Формування реалістичних уявлень про явища природи, практичних

умінь, дбайливого ставлення до її компонентів – важливий напрям у

вихованні патріотичної особистості. При ознайомленні з природою рідної

країни слід акцентувати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її

особливостях. Діти отримують уявлення про те, які тварини живуть в наших

лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна одразу визначити Україну

— «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських

полях і луках — кульбабки, волошки, маки. Необхідно виховувати у дітей

бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та

примножувати її, адже це — найголовніше завдання екологічної освіти. Саме

тому з дітьми старшого дошкільного віку слід організовувати такі акції і

проекти, як «Екологічний десант», «Турбота про природу» тощо.

35

Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно

навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати

любов до праці.

Трудове виховання – цілеспрямований процес формування у дітей

трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової

діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань,

що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного

віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних

трудових дій, ручної і господарської праці. Дитяча праця, на думку Софії

Русової, є основою виховання. Старші дошкільники здатні до усвідомлення

соціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття

обов'язку.

Одним із засобів громадянського виховання є ознайомлення старших

дошкільників із творами образотворчого мистецтва та видатними

українськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й

історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя,

казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце,

де вона розгортається, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу

показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків, знайомлять

дітей з історичними подіями та національними героями.

Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на

формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами

краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності прекрасного, у

багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для

реалізації свого художнього потенціалу. Велике значення має створення

можливостей для прилучення дітей до різноманітних видів художньої

діяльності.

Ще одним важливим напрямом роботи з виховання любові до

Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.

Насамперед слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу

36

країну — композиторами, письменниками, винахідниками, вченими,

мандрівниками, філософами, лікарями (на вибір вихователя).

Діти мають знати, що український народ — один з найпісенніших

народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає

пісня, яка відображає визначні історичні події, героїчну боротьбу проти

соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі,

передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства

прищеплювати любов до української народної пісні, адже виховання у дітей

естетичних почуттів має велику гуманістичну мету – виховання щирості

душі, доброти та доброзичливості. Людина, яка вміє бачити та розуміти

прекрасне, не зможе спотворити красу.

Отже, патріотизм – одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як

правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до

свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту.

Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості.

Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її

активно діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини. Саме тому

формування патріотизму на сучасному етапі є фундаментом і опорою

суспільного й державного устрою та запорукою ефективності

функціонування всієї системи соціальних і державних інститутів.

Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не

успадковуються, а формуються цілеспрямовано, системно, із використанням

певних принципів та методів діяльності з підростаючим поколінням.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей

та молоді, забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність

особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі

інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури.

Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й

патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь,

особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до

37

батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення

своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника;

працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну

самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для

розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів

Української держави; досконале знання державної мови.

Звичайно, у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформованими

у дитини дошкільного віку. Проте, створити фундамент, на основі якого

можна буде вже зводити „будівлю” майбутнього громадянина-патріота не

лише можливо, а й потрібно, особливо якщо врахувати всі переваги, що

створює дошкільний вік для результативного виховного процесу.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, сповідуючи

історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку,

актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це

орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

38

ВИСНОВОК

Формування національної свідомості людини слід починати з раннього

віку, бо саме на цьому етапі закладається фундамент особистості. З давніх-

давен Закарпаття славилося розмаїттям народних свят, звичаїв та обрядів. На

жаль ми все більше пересвідчуємося, що багато чого втрачено, загублено,

забуто.

Народознавство є наймогутнішою дієвою силою,за допомогою якої ми

виховуємо патріотичні почуття, самоповагу, гідність, гордість.

Педагоги повинні зробити так ,щоб наші діти не змаліли духовно, не

виростали, без роду і племені, байдужими до рідної землі, краю, щоб вміли

берегти кращі традиції минулого.

І наше завдання - навчити малят:

любити свій народ таким, яким він є, з його сильними і слабкими сторонами;

шанувати не лише героїчне минуле України, а й непрості будні

сьогоднішнього державотворення;

прагнути робити добро, віддавати свої сили і здібності на користь рідній

країні;

відчувати себе не байдужими споживачами, а господарями на своїй землі, від

кожного з яких залежить її розквіт і добробут.

Сподіваюся, що запропонований матеріал допоможе вихователям повернути

у садочки духовні скарби наших предків.

39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) наук. керівник

Богуш А.М.

2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). –К., 1994.

3. Є.Ф. Лозинська. Українське народознавство дітям дошкільного віку: Метод.

посібн. для дошкільн. закл.- Львів: Оріяна – Нова,2008.

4. Закон «Про дошкільну освіту». – К., 2001.

5. Калуська Л. В. «Дивокрай». Вибрані дидактико-методичні матеріали у двох

книгах для працівників дошкільних закладів. – Тернопіль: Мандрівець, 2007.

6. Кисельова Н. Виховувати патріотів // Дошкільне виховання. – 2001. – № 3. –

С. 27- 28.

7. Кисельова О. Ми маленькі українці // Дитячий садок – 2007. - №20. – С. 36-

37.

8. Лещенко О.М. Патріотичне виховання дітей дошкільного віку // Дошкільне

виховання. – 2003. – №9. – С. 12-16.

9. Лохвицька Л., Макаренко С. Діти народжуються для щастя // Палітра

педагога – 2006. - №2.

10. Лохвицька Л., Макаренко С. Правову культуру – старшим дошкільнятам //

Дошкільне виховання – 2006. - №6.

11. Народні традиції у вихованні дошкільнят. Методична розробка на допомогу

вихователям. – К.: ред.. газет з дошкільної та початкової освіти, 2012.

12. Ніколаєнко В. М. Народознавство в дошкільному навчальному закладі (2-6

років). – Х., 2012.

13. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» /

О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін. – Тернопіль: Мандрівець,

2013. – 264 с.

14. Українське дошкілля. Пісні, ігри, танці, вірші й загадки. – К.: Музична

Україна, 1993.

15. Я у світі. Програма розвитку дитини дошкільного віку / наук. керівник

Кононко О.Л. К.: Світоч, 2014.

40

ДОДАТКИ

Додаток 1.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З УКРАЇНОЗНАВСТВОМ

МОЯ УКРАЇНА, ЦЕ МОЯ БАТЬКІВЩИНА

(Мовленнєве спілкування. Старша група)

Мета. Поглиблювати знання дітей про рідний край, про Батьківщину.

Формувати поняття «Батьківщина», «Україна – держава». Розвивати вміння

зв’язано, логічно, грамотно правильно виражати свої думки. Виховувати

почуття любові до рідної землі, рідної мови, до свого народу, почуття

гордості за свою Батьківщину.

Матеріал: карта України, картинки із зображенням краєвидів природи

України, міст Києва, Львова, Одеси та ін., запис пісні «Рідний край».

Хід заняття

Вихователь. Діти, сьогодні в нас буде цікава бесіда про наш рідний

край, про нашу Батьківщину, але спочатку послухаємо гарну пісню. (Звучить

пісня «Рідний край»).

Що ви собі уявили, прослухавши цю пісню? (Відповіді дітей). Діти, і

широкі, і зелені гори, і золоті хліба, і батьківська хата – все це наша

Батьківщина. У кожної людини є місце, де вона народилася, де минуло її

дитинство, де вона виросла. Це її маленька батьківщина. Для вас, діти, – це

наше місто (село). Якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас,

батьківщини тих, хто народився у Львові, в Києві, в Одесі та інших містах і

селах, то вийде наша велика держава – Україна. Це наша велика Батьківщина.

От сьогодні ми і будемо говорити про нашу державу – Україну. Ми багато

знаємо віршів, пісень про наш край, про рідну мову, то ж під час розмови

будемо згадувати вірші і вплітати у нашу бесіду. А тепер скажіть, що означає

слово Батьківщина?

Діти. Батьківщина – це місце, де народилася кожна людина, де вона

живе, де живуть її рідні.

41

Так, правильно. А ще є сполучення слів: мати-Батьківщина, ненька-

Україна. Отже, слово батьківщина збігається із словами, що є нам

найдорожчими. То скажіть, діти, як треба ставитися до Батьківщини?

Діти. Батьківщину треба любити, берегти, бо вона, як батько, як мати, –

одна.

Вихователь. Давайте розкажемо вірші про нашу Батьківщину.

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що як мамо і тато, – одна.

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Батьківщина!

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та найкращі завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

І тому найдорожчою нам

Є і буде кожну хвилину

Серед інших країв лиш одна –

Дорога нам усім Україна!

Вихователь. Я думаю, що ви запам’ятали, що найрідніша і найдорожча

земля – це наша Батьківщина. Наша Україна. Як називається народ, що живе

в Україні? (Український народ). А яка наша рідна мова? (Українська мова).

Діти, ми всі повинні любити нашу мову, берегти і розвивати її, бо без мови

42

нема народу, нема держави. Хто згадає, як кажуть про нашу українську мову?

(Солов’їна, калинова, співуча, мелодійна). Хто розкаже віршик про мову?

Солов’їну, барвінкову Берегти її, плекати

Колосисту на віки Буду всюди й повсякчас.

Українську рідну мову Бо ж єдина, так як мати,

В дар дали мені батьки. Мова в кожного із нас.

Вихователь. У кожного народу є свої улюблені символи, обереги –

рослини, дерева, речі. Ми вже говорили про народні символи. Хто може

назвати речі-символи українського народу? (Рушники, хліб, вінок). А які

дерева, квіти-символи ви знаєте? (Верба, дуб, калина, барвінок та ін.). Про ці

та інші символи народ склав багато легенд, пісень. Заспіваймо пісню про

калину.

(Діти виконують хоровод «Ой є в лісі калина»).

Вихователь. Діти, наша держава велика, в ній є багато міст і сіл. Які

міста та села ви знаєте? Згадайте, де живуть ваші родичі, знайомі. (Відповіді

дітей). Ось тут на картинках зображені краєвиди кількох міст. (Привернути

увагу дітей до картин, розповісти про зображені міста). А хто знає, як

називається головне місто України? (Київ). Так, правильно. Київ – це столиця

нашої держави, найбільше місто. Як називається головна вулиця в Києві?

(Хрещатик). Зараз я вам прочитаю вірш про Київ, а потім ми його вивчимо.

Київ серце України Там у церкви золоті башти,

І найкраще місто в світі, а в них дзвони сріблом куті.

На Дніпрових стоїть кручах Як задзвонять на світанні,

Гарний і зимою, й літом. То на всю Вкраїну чути.

Діти, на берегах якої річки розташований Київ? (На берегах Дніпра).

Дніпро – це найбільша, наймогутніша річка в Україні. А які ще річки ви

знаєте? (Відповіді дітей). Як називається річка, що протікає через наше

місто? Діти, подивіться на ці картинки. Вони вам допоможуть відповісти на

запитання, що вирощують в Україні.

43

(Привернути увагу дітей до картин, де зображені хлібні поля, сади,

виноградники. Розповіді дітей).

Діти, то про що ми сьогодні говорили? (Про нашу Батьківщину, про

Україну). Запам’ятайте, що Батьківщина – це і рідна мова, і пісня, і улюблена

казка, і рідне місто та село. І в полі, і на лузі, і на спортивному майданчику –

скрізь тобі хороше, тому що ти вдома, на своїй рідній землі. Закінчимо нашу

розмову віршем П. Бондарчука «Батьківщина».

Що таке Батьківщина? Під вербою криниця,

За віконцем калина, В чистім полі пшениця,

Тиха казка бабусі, Серед лугу лелека

Ніжна пісня матусі, І діброва далека,

Дужі руки у тата, І веселка над полем,

Під тополями хата, І стрімкий обеліск...

(Звучить пісня про Україну. Заняття закінчується).

44

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

(Заняття з історії України. Старша група)

Мета. Знайомити дітей з державними символами України – прапором,

гербом, гімном, народнопоетичними символами. Сприяти формуванню

національної свідомості дітей, вихованню почуття патріотизму; поваги до

державних символів.

Обладнання: герб, прапор, касета із записом національного гімну,

кольоровий папір, ножиці, клей, щіточки, серветки, букетик жовто-блакитних

квітів, гроно калини, рушник, каравай.

Словник. Символ, гімн, герб, зореліт.

Хід заняття

Вихователь. Сьогодні ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю

кожної людини – про свою Батьківщину. Хто пригадає віршик про

Батьківщину? (Діти згадують вірші, вивчені на попередніх заняттях).

Облітав журавель сто морів, сто земель

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

- Де найкраща земля?

Журавель відповідає:

- Краще рідної немає!

П.Воронько

Вихователь (читає).

Буває часом, сліпну від краси,

Спинаюсь, не тямлю, що воно за диво, –

Оці степи, це небо, ці ліси –

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе, як є: дорога, явори.

Усе моє – все зветься...

Діти (хором). Україна!

45

Вихователь. Отже, наша бесіда буде про Батьківщину та її символи.

Проведемо ми її у вигляді фантастичної подорожі на космічному кораблі. Ми

всі, дорослі й малеча, одна дружна команда! А щоб наша подорож була

вдалою, нам усім слід гарно попрацювати. З чого починається подорож?

Діти. З підготовки!

Вихователь. Підготовка до польоту – то складна справа. Космонавти

тренують свої м’язи. І перш, ніж складати особисті речі, космонавти беруть з

собою у політ символи своєї держави. Діти, а хто з вас скаже нам,

космонавт – це хто? Може, хтось пригадає прізвище космонавта-українця,

який літав у космос разом з американськими астронавтами? Це Леонід

Каденюк.

Вихователь. Наш політ – державна справа. Наш зореліт – наша

держава. Збираючись у далеку мандрівку, ми повинні обладнати наш зореліт

так, щоб й інші космонавти зрозуміли, що ми – українці, що наша держава –

країна Україна. (Словникова робота). Кожна країна світу обов’язково має

три символи. А що таке символи і що до них належить?

Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут,

традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

Основний Закон України – це її Конституція. Законів Конституції

України треба дотримуватися усім громадянам.

У мене в руках непроста книжка. Це наша Конституція і в ній записано:

«Державними символами України є державний прапор, державний герб

України, державний гімн України». (Вихователь тримає в руках герб і

запитує дітей, що у нього у руках).

Вихователь. Державний герб України – золотий тризуб на синьому тлі.

Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть тому, , що число три

завжди вважалося казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено

триєдність життя: батько – мати – дитя, які символізують собою силу,

мудрість, любов.

Діти.

46

Гарна ти, матуся,

Люба, дуже мила!

Ти мене ще змалку

Звичаю навчила.

І щодня навчаєш,

Як любить родину,

Мову нашу гарну,

Рідну Україну.

Буду українка,

Як і ти, матусю,

І за ту науку

Я тобі вклонюся.

Вихователь. Наші космонавти перед стартом тренують не тільки

розум, а й м’язи.

Фізкультхвилинка

Раз! Два! Всі присіли,

Потім вгору підлетіли.

Три! Чотири! Нахилились,

Із струмочка гарно вмились.

П’ять! Шість! Всі веселі

Крутимось на каруселі.

Сім! Вісім! У ракету сіли,

До роботи приступили.

Вихователь. Наша наступна робота – робота для нашого мозку. Наш

бортовий комп’ютер поставить вам запитання, а ви дасте відповіді на них.

Хто найкраще впорається із завданням, той буде капітаном корабля,

штурманом та пілотом.

1) Вулиця, на якій знаходиться дитячий садок?

2) Місто, в якому ви живете?

3) Назва моря (річки), на березі якого стоїть наше місто?

47

4) Назва держави, в якій ви живете?

5) Столиця нашої держави, головне місто? (Відповіді дітей).

Вихователь. Молодці! Комп’ютерний тест ви пройшли. Ось наші

капітан, штурман і пілот. Діти, зверніть увагу на гроно калини, що лежить

біля комп’ютера – це наш національний символ. Хто з вас пригадає віршик

чи прислів’я про калину?

Діти.

За хатою у садочку, у зеленому віночку,

Червоному намисті дівчинонька чепуриться.

І збігаються всі діти, щоб на неї подивиться.

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

Без верби і калини немає України.

Вихователь. Діти, що ви ще, крім калини, бачите в цьому букетику?

Діти. Колоски пшениці, квіти сині, жовті, гілочки верби.

Вихователь. Цей поетичний чудовий букет ми візьмемо з собою в

політ як національний символ нашої держави. Ми взяли з собою тризуб як

державний символ України, вербу і калину як народнопоетичний символ. Які

ви ще знаєте державні символи?

Діти. Прапор.

Вихователь. Якого він кольору?

Діти. Жовто-блакитний.

Вихователь. Що означає жовтий колір на прапорі?

Діти. Пшениця.

Вихователь. Що означає блакитний колір на прапорі?

Діти. Синє небо.

Вихователь. Так, державний прапор України – синьо-жовтий. Жовтий

колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому

сущому на землі. Це ще і колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів

якого не дозрів, не заколосився б життєдайний хліб. Блакитний колір – це

чисте небо. Давайте візьмемо у зореліт жовто-блакитний прапор. Зараз ми

48

спробуємо його виготовити самі. У мене в руках зразок. Це прямокутник,

який складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих

смуг: верхньої – синього кольору; нижньої – жовтого кольору, із

співвідношенням ширини прапора до довжини 2:3. Для роботи нам потрібні

папір, клей і ножиці. (Правила безпеки).

Перш, ніж взяти ножиці, пригадаємо правила роботи з ножицями.

Гострим кінцем донизу, жестикулювати, гратися не можна, піднімати вище

очей не можна. Після завершення роботи скласти на тацю.

Вирізають блакитний прямокутник, жовтий і наклеюють на шаблон,

прикріплюють на груди. Ось погляньте, який гарний прапорець, просто чудо.

Від радості за добре виконану роботу так і хочеться співати. Коли радість в

душі, урочиста подія чи свято, люди співають. У нашої держави є така

святкова урочиста пісня.

Вихователь. Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

М. Поклад

Державний національний гімн України «Ще не вмерла Україна».

(Звучить).

Вихователь. Перевіряємо готовність, космонавти в зорельоті; державні

символи, які ми беремо із собою?

Діти. Герб, гімн, прапор.

Вихователь. Ось і настав хвилюючий момент. Екіпаж до польоту

готовий. Займіть місця у зорельоті.

Капітан. Штурман, ключ на старт, починаємо зворотний відлік: 10, 9,

8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1 – старт!

Вихователь. Швидко мчить наш зореліт. Ось ми вже на орбіті.

Безкінечний всесвіт і зорі. Заплющили оченята, слухаємо музику Всесвіту.

(Звучить «Місячна соната» Л. Бетховена).

49

Валеологічна хвилинка на розслаблення м’язів

Вихователь. Політ наш підходить до кінця. Приготувались. Нас

зустрічає планета Земля, наша країна – Україна, наші земляки. (Виходить

дівчинка з хлібом-сіллю).

Україночка. Гостей дорогих ми вітаємо щиро!

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром!

Вихователь. Капітан, чи не збилися ви з курсу під час польоту? Чи

впізнаєте місце, куди ви потрапили?

Діти. У наш дитячий садок.

Вихователь. На якій вулиці він розташований? Як називається місто,

де ви живете? В якій країні? Які державні символи вашої країни? (Відповіді

дітей).

Вихователь. На честь вашого повернення звучить державний гімн

України. Прошу всіх встати. Батьківщина вітає своїх синів і дочок! (Звучить

гімн).

Вихователь. На цьому наше заняття закінчено. Дякуємо всім за увагу.

50

«БЕЗ ВЕРБИ І КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ»

Мета: ознайомити дітей із народною символікою — калиною, її значенням;

виховувати інтерес і повагу до національних традицій, любов до праці на

рідній землі.

Обладнання: вишиті рушники, кетяги калини, виготовлений кущ калини.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма,

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

— Діти, калина росте біля криниці, на подвір’ях українських родин. Про

шанобливе ставлення до калини свідчать назви населених пунктів.

Калинівка, Калинове, Калина …

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ

То було дуже давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її

Калинкою. Люди любили її за добре серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий курний шлях пролягав до

нього. Дай, думає, посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в

гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила

воду від своєї хати з криниці і поливала. Деревце прийнялось, і розрісся

великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився та й сів під кущем

перепочити… Усміхнувся, спасибі тим роботящим рукам, Що його

посадили!

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк — і враз кущ укрився

білим-білим цвітом. Дивиться подорожній. Що воно далі буде? Осипався

51

цвіт, замість нього — ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво — в

кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла Калинка до свого улюбленого місця і здивувалась зерняткам, а кущ

нахилився до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди

тебе не забули, подаруй нам ім’я своє, Калинко…»

— Діти, хто знає вірш про калину? (Читають вірш про калину.)

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою червона калина.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою,

Хлюпочуться качаточка,

Поміж осокою.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

й лози зеленіють.

— Хто написав цей вірш про калину? (Відповіді дітей. Пояснення

вихователя.)

— Тарас Шевченко, він у своєму «Кобзарі» 385 разів вжив слово калина.

Коли козак вирушав на чужину, мати годувала його калиною, поїла

калиновим чаєм, давала в дорогу пироги з калиною, а наречена

прикріплювала до коня гілочку калини, щоб

постійно нагадувала йому домівку, матір, кохану

дівчину, його рідну мову.

Солов’ї на калині,

На ялині зозуля.

Через гори й долини

Лине пісня з Посулля.

52

Мова в ній калинова,

Дерева сонячна гілка,

Серця тиха розмова,

Калинова сопілка,

І мости калинові

До братів, до народів,

В сім’ї вольній-новій

Всьому світу на подив.

І на кручах Дніпрових —

Травня повінь зелена,

На мостах калинових —

Малинові знамена.

— Я вам прочитала вірш про калину. А хто з вас знає прислів’я, загадки?

Діти називають, хто що знає.

Я — не груша, я не слива,

Я — калинонька вродлива.

Я стою в зеленім листі

І в червоному намисті.

А чому так прибиралась?

Бо до свята готувалась.

За хатою у садочку,

У зеленому віночку,

Та в червоних намистинах,

Стала нова молода.

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти,

За намисто кожен смик —

Та й укине на язик.

Прислів’я

53

• Пишна та красива, як червона калина.

• Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

• Щоки червоні, як кетяги калинові.

• Милуйся калиною, як цвіте, а дитиною, як росте.

• І не дівчина, а червоні стрічки має.

— Як ви гадаєте, яку користь калина, як лікарська рослина, приносить

людям?

Підсумок

— Що найбільше запам’яталося? Як ваша родина ставиться до калини?

Калина — це символ України.

54

Додаток 2.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ВИДАТНИМИ

ПОСТАТЯМИ УКРАЇНИ

ШЕВЧЕНКО – ВЕЛИКИЙ ПОЕТ УКРАЇНИ

Інтегроване заняття для дітей старшої групи

Програмний зміст. Ознайомити дітей з життям і творчістю великого

українського поета Т. Г. Шевченка, виховувати інтерес до його творів,

викликати бажання розповідати вивчені вірші і слухати нові, розглядати

ілюстрації. Вчити сприймати зміст поезій на слух, відображати його в

малюнках. Розвивати пам’ять, увагу, спостережливість. Прищеплювати

інтерес до національного колориту, формувати бажання малювати природу

України. Поповнити словник дітей образними словами, виховувати любов до

української мови.

Матеріал. Портрет Т. Г. Шевченка; твори поета (книжки, що вийшли у

виробництві «Веселка»: «Тече вода з-під явора», 1977 р., «Мені тринадцятий

минало», 1985 р., «Зоре моя вечірня», 1985 р.); ілюстрації до віршів;

грамзапис «Українські народні мелодії».

Попередня робота. Читання віршів Т. Шевченка й розучування їх,

розглядання картин, ілюстрацій; проведення вечора розваг «Українські

вечорниці», рухливих народних ігор «Коза-дереза», «Глечик», «З’їж

вареник».

Хід заняття

1. Ознайомлення з навколишнім світом. Розвиток мовлення.

Вихователь звертає увагу дітей на портрет Т. Г. Шевченка, пропонує

пригадати ім’я і прізвище, а також, де вони бачили цей портрет.

55

- Хто такий Тарас Шевченко? (Великий український поет). Які ви

знаєте вірші, написані ним? Хто прочитає напам’ять?

Перша дитина:

І барвінком, і рутою,

І рястом квітчає

Весна землю, мов дівчину,

В зеленому гаї...

Друга дитина:

Чималий у яру ставок,

Зелений на горі садок,

І верби, і тополі,

І вітряки на полі...

Молодці, добре запам’ятали вірші, які

ми вчили. А тепер я вам прочитаю інший,

його також написав Т. Г. Шевченко,

слухайте уважно і ви відчуєте, як красиво

звучить наша українська мова.

...Дивлюся, аж світає.

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Як вигадаєте, яку частину доби описав у своєму вірші поет? Чому ви

вирішили, що це ранок? Чи всі зрозуміли вислів «край неба палає»? Як

можна сказати інакше? (Сходить сонце і яскраво сяє).

А зараз ми з вами пограємо у гру «Знайди малюнок». Група ділиться на

дві команди: «Зірочка» і «Сонечко». Я читатиму вірш Т. Г. Шевченка, а ви

56

серед виставлених ілюстрацій знайдете малюнок до нього і піднімете руку

для відповіді. Спочатку скажете, в якому ряду малюнок, потім його

порядковий номер. Хто перший підніме руку і правильно відповість,

одержить фішку. Переможцем буде команда, де збереться найбільше фішок.

Уважно слухайте і розглядайте.

Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою...

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

На калині одиноке

Гніздечко гойдає...

Тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина...

Тече вода із-за гаю

Та по під горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою…

...Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

57

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила

І над самою водою

Верба похилилась...

Підсумки гри.

Фізкультхвилинка

А зараз, діти, я розповім вам про життя Т. Г. Шевченка. Він народився

давно – 175 років тому, ще коли країною правив цар, були багатії і бідні.

Народився Тарас у селі, в кріпацькій сім’ї, всі його рідні працювали на пана,

були невільні. Сім’я жила дуже бідно, часто діти не мали що їсти. Ще малим

хлопчиком Тарасикові довелося працювати: пасти за селом телят, ягнят,

носити воду. Він рано лишився сиротою і сам заробляв собі на життя. У

бідній сільській школі навчився читати і дуже хотів дістати книжки. А ще

Тарас любив малювати все, що бачив, але малював лише чорним олівцем, бо

інших у нього не було. З любов’ю зображував рідне село, поле, гай і луг.

Коли Тарас Шевченко виріс, він почав писати вірші, в яких описував

тяжке життя людей, змушених працювати на панів, нещасливу долю своєї

матері, сестер, братів. Йому самому жилося дуже важко, але писав він і про

свої мрії, тримав у пам’яті світлі спогади про рідну Україну. Послухайте ось

ці вірші, вони немовби живі картини у словах, все, що тут сказано, можна

уявити.

І досі сниться: під горою

Між вербами понад водою

Біленька хаточка.

Сидить неначе досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

Або:

58

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть...

Правда ж, гарні вірші, приємні, нижні? Ось яка красива і багата наша

мова, ось як чудово писав Т. Г. Шевченко!

Помер Шевченко не на Україні, але похований він, як і заповів, у

Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою. Ми всі бережемо

пам’ять про видатного поета, йому збудовані пам’ятники, його ім’ям названі

вулиці, парки, театри, його вірші знають дорослі і діти.

Фізкультурна пауза - українська народна гра «Глечик».

2. Малювання

Звучать українські народні мелодії (грамзапис).

Вихователь читає дітям вірш «Садок вишневий коло хати». Запитує:

Хто написав цей вірш? Про яку пору року йдеться в ньому? Чому ви так

вирішили? Які малюнки можна намалювати до цього вірша?

Показує макет селянського подвір’я за минулих часів, квітучі вишневі

гілки у вазі і пропонує дітям відтворити на папері те, про що написав у вірші

Тарас Шевченко. Звертає увагу на колір хати, на тин, на будову квіток. Ще

раз читає вірш, наголошує на красі весняної природи, на гарному настрої від

її сприймання.

Діти приступають до роботи. Знову тихо звучить музика. Вихователь

допомагає при потребі, по закінченні аналізує малюнки, влаштовує виставку

їх навколо портрета Т. Шевченка.

59

ДО ЛЕСИНОГО ВІНОЧКА

Сценарій тематичного заняття

Мета. Познайомити дітей з життям та творчістю Лесі Українки,

виховувати інтерес до її творів, викликати бажання розповідати вивчені вірші

і слухати нові, розглядати ілюстрації. Вчити сприймати зміст поезій на слух,

відображати його в малюнках. Розвивати пам’ять, увагу, спостережливість.

Прищеплювати інтерес до національного колориту, формувати бажання

малювати природу України. Поповнити словник дітей образними словами,

виховувати любов до української мови.

Хід заняття

Зал прибраний до свята: портрет Лесі Українки, прикрашений

рушниками, квітами; поруч виставка дитячих творів Лесі Українки та Олени

Пчілки. Діти одягнені в українські костюми.

Вихователь. Понад 100 років тому на Волині у Новгород-Волинську

(нині це Житомирщина), у сім’ї Косачів народилася донька Лариса.

Синьоока, білява дівчинка (показує портрет) з душею гордою і ніжною,

серцем лагідним і чистим, характером сильним, волею незламаною. Мама

називала її Лесею. Батьки Лесі переїхали до Луцька на Кафедральну вулицю,

де й досі стоїть цей будинок, а навпроти збереглося дерево, під розкішними

кронами якого любила відпочивати Леся. Саме в Луцьку, коли їй

виповнилось 9 років, дівчинка почала писати вірші. І були вони такі гарні, що

їх почали друкувати. Свої вірші дівчинка підписувала так: Леся з України. З

того часу її стали називати Леся Українка. Дуже любила Леся українську

природу. Послухайте вірші Лесі Українки про ніч і струмок. (Читають

діти).

Ніч

То була тиха ніч-чарівниця,

60

Покривалом спокійним, широким

Простелилась вона над селом.

Прокидалась край неба зірниця,

Мов над озером тихим глибоким

Лебідь сплескував білим крилом.

Струмок з гір на долину

Біжу, стрибаю, рину!

Місточки збиваю,

Всі гребельки зриваю,

Всі гатки, всі запруди,

Що загатили люди,

Бо весняна вода,

Як воля молода!

Вихователь. Хто уважно слухав, той зуміє відповісти, яка ж вона,

весняна вода? (Швидка. дзвінка, весела).

Тане сніг і дзвенять струмочки на початку весни. Леся Українка дуже

любила весну, коли все співає, цвіте. Про це вона писала у своїх віршах.

(Вірші читають діти).

1.

Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

То знов таємно-тихо шепотіла.

2.

Була весна весела, щедра, мила,

Проміння грала, сипала квітки.

Вона летіла хутко, мов сто крила,

З нею вслід співучі пташки.

3.

Уже весняне сонце припікає,

61

Вже й сон-трава перецвітати стала,

Вже з вирію поприлітали гості.

Он жовтими пушинками

Вже плавають на чистім плесі каченята.

Вихователь. Коли Леся була маленькою, вона разом з батьками і

сестрами посадила садок: яблуньки, грушки, вишеньки. Мабуть, згадкою про

той садочок, про дитячі роки і став вірш «Вишеньки», а композитор

Я. Степовий написав на нього музику.

Хоровод «Вишеньки». (Виконують всі діти, в центрі – деревце з

вишеньками).

Вихователь. А от коли відспіває, відгомонить красне літечко, яка пора

року приходить? (Осінь). Так, а восени часто їде дощик, дуже сумно всім від

такої погоди.

Послухайте вірш «Дощик». (Читає дитина).

Дощик

Дивлюся ранком –

Вже заволочено серпанком

Сіреньке небо, далі став

Помалу й дощик накрапати.

І вогким холодком до хати

Зайшов притихлий вітерець.

Вихователь. Як гарно пише про рідну українську природу Леся

Українка. Як ніжно вона пише про дитину в своєму вірші «На зеленому

горбочку».

На зеленому горбочку

У вишневому садочку

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка,

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийшла її мати.

62

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце засвітило

І хатинку звеселило.

Для дітей Леся Українка писала вірші, казки. Давайте пригадаємо казку

про горобчика, який хотів навчитися розуму. Як вона називається? («Біда

навчить»).

- Хто її написав?

- Яке прислів’я ви запам’ятали з тієї казки? (Поки біди не

знатимеш, то й розуму не матимеш).

Вихователь бере в руки дві ляльки в українських костюмах.

- Які костюми на цих ляльках? Давайте їх розглянемо.

- Що в дівчинки на головці? (Віночок).

На питання відповідають діти.

Вихователь. Леся Українка дуже любила вишиванки, сама вишивала.

(Показує портрет Лесі в дитячі роки в українському костюмі). У 6 років

вона навчилася вишивати і вже тоді задумала вишити батькові сорочку. Ще

маленькою Леся любила народні ігри, забави. Вона разом з братами і

сестрами брала участь в народних святах. Всі вони вдягалися в українські

костюми разом з іншими дітьми співали пісні, грали в народні ігри. Зараз і

ми з вами заграємо в таку гру.

Народна гра «Мак». (Дитина одягнена в костюм маку).

Вихователь. Леся Українка ніколи не вчилась в школі, але була дуже

освіченою людиною. Всьому її навчила мама. Вона знала 8 іноземних мов.

Дуже гарно грала на фортепіано. Пам’ятаєте, в музеї Лесі Українки, куди ми

з вами нещодавно ходили, ви бачили фортепіано, на якому грала поетеса.

Любила вона класичні твори, також любила грати і народні мелодії. Давайте і

ми заграємо українську народну мелодію «Їхав козак за Дунай». (Цю пісню

виконує дитячий оркестр).

63

Вихователь. А зараз, діти, я хочу вам розповісти про Лесину маму,

добру і ніжну жінку. (Показує портрет Олени Пчілки). Леся її дуже любила і

про все її розпитувала. А мама пояснювала, учила Лесю читати, писати,

розповідала їй казки. Адже її мама була дуже відомою жінкою –

письменницею. Її звали Олена Цілка. (Вихователь читає один із віршів Олени

Пчілки).

Всі казки, які слухала Леся в дитинстві, вона пам’ятала. І коли виросла,

написала чудову казку «Лісова пісня» про лісову дівчинку Мавку і хлопця

Лукаша, про їх любов, про те, як перемагає добро над злом. Коли ви

підростете, то самі прочитаєте цю чудову казку.

Мама співала своїй донечці пісні, а маленьким братикам та

сестричкам – колискові. Леся Українка теж складала колискові пісні. Одна з

них – «Місяць ясненький», а музику до неї написав композитор Я. Степовий.

Вихователь. Леся Українка прожила тяжке життя. Коли їй було 11

років вона простудилася на святі Водохреща і захворіла на страшну

хворобу – туберкульоз кісток. Дівчинка дуже мучилась, страждала, але

нікому не жалілась. Вона так писала:

Як дитиною бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі ставала тихо.

«Що болить?» – мене питали,

Але я не признавалась

Я була малою горда,

Щоб не плакать – я сміялась.

Батьки возили Лесю на море, вона там лікувалась. Послухайте, як Леся

Українка писала про море. (Вірші читають діти).

1. Тиша в морі... Ледве-ледве

Колихає море хвилі.

Не колишуться од вітру

64

На човнах вітрила білі.

2. Вже сонечко в море сіда.

У тихому морі темніє

Прозора глибока вода,

Немов оксамит, зеленіє.

3. Плине білий човник,

Хвилечка колише, хвилечка гойдає.

Плине білий човник,

Вітер ледве дише, ледве повіває.

Вихователь. Які гарні слова в цих віршах. Леся полюбила море. Але де

б вона не була, завжди пам’ятала, що вона – українка, сумувала за рідним

краєм, за Волинською землею.

Вечірня година

Уже скотилось із неба сонце,

Заглянув місяць в моє віконце,

Вже засвітились у небі зорі,

Усе заснуло, заснуло й море.

Вийду в садочок, та погуляю

При місяченьку та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо!

В таку годину забудеш й лихо!

Кругом садочки, біленькі хто,

I соловейка в гаю чувати.

Ой чи так красно в якій країні,

Як тут на нашій рідній Волині.

Ніч обгорнула біленькі хати.

Вітерець весняний тихенько дише

Немов діток тих до сну колише.

Вихователь. А на який землі ми живемо? Так, ми живемо в Україні, це

наша рідна Батьківщина, наша рідна земля і ми з вами теж її любимо, як

65

любила свою Батьківщину Леся Українка, її пісні, чудову українську мову,

українські традиції.

Український танок (виконують діти).

Під музику діти кладуть квіти до портрета Лесі Українки і виходять із

залу.

І. Я. ФРАНКО – ПОЕТ, ПИСЬМЕННИК УКРАЇНИ

(Старша група)

Мета. Довести до дітей знання про красу і велич рідної мови,

ознайомити з біографією І. Я. Франка, його творами: казками, віршами,

оповіданнями. Розвивати естетичні смаки: любов до поезії, художнього

слова, рідної мови. Виховувати у дітей національну гордість і гідність.

Матеріал. Вишитий рушник, букет квітів, ілюстровані казки і твори

І. Я. Франка.

Хід заняття

- Якою мовою діти ми розмовляємо? – Українською.

- Діти, Наталочка знає вірш про те, чому ми розмовляємо українською

мовою.

Українка я маленька,

Українці – батько і ненька.

І сестричка, й братик милий

На Україні родились.

- Ми всі дуже любимо українську мову, бо вона нам рідна. Недавно ми

вивчили вірш про рідну мову. Хто хоче його розповісти? (Дитина

розповідає).

Мова рідна, слово рідне

Хто вас забуває

Той у грудях не серденько,

66

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Которою вчила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

- Як ви розумієте слово «ненька»?

- Мама.

Звертаю увагу дітей на портрет І. Я. Франка.

- Чи знаєте, діти хто такий І.Я.Франко?

Правильно, український поет і письменник. І. Я. Франко народився

влітку у селі Нагуєвичі, тепер воно названо в його честь – Івана Франка

Дрогобицького району Львівської обл. Коли він був маленьким, його

називали на родині Івасиком. Він був дуже замріяним і спостережливим

хлопчиком. Співають пташки – він стане і слухає, шумить вітер, дзюркотить

дощик – він теж прислухається. Летить метелик, сяде на квітку – він

спостерігає. Все йому цікаво, все хоче знати. А коли виріс, став дорослим,

почав писати вірші, казки, оповідання. Давайте уявимо, що до нас в гості

прийшов І. Я. Франко і хоче дізнатися, чи знаємо ми з вами його казочки. Ось

послухайте:

Пішов дід на город – гуп, гуп!

Узяв ріпку за зелений чуб,

Тягне руками, упирається ногами... (Ріпка).

От Кличе лисичка журавля до себе в гості: «Приходь, журавлику!

Приходь, любчику, чим хата багата, тим вгощу...» («Лисичка і журавель»).

Ці казки розповідають в народі, а написав їх І. Я. Франко. Ще він

написав «Фарбований лис», «Коли ще звірі говорили». Ці казки я розповім

вам увечері.

А ще І. Я. Франко складав гарні вірші. Послухайте, який вірш він

написав про кицю.

Плакала киця на кухні.

67

Аж її очі попухли.

Чого ти, киценько, плачеш,

Їсти, чи питоньки хочеш?

Їсти, ні пити не хочу.

З тяжкої жалості плачу

Сам кухар сметанку злизав,

На мене, кицю, сказав.

Хотів мені лапки побити,

Чим же я буду ходити?

Діти, а знаєте, ким працював тато І. Я. Франка? Ковалем у кузні.

Маленький Івасик любив спостерігати за працею свого тата, а ще він любив в

різні ігри гратися.

А ви, діти, любите ігри? Давайте разом пограємо в гру «Перепілонька».

(Діти лічилкою вибирають Перепілоньку і Шуліку. Проводиться гра

«Перепілонька»).

Діти, чиї казочки і вірші ми сьогодні слухали? (І. Я. Франка).

Наші діти знають вірш про І. Я. Франка.

Хто Франко? Ми всі це знаєм!

Всі Франка ми величаєм.

Він великий наш поет

Гляньте – тут його портрет.

Ми портрет прибрали в квіти

І хоч і маленькі діти,

В цей Франка святковий день

Заспіваємо пісень.

Ще й дамо барвінку в’язку

За його любов і ласку.

Бо він склав для нас, діток,

Гарну книжечку казок.

І за це від нас Франкові

68

Слово вдяки і любові,

Та низенький до колін

Від дітей йому поклін.

Давайте, діти, в знак пошани І. Я. Франку прикрасимо вишитим

рушником і поставимо вазу з квітами.

69

Додаток 3

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ КУЛЬТУРИ

РІДНОГО КРАЮ

РЕМЕСЛА НАШОГО КРАЮ

Україна, любі діти, –

Наш чудовий край.

Там ліси зелені й полонини,

І луги, і гай.

Синіх рік прудких багато

Сині гори там.

Все це, все, кохані діти, –

Наш мальовничий край.

Рядки цього вірша розповідають про багатство нашого краю, його

природу. Згадаємо, з вами як називаються найвищі гори на Україні.

(Карпати). (Диференційований підхід).

А найвища гора Карпат? (Говерла).

Чому край на Заході України називається Закарпаття? (Тому, що

знаходиться за горами Карпатами).

Так, Закарпаття знаходиться за мальовничими горами Карпатами, де

ростуть багаті ліси, протікає багато гірських річок.

А найбільше багатство нашого краю – це працьовитий закарпатський

народ, який славиться на всю Україну і за її межами своєрідними виробами.

З давніх-давен гірські райони займалися вівчарством, сплавляли ліс по

річках, ткали з вовни килими, покривала, в’язали з неї шкарпетки, вишивали,

займалися різьбою по дереву.

А які райони відносяться до гірських? (Міжгірський, Рахівський,

Воловецький).

А яке там ще є місто? (Виноградів).

Хто бажає послухати вірш про це місто?

Виноградів

70

Попід Чорною горою

Тиса хвилями шумить.

З виноградною лозою

Рідне місто гомонить.

Виноградів, Виноградів –

Місто славних трударів.

Де троянди з виноградом

Дозрівають на зорі.

Українці та угорці

Тут живуть, мов браття, всі,

В дружбі вірній, праці творчій,

У нев’янучій красі.

Сонце щедро місто гріє,

Ллє тепло в серця людей.

Кожен тут кохає,

Мріє, пестить щастя молоде.

Над тобою небо чисте

І пісень лунких розмай,

Виноградів – рідне місто,

Разом з нами розквітай!

С. Жупанин

Чому місто має таку назву? Згадайте рядки вірша.

У Виноградові, є два ярмарки. Один великий, а другий – малий.

Ярмарок ми називаємо базаром. Як видумаєте, для чого існує базар? На

базарі люди продають свої вироби або те, що виростили. І за це отримують

гроші, за які вони можуть купити необхідні речі та продукти харчування. А

зараз відновилася форми ринкових відносин між людьми – взаємообмін

товаром (бартер).

Ось хтось вже поспішає з малого базару. Щось нам хоче сказати. Чи не

трапилось чого? (Виходить дівчинка в національному одязі).

71

Де ви забарились? Вже базар зараз розійдеться, а вас все ще нема.

(Виконується пісня «На ярмарок»).

Як багато різних виробів на ярмарку, аж очі розбігаються. Тут і бочки, і

діжки, і корзини, і глечики, і скатерки, і доріжки. А працьовиті майстри не

витримують без діла сидіти. Ще й зараз тут працюють. Прийдемо до них.

От ткаля за своєю роботою. Що вона робить? (Тче). А як називається

цей станок, на якому вона працює? (Кросна).

Які вироби ткацького ремесла ви знаєте?

Хто розповість вір про ткалю?

Вірш

Коноплю збирала,

тонкі нитки пряла,

тонкі нитки пряла,

сповиточки ткала.

(Сповиточки – матеріал для немовлят).

Зверніть увагу на цього майстра. Як ви думаєте, хто це? (Гончар).

Що виготовляє гончар? (Миски, кухлі, куманці, глечики, тарілки, вази).

Хто з вас розповість про послідовність в роботі гончаря – від шматочка

глини до готового виробу?

А на чому працює гончар? ( Гончарний круг). Хочу звернути вашу

увагу на характерність закарпатського розпису: по темному тлі чітко виділені

яскраві (білі, оранжеві, зелені) плями, ще мазки, кромки, латані хвилясті

лінії.

Васильку, розкажи нам, будь ласка, вірш.

Ось на крузі на гончарнім,

Павлик робить вази гарні.

Як танцює глина в крузі,

Пальці хлопця у напрузі,

Бо таку формує вазу,

Що здивує всіх одразу.

72

С.Жупанин

Який чудовий вірш ви знаєте.

А що ще тут за прутики? Їх так багато. Це майстер з лозоплетіння

виготовляє свої вироби. Ось послухайте вірш Г. Малик «Ізянські лозарі».

Ви послухали вірш. Про кого він? А з чого виготовляють лозу? (З

вербових гілок). Які предмети виготовив майстер з лози? Послухайте

розповідь майстра про те, як слід обробляти гілку, щоб її можна було

використовувати в роботі.

Діти співають пісню А. Філіпенка на слова Панченко «У Іванка

вишиванка».

Хто любить вишивати? Зверніть увагу на кольори, якими вишиті всі

вироби, і яким швом виконані. Які вироби ви знаєте з вишивкою? (Сорочки,

блузки, скатерки, серветки, рушники, килими).

Молодці. А зараз час фізкультури на повітрі, де ви в рухах відтворите,

чим займаються люди в гірських районах області, будете і вівчарями і

лісорубами, будете розвивати свою спритність.

Фізкультура на повітрі

Ми з вами пройшлися по нашому ярмарку, побачили різні чудові

вироби майстрів, познайомилися з ними. А зараз кого з вас що більше

зацікавило, хай підійде до майстра і попросить показати, як вони працюють,

попрацювати з ними, щоб майстри поділилися з вами секретами своєї

майстерності.

ОЙ ЗАМАЄМ ХАТУ МАЄМ

(Старша група)

Мета. Ознайомити дітей з одним із літніх свят – зеленими святами.

Поглиблювати знання про традиції і святкування цього свята українським

народом. Поповнити словниковий запас новими словами: маїти, май, мавка,

русалка, збіжжя, долівка.

73

Вчити дітей правильно відображати в малюнку форму листка,

розміщення листків на гілці липи, підібрати кольори, розміщувати малюнок

посередині аркуша паперу. Розвивати повагу до традицій українського

народу, акуратність у роботі над малюнком, естетичний смак.

Матеріал. Вишивані рушники, гілочки липи, клена, дуба, ясена,

аркуші білого паперу, по кількості дітей, фарби, пензлі, підставка для

пензлів, серветки, посудини з водою, зразок роботи вихователя.

Хід заняття

Групова кімната святково прибрана гілочками липи, вишиваними

рушниками.

Діти, підійдіть до мене. Огляньте нашу кімнату і скажіть, що змінилося

в ній? Як ви думаєте, чому наша кімната святково придбана рушниками і

гілочками липи?

Ось сьогодні я розповім вам про звичаї, які побутують у народі,

пов’язані з Зеленими святами. Зелені свята, або П’ятидесятниця, – це

пам’ятка. Заслання Святого Духа на апостолів та початок Христової Церкви.

Вони так і зберегли свою предхристиянську назву – «Зелені свята». Ця назва

походить від того, що це у свято «мотли», тобто прикрашали будинки й

довкілля зеленню. Це вважали наші предки потрібним проти всяких сил

природи: мавок, русалок, утоплеників. Ці сили були особливо небезпечні

саме в той час, коли на полях цвіло збіжжя.

Найкращу охорону давали, за старовинними віруваннями, широколисті

дерева: клен, дуб, ясен. Дуже помічними були теж пахуче гілля очерету,

лепахи, розстеленої на долівці хати. Тому на Зелені свята і наші хати, церкви

повинні бути замаєні зеленню.

Недавній, але оснований на стародавніх звичаях, – звичай правити на

Зелені свята соборні панахиди по полеглих за волю України.

Де не було справжніх могил, сипали символічні, щоб про них

згадували, всіх наших героїв і мучеників. І цей звичай, як і всі інші, треба

нам зберігати.

74

Ось послухаєте вірш про те, як український народ на зелені свята

вшановує пам’ять героїв полеглих за волю України.

Надійшли Зелені свята

Квіти поле вкрили

Підуть хлопці і дівчата

На рідні могили.

В тих могилах сплять герої,

Що в чистому полі

Життя дали в лютім бою,

За славу і волю.

Підуть хлопці і дівчата,

Підуть усі діти

Ті могили привітати.

Хрести замаїти

Діти, про яке свято я вам розповідала?

Як готуються люди зустрічати Зелені свята?

Чим замаюються хати, церкви, подвір’я?

Які ще звичаї вам запам'яталися?

А зараз тихенько сідайте на свої місця. Подивіться, у мене на столі є

гілочка. З якого вона дерева?

Як ви дізналися, що це гілочка липи?

Якої форми листочки липи?

Якого вони кольору?

Чи рівні краї листочків?

(Пояснюю і показую, як малювати гілочку липи. Звертаю увагу на те,

як потрібно правильно тримати пензлик, як набрати фарбу і користуватись

серветкою). А зараз приступаємо до роботи.

(Допомагаю індивідуально, по мірі потреби (використовуючи різні

методи і прийоми). В кінці заняття діти роблять виставку своїх робіт).

75

З БАБУСИНОЇ СКРИНЬКИ

Мета. Поглибити знання дітей про предмети національного одягу:

жіночого і чоловічого. Виховувати естетичний смак.

Матеріал. Дидактичні набори одягу (національного).

Хід заняття

До дітей на заняття приходить лялька. Говорить, що вже весна, скоро

наступають свята і їй треба подумати, як гарно прибратися. Вибирає одяг з

звичайного та нічого їй не подобається. Пропоную підійти до бабусиної

скриньки і подивитися, що є там.

У цій мальованій скрині святковий і буденний одяг, який носили у

свята і будні наші бабусі, коли були молодими. Це що? Так, віночок. Його

вдягали лише дівчата. У віночок вплетені різні квіти й кожен має своє

значення.

Лялька запитує, чи пізнають діти квіти, просить назвати їх. Пояснює,

що троянда – це краса, чорнобривець – пам’ять, цвіт вишні – материнська

любов, а маківку вплітали в вінок дівчата сироти. Додавали сюди й колоски,

барвінок.

А чим ще прибраний віночок? Так, стрічки. У різних областях України

кількість їх різна, різні й кольори. Коричнева барва означає любов до землі,

блакитна – вірність, червона – радість. Але стрічки обов’язково мають бути

довші за косу, бо оберігають її красу. У народі кажуть: «Коса – дівоча краса».

Нагадую, що віночок дівчата одягали лише на свята. Вдягаю дівчинці

віночок, всі разом любуємося, як їй до лиця. Дістаю зі скрині вишиту

сорочку. Запитую, що діти про неї знають.

Правильно, це вишита українська жіноча сорочка. Вона в основному

довга, вишита спереду, на рукавах і внизу. Сорочки були святкові і буденні.

Ту, що на свято, вишивали на тонкому полотні, а буденну – на грубому.

Всі розглядають кольори, шиття, називають їх, пригадують, які ще

кольори використовувались. Звучить грамзапис пісні О. Білаша «Два

кольори».

76

Діти, а яким орнаментом вишивають сорочки? Так, і рослинним і

геометричним. Вишивають гладдю, хрестиком, низинкою.

А з чого шили сорочки?

Щоб вийшла ось така гарна, як ця, вирощували льон, пряли полотно,

вимочували його у воді, били праником (показую як) і сушили. Чим більше

били праником полотно, тим воно було більше.

Так само розглядаємо і описуємо киптар, плахту, спідницю, фартух,

намисто, чобітки. Лялька говорить, що вона вже знає, у що вбереться на

свято, а ще хоче красиво одягнути свого братика Іванка. Разом з дітьми

пропоную їй предмети чоловічого святкового і буденного одягу: сорочку,

шаровари, пояс (крайку), бриль, шапку, крисаню, витку, чоботи.

З’ясовуємо різницю між брилем і крисанею, чоботами і постолами,

вибираємо одяг для Іванка. Вибравши все необхідне, випроваджуємо ляльку

додому. Лялька кланяється і красно дякує всім дітям.

УКРАЇНСЬКІ РУШНИКИ — СКАРБИ НАРОДНІ НАВІКИ

Мета

Ознайомити дітей з різними видами вишивки; закріпити знання про

використання рушників у побуті; вчити описувати узори та малюнки на

рушниках, застосовувати різні прийоми для розмалювання паперових

рушників.

Розвивати творчі здібності.

Виховувати естетичні почуття та формувати естетичний смак, позитивно

ставитись до національних традицій, звичаїв культури України.

Обладнання: склеєні вподовж два аркуші, фарби, пензлі.

ХІД ЗАНЯТТЯ

77

Вихователь: Добрий день, мої любі малята. Щиро вітаю вас у нашій світлиці.

Ви мабуть, звернули увагу на чудові вишивки на сорочках, рушниках. Від

сивої давнини і до наших днів, у радості й горі рушник — невід’ємна частина

нашого побуту.

У народі говорили: «Хата без

рушників — як родина без дітей.»

Вишитий рушник можна порівняти

хіба що з піснею. За давнім

українським звичаєм у хатах

збиралися майстрині, де вони ткали,

вишивали, а під час роботи співали пісні.

Діти співають пісню «Рушники»

Вихователь: Вишиті рушники створюють затишок, зміцнюють родину. У

народі казали: «Де сяє вишиття, там злагода і добре життя».

Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці.

А які ви, діти бачите кольори на рушниках?

(Відповіді дітей).

Багато рушників вишиті двома кольорами: червоним і чорним. Червоний —

це колір родючої землі, багатства,урочистості. Червоний — колір щастя,

добробуту, кохання. Ним найчастіше вишивали дитячий, юнацький,

весільний Одяг. Червоними нитками вишивали рушник для весільного

обряду, яким користувалися в побуті ще й після весілля.

На найдавніших вишивках є геометричні узори — лінії, кола, хрести, ромби,

які символізували сонце, зорі, землю, воду.

А де ще вам траплялись такі узори?

(Діти — на писанках).

- Так, це надзвичайно дивні узори. Вони походять ще від язичницьких часів.

У пізніші часи на рушниках зазвичай вишивали рослини: калину, троянду,

ромашку, волошку, мак, барвінок, колоски пшениці. А доповнювали

78

рослинні орнаменти зображення птахів. На українських рушниках часто

можна побачити качок, лебедів, півнів.

А зараз послухайте віршик про рушничок.

Дитина розповідає:

Біле поле полотняне,

рівне ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

за собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк -

розцвіте червоний мак.

Зазирне і там і тут -

василечки зацвітуть.

Вихователь: Довгий прямокутний шмат тканини, завжди у наших предків -

українців означав дорогу, шлях який веде людину. Рушники

використовували у різних життєвих ситуаціях. У багатьох піснях оспівано

сюжет коли мати дає синові в дорогу рушник. Це не просто рушник — це

оберіг, на якому вишитий певний орнамент. Його символіка має сприяти

безпечній дорозі, щасливому поверненню додому. От і сьогодні наші діти

простелять свої рушники на щастя для кожного з нас.

Вихователь: Велика наша Україна, і рушники в різних її куточках вишивають

по-різному. На Прикарпатті рушники вишивають червоним і чорним

хрестом. Ось так (показую рушник).

Український рушник! Скільки зворушливих спогадів та образів з родинного

життя пов’язано з рушниками. Багато цікавого змогли б розповісти нам про

ті звичаї і традиції, де їм призначалася головна роль.

А ми сьогодні спробуємо намалювати рушники. Кожен із вас придумає

власний узор. І ці невеличкі твори стануть окрасою ваших осель.

Діти сідають за столи малювати.

Вихователь: Вечорами у вихідні дні чи на свято сходилися хлопці та дівчата

до когось у хату, прибрану рушниками, співали пісень, танцювали..

79

Вихователь: Колись в Україні не було такої дівчини, яка не вміла б ткати чи

вишивати. За давнім звичаєм, тільки-но дівчинка підростала, вона мала

готувати собі посог. Довгими осінніми та зимовим вечорами вишивали

рушники, сорочки, хустинки. Вишивали такі малюнки, щоб не були схожі на

інші. За їхньою якістю оцінювали дівчину як майбутню господиню. Рушники

берегли, їх передавали як обереги з покоління у покоління. Дивовижні

орнаменти рушників які ви сьогодні бачите створили руки наших бабусь -

народних майстринь.

Сьома дитина: З прадавніх часів до нас дійшов звичай зустрічати гостей

хлібом на рушнику. От і сьогодні вітаємо наших гостей хлібом і сіллю,

(підносимо на рушнику каравай із сіллю).

Вихователь: Поки ми з вами відпочивали та роздивлялися різні рушники,

ваші малюнки вже підсохли. Давайте влаштуємо виставку з цих рушників.

Хто хоче розповісти про свою роботу? (розповідають за бажанням).

Чудові у вас вийшли рушники, але час закінчувати заняття.

Лунає українська народна музика.

Вихователь: Ось закінчилося наше заняття. Ви чи мало дізналися про рушник

у народних звичаях та традиціях, ознайомилися з обрядовою скарбницею

українського народу. Наше життя — це біле полотно, на якому доля

мережить свій візерунок. Тож нехай на полотні нашого життя переплітаються

радісні, червоні, жовті, зелені, блакитні кольори і вічними будуть символи

здоров’я, достатку, щастя та злагоди.

ВЕЛИКОДНЄ СВЯТО

Мета. Продовжувати ознайомлювати дітей з Великодніми святами,

звичаї, традиціями святкування. Виховувати любов до рідного народу, до

українського музичного фольклору. Розвивати музично-ритмічні здібності

дітей.

80

Зал святково прикрашений. На центральній стіні висить ікона,

прикрашена рушниками. Біля центральної стіни стоїть столик, на якому

паска, вербові гілочки, писанки, крашанки.

З боку стіни – великий кошик з намальованими писанками, паскою,

вербовими гілочками. Зліва від кошика намальована дівчинка-Весна з

вербовими котиками в руках, справа – курча, яке тримає писанку.

Під музику «А вже весна» діти заходять до зали, йдуть змійкою з

вербовими гілочками.

Ведуча.

Подивіться, люди добрі!

...Сонечко як сяє!

У Дніпра веселочка

Воду позичає

А над самою водою

Верба похилилась,

Аж по воді розіслала

Зелені віти...

З тими вітами танцюють

Хрещені діти.

Всі діти танцюють з гілочками і співають пісню «Розлилися води».

Закінчивши співати, стають півколом.

Ведуча. Після Різдва найбільшим християнським святом є Великдень.

Цього дня воскрес Ісус Христос. До цього свята готуються заздалегідь.

Попередню неділю називають Вербною. Перші «котики» верби – символ

пробудження природи. Їх освячують у церкві. Свячену лозу дуже шанують, її

закладають за образи, виганяють нею на Юрія перший раз худобу на пашу.

Давайте ми пограємось в гру «Вербич».

Опис гри: всі діти стають у коло. У центрі – дитина, яка тримає

вербову гілочку – „Вербич”. Всі діти кажуть: «Вербич, Вербич, Весну

поклич!». Вербич відповідає: «Зараз покличу!». Всі діти: «І ми з тобою,

81

побий нас вербою!». І обертаються спинами до Вербича. Вербич торкається

до кожного гілочкою, промовляючи слова:

Не я б’ю, верба б’є,

За тиждень – Великдень.

Весна принесе золотого ключа,

А ви пошукайте собі Вербича.

Із закінченням слів Вербич кладе гілочку в центрі кола, а сам стає

разом з дітьми. Хто з дітей першим візьме гілочку, той стає Вербичем.

Після гри всі діти під музику сідають на стільчики.

Ведуча. Ось і субота надходить,

Печемо ми паски,

Білий хліб пухкий, духмяний

З Божої ласки.

1-а дитина.

Печуть матуся велику паску,

Бо з Великодній надходить час.

А діти просять: «Зробить нам ласку –

Спечіть маленьку паску для нас!»

2-а дитина.

Маленьку паску спекла матуся

Яка ж гарненька, хоч і мала!

В кошик поклала її Ганнуся

І посвятити у церкву пішла.

3-я дитина

Пасок великих кругом багато,

Одна маленька – найкраща від усіх!

Маленька паска в велике свято -

То радість дітям, веселий сміх.

Ведуча ставить паску і прикрашає її гілками верби.

82

Ведуча. Розпишемо ще цілу миску писанок для наших діток.

До залу заходить бабуся з кошиком в руках. У кошику решето, фарби,

пензлі.

Бабуся. Розкажу вам, діти, про часи давні. Коли був собі порядок

скрізь, настав час для писанок. Бо що ж то за свято без писанки?

Великодня казка

Курочка (вбігає). Куд-ку-дак! Куд-ку-дак! Знесла яйце, як кулак!

(Показує всім яйце). Та яке ж гарне! Схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в

яйці – золотий жовточок. Куд-ку-дак! (Подає яйце бабусі Марії).

Бабуся. Яйце? Та кругле, біленьке! Візьму його на писанку (кладе яйце

в решето). Ходи-но, Івасику, писанки писати!

Підходить Івасик, а бабуся писачком проводить лінію на яйці. Івасик і

курочка спостерігають.

Івасик. Бабуню, чуєш, бабуню, а що це в тебе за квіточка

намалювалася?

Бабуся. То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого.

Івасик. (Розглядає писанку). Бабуню, а що за цяточки навхрест між

промінням?

Бабуся (бере руки писанку). То не цяточки, Івасику, чарівні знаки

дощу. Бабуся бере писанки і роздає дітям.

Візьміть, внучата, по писанці.

Ведуча. Котять діти писанки, а на них вербички, хрестики, ялички,

клинці-вітрячки, вигадливі поясочки так мерехтять. А на небі сонце сміється,

світлом розливається.

1-а дитина. (У неї писанка розмальована сонечком, котить свою

писанку і промовляє).

Чи будеш, ти, сонечку, весь рік щедро світити?

Дитина - Сонечко. Буду, буду, бо на тобі мій знак. Ти котишся – мене

до землі приворожуєш!

83

2-а дитина (котить писанку). А чи будеш дощику, землю поливати,

зілля напувати.

Дитина-Дощик. Буду, буду, бо на тобі мій знак. Ти по землі котися,

мої струни-срібнодзвони до неї прив’язуєш!..

Курочка (підходить до дітей з писанками, бере одну писанку,

роздивляється). Що воно за яйце-райце, барвисте і зірчасте? Мабуть, самого

сонечка дитина. Я б такого зроду не знесла...

Дівчинка виходить з писанкою і читає вірш.

Писанка.

Гарна писанка у мене

Мабуть, кращої нема!

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих,

І дрібненьку ялинку,

І поясочок поміж них...

Я ту писанку до себе,

Для зразочка залишу,

А для мами і для тата

Дві ще кращих напишу.

К. Перелісна

Всі діти виконують пісню «Писанка». Музика Кравчука.

Ведуча. Ось вже і неділя надійшла. На свято Великодня жінки і

чоловіки обов’язково вдягали вишиті сорочки. Більшість страв готували з

яєць.

Обов’язковими були: ковбаса, печене порося з хроном, шинка, паска. А

писанка – символ свята.

Дівчинка.

Христос Воскрес! Усе радіє,

84

Сміється сонечко з небес,

Прозора річка аж мліє.

Христос Воскрес! Христос Воскрес!

Пташки співають в полі, в лісі,

І дзвонить дзвін аж до небес,

Де білі хмарки розпливлися.

Христос Воскрес! Христос Воскрес!

1 -а дитина. «Христос Воскрес!» – защебече пташка на ліщині,

«Христос Воскрес!» – прошепочуть фіалочки сині.

2-а дитина. «Христос Воскрес!» - загомонять на дзвіниці дзвони!

«Христос Воскрес!» – озвуться зоряні загони.

3-я дитина. «Христос Воскрес!» – привітає нас рідна землиця.

Киньмо смуток, хай сьогодні кожен веселиться!

Ведуча промовляє три рази: «Христос Воскрес!», «Христос Воскрес!»,

«Христос Воскрес!»! Діти всі разом три рази відповідають «Воістину

Воскрес».

Ведуча. Після святкового сніданку, який починався розподілом одного

свяченого яйця на всіх членів родини, люди збиралися на галявинах біля

церкви і співали гаївки.

Дівчинка. Прийшла до нас весна-красна,

Гаївочку нам принесла.

Для панянок гаївочку,

Для парубків мандрівочку.

Станьте, панянки, в коло,

Заспіваймо весело.

Виходять дівчата, промовляючи гаївку «Ой на горі біб».

До дівчаток підбігають хлопці.

Хлопці. Дівчата, а де ваші писанки?

Дівчата (жартуючи). Та ще не написали!

85

Хлопці. А ми зараз напишемо. (Хлопці бризкають на дівчат водою з

відра).

Ведуча. Спасибі, хлопчики, за те, що побризкали цією чарівною

водичкою, де з вечора лежало Великоднє яєчко. Дивіться, які ми стали

вродливими. А ви, дівчатка, не ображайтесь. Тільки на Великдень випадає

усім нам умитися такою водичкою.

Дівчинка читає вірш «Писанка».

Спекла мама на Великдень

Біленькі паски,

А я куплю фарб і спишу

Гарні писанки.

Розмалюю на писанках

Квіти, ялички

І роздам їх на Великдень

По між діточки.

М. Верес

Дівчинка дарує хлопчику писанку.

Ведуча. На Великдень був такий звичай – дівчина дарувала хлопцеві

писанку.

Дівчинка:

Прийшла весна із квітами.

Парубки з дівчатами.

На гойдалках гойдаються,

Писанками забавляються.

Діти грають в гру «Купса».

Ведуча. На Великдень ще такий звичай –

дівчата з хлопцями жартували. Виходять хлопчики і

дівчата, стають в два ряди – хлопчики навпроти

дівчаток і співають, пританцьовуючи.

86

Дівчатка.

Позичте нам околота.

Ведем хлопців до болота,

А в болоті хлопці плачуть,

На гаївці дівки скачуть.

Хлопці.

Йшли дівки на гаївку

Та й злапали чорну кішку.

Поки хлопці позбігали,

Дівки кішку розірвали.

Дівчата.

А ви, хлопці, встидайтеся,

Ви в гаївки не бавтеся.

Ви до того не росли,

Лиш до плуга, до коси.

Діти стають в коло і ведуть гаївку «Синичко».

Дівчинка.

Дівчатонька і хлоп’ятонька,

Радьмося!

Та виходим на вулицю –

Граймося!

Та виходим на травицю

В добрий час.

Нема таких співаночок,

Як у нас!

Всі діти ведуть хоровод веснянку «Ой минула вже зима».

Дівчинка.

Мила наша гаївко,

Чого тебе лиш тілько,

Цілий рік тебе чекали,

87

А за три дні провели?

Дай нам Боже, довгий вік,

Всім дожити через рік.

Усі діти стають у шеренгу. Виконують гаївку «Вію вінець».

88

Додаток 4

ГОСТИННА ХАТКА

Вистава за мотивами української народної казки

«Коза-дереза»

Дійові особи: Казкарка, Коза, Жабка, Зайчик, Мишка, Лисичка.

На галявині між ялинками та деревами прибрано в стилі казкова

хатинка. У ній – пічка, на миснику – глечики, в куточку хатки – діжа.

Казкарка (виходить)

Казка склалася така:

З дому Кізка утекла.

Мандрувала вона скрізь,

І прийшла в зелений ліс.

(З-за кущів виходить коза, нюхаючи квіти, розглядаючи дерева).

Коза.

Бачу, у кущах є хатка,

В ній не замкнуті дверцята.

Увійду мерщій у дім,

(заходить до хатки, обдивляється).

Тепло й затишно у нім.

Де ж господарі дбайливі?

Бач, і пічку натопили.

І зварили вже обід.

Скрізь попралися, як слід.

Казкарка.

Раптом дивиться коза. (Коза підходить до діжки з тістом).

Коза.

Тістом повниться діжа!

А господаря нема.

Хліб спечу мабуть сама.

(Коза ліпить пиріжки).

89

Казкарка:

Стала Кізонька до діла:

Пиріжечків наліпила,

Паляничок напекла.

(Коза обтрушує фартушок).

Коза.

А тепер спочить пора.

(Коза вмощується спати на печі).

Казкарка.

І заснула в теплій хатці,

На натопленій лежанці.

(З'являється зайчик з кошиком).

А господар був у полі.

Зайчик.

Накопав там бараболі,

Бурячок знайшов,

Морквинку,

Соковиту капустинку.

(Показує овочі, підходячи до хатки).

Казкарка.

Все мерщій приніс до хатки.

Обтрусив дбайливо лапки.

Й стало боязко зайчаті.

Зайчик.

Хто там хазяйнує в хаті?

(Стрибає під музику жабка).

Жабка. Ква-ква-ква.

Казкарка. Стрибає жабка й бачить: Зайчикові хатка.

Жабка.

Зайчику чому сумуєш,

90

Не стрибаєш, все нудьгуєш?

Зайчик.

Як мені не сумувати?

Звір злодій забравсь до хати.

Жабка.

Я тобі допоможу,

Звіра в хаті прожену.

Витри слізоньки, зайчатку!

Ось постукаємо в хатку...

(Стукають).

Дуже дивно – ква-ква-ква!

В хатці злодіїв нема!

(З ’являється лисичка).

Казкарка.

Мимо двору йшла лисичка.

До струмочка по водичку.

Бачить: зайчикова хатка,

Біля неї – Зайчик й Жабка.

Кинула відерце лиска,

Підійшла до хатки близько.

(Лисичка ставить відерце, підходить до хатки).

Лисичка.

Що тут трапилось, питаю,

Може, я в пригоді стану?

Казкарка. Зайчик плаче.

Зайчик.

Ой, лисичко, звір забравсь в мою

Світличку!

Лисичка.

Зайчику, не плач, повір, не такий страшний той звір!

91

Підійду я до віконця,

Ой, та очі мружить сонце!

Я не бачу геть нічого!

Мабуть, й нема нікого!

(З 'являється Мишка).

Мишка. У хатинці, справді, тиша.

Казкарка. Пропищала раптом Миша.

Мишка.

Почекайте тут хвилинку,

Я обнишпорю хатинку.

Казкарка.

Мить... й знайшла вона Шпаринку

І потрапила в хатинку. (Мишка вбігає в хатинку).

Мишка.

Бачу он чиїсь копитця

Визирають з-під коритця.

І стирчать гостренькі ріжки,

Й тепла шубка, яку кішки.

Казкарка.

Мишка двері відчинила

І звірят у дім пустила. (Звірята заходять в хатинку).

В хатці затишно і чисто,

І згадав вухань про тісто.

Зайчик.

Я ж зібрався на обід.

Пиріжки пекти та хліб!

У кутку он діжка та,

Та чомусь вона пуста!

(Підходить до діжки).

92

Казкарка.

Здивувалися звірята – Зайчик, Лиска, Мишка й Жабка.

Раптом чують: «Ме!» з-за пічки.

Коза.

Я спекла вам палянички.

Пиріжечків наліпила

Й трохи в хаті відпочила.

Не сваріть мене, будь ласка,

Так придумалася казка.

З нею я помандрувала,

В ліс зелений завітала,

Гостювала, в теплій хатці,

Гріла боки на лежанці.

Я так гарно відпочила Й стільки друзів тут зустріла!

Зайчика й руденьку Лиску,

Жабенятко й сіру Мишку.

(Казкарка збирає всіх звірят. Вклоняються).

ПИРІГ ІЗ «ТРІШКИ»

Вистава за мотивами української народної казки «Колосок»

Дійові особи: Казкарка. Півник, двоє мишенят

Казкарка.

Стільки знаю я казок!

Буде ця про колосок,

Що знайшов в своїм дворі

Півник вранці, на зорі.

Як знайшов, заніс до хати,

Мишенят почав гукати.

(Півник, підмітаючи подвір'я, знаходить колосок, заносить його до

хатки).

93

Півник.

Мишенятка! Гей, просніться!

Йдіть, на диво подивіться!

(До хатки входять двоє Мишенят, позіхаючи).

1-е Мишеня.

Де ж тут, Півнику, дива?

Це якась суха трава.

2-е Мишеня.

Краще б ти знайшов зерна.

Нам поснідати пора.

Півник.

Та у вас одні турботи...

Краще станьте до роботи.

Колосок обмолотіть.

Буде вам смачний обід!

(Півник подає Мишенятам колосок. Мишенята чванливо розбігаються)

1-е Мишеня.

Ой, та це роботи

Ліньки!

Інших справ у мене

Стільки!

2-е Мишеня.

А мені б поспать з годинку!

Краще я піду в хатинку.

(Мишенята зникають, а Півник

заклопотано бере колосок, торбинку).

Півник.

Доведеться йти самому.

Недалеко тік від дому.

94

Поспішу, щоб за годину.

Принести зерна торбину.

(Півник зникає, а через деякий час з’являється з торбинкою, ставить її

на землю, витирає піт з чола).

Казкарка.

Півник дуже натрудився

І в дорозі натомився.

Клунок свій лишив Надворі,

Сам приліг спочити

В домі.

(Півник заходить до хатинки).

А в цей час ліниві Мишки

На подвір’я вийшли Нишком.

(Виходять Мишенята. підкрадаються до торбинки).

Бачать – клунок, в нім зернята.

Ой, зраділи ж Мишенята!

(Мишенята радісно підстрибують, плескаючи в долоні)

І зернятко за зернятком

Перенесли нишком в хатку.

(Носять зернята, всідаються навколо зерна).

1-е Мишеня.

От тепер-то будуть смішки.

Півнику лишилось трішки!

Казкарка.

Жваво мишки хрумкотіли,

І смачні зернята з’їли.

(Мишенята, облизуючись та погладжуючи животики, зникають. У

цей час з 'являється Півник).

Півник відпочив в хатинці

І згадав.

95

Півник.

Зерно ж в торбинці!

(Підходить до торбинки, зазирає в середину).

Тільки що це? У торбині –

Всього лічені зернини!

Знаю, хто тут потрудився,

З’їсти зерна не лінився.

Що ж, я злодіїв провчу!

І пиріг собі спечу...

До млина мені пора –

В домі борошна нема.

(Бере торбинку, йде до млина).

Казкарка.

І пішов він до млинка,

Що на березі ставка.

Намолов там борошенця

І води набрав відерця,

По дрівця пішов у ліс

Й розтопив нарешті піч.

Тісто замісив дбайливо,

Озирнувсь навкруг щасливо.

(Входить Півник з пирогом).

Півник.

Ось пиріг уже готовий!

Запашний, смачний, медовий.

Я поставлю все на стіл

Й покуштую свій пиріг.

(Півник порається біля столу).

Казкарка.

А в дверцята хтось стук-стук.

96

Мишенята тут як тут.

І за стіл з усеньких ніг.

Мишенята. Ой, який смачний пиріг!

(Мишенята сідають за стіл, принюхуються).

Півник.

Зачекайте, Мишенята!

З’їли ви свої зернята.

От тепер-то будуть смішки:

Свій пиріг я спік із «трішки»!

(Мишенята виходять з-за столу,

залишається один Півник).

Казкарка.

Мишенята... Що й казати! –

Мовчки побрели Із хати.

Півник ласував пиріг.

Півник.

Зготувати сам я зміг!

Казкарка.

(Звертається до дітей-глядачів). Діти, чи сподобалась вам моя казка?

Зараз я покличу Півника і Мишенят. Хай вони послухають, як ви знаєте

народні прислів'я про працю і дружбу.

(Діти згадують народні прислів’я

97

А МИ ПРОСО СІЯЛИ

- А ми просо сіяли, сіяли,

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми просо витопчем, витомчем,

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А чим же вам витоптать, витоптать?

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми коні випустим, випустим,

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми коні переймем, переймем,

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми коні викупим, викупим,

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- Ой, чим же вам викупить, викупить,

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- А ми дамо дівчину, дівчину, (хлопчика, хлопчика).

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

- Ми дівчину (хлопчика) візьмемо, візьмемо,

Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!

Зміст гри

Всі діляться на два рівні гурти, які стають один проти одного кроків на

десять, побравшись за руки і вирівнявшись. Під спів перший гурт

наближається до другого на один крок. Другий гурт, відповідаючи, також

підходить на один крок до першого. На слова приспіву гурти відступають

назад. По закінченні пісні з другого ряду дитина перебігає у перший,

намагаючись розірвати руки гравців протилежної команди. Якщо їй вдалося,

то вона забирає одного до свого гурту. Якщо ні, то залишається в команді

суперників. Перемагає той гурт, в якому налічується більша кількість

гравців.

98

Розучування гри

На початку можна провести невелику вступну бесіду.

- Діти, відгадаєте загадку:

У пучок складають – хату піднімають.

У воду засипають, кашу їдять.

- Що це? Це просо. Ось подивіться, як виглядає ця рослинка.

(Вихователь показує засушену рослинку). А ось віник, який в’яжуть із проса

(показує віник). А ось і крупа, яку отримали із зернинок проса (показує

крупу).

- Тепер ви зрозуміли, що просом і хату піднімають і з крупи проса кашу

їдять? А зараз послухайте пісню, яка називається «А ми просо сіяли».

Діти слухають пісню у виконанні музкерівника і вихователя у формі

діалогу (або вихователя і дитини).

- Діти, а який характер пісні, який її настрій. (Пісня весела,

жартівлива). Як вона звучить голосно чи тихо, швидко чи повільно? Чому

така музика? (Музика не дуже швидка, помірна, але звучить голосно, чітко.

Це тому, що дві команди сперечаються).

- Тепер ми вивчимо цю пісню.

Розучується з дітьми пісня по фразах. Для закріплення застосовується

такий прийом, як спів по рядах, де діти попередньо готуються до пісенного

діалогу в грі.

- А зараз ми пограємо в гру, яка називається «А ми просо сіяли». Це

українська народна гра, в яку діти колись любили гратися навесні, коли сіяли

та саджали рослини на городі. Цій грі понад тисячу років, але в неї любить

гратися і теперішня дітвора. Думаю, вам вона теж сподобається.

Спочатку треба поділити всіх на дві команди. Для цього ми зробимо

наступне: оберемо капітанів, а решта – стануть парами.

Поради

З метою скорочення гри можна випустити приспів «Зеленая рута,

жовтий цвіт, жовтий цвіт». Завдяки багаточисельним повторам гра

99

вивчається дітьми швидко, тому її необов’язково розучувати в кілька етапів.

Кожан пара придумує собі символ, наприклад «солома чи зерно», або

«дерево чи залізо». Пари по черзі підходитимуть до капітанів і

запитуватимуть: «Тобі соломи чи зерна»? Капітани називатимуть якийсь

символ і так формуються дві команди.

Вихователь допомагає дітям поділитись на дві команди і пояснює зміст

гри. Діти грають в гру 1-2 рази.

ЛИС

Ха-ха-ха-ха, гі-гі-гі!

Лис зловився в капкані.

Качки, кури, гусенята,

Тіштесь, смійтесь, гі-гі-гі!

Злодій лис у капкані.

Ой, ой! Вирвавсь – утікайте:

Тепер в нього страшна злість,

Коло зловить, того з’їсть.

Зміст гри

Побравшись за руки, всі встають у коло, а один з учасників гри

(вибраний лічилкою) стає за лиса і йде всередину. Діти ходять по колу і

співають пісню. Кого спіймає, той стає лисом, і гра починається спочатку.

Гра повторюється близько 4 разів.

Розучування гри

Розучування цієї гри можна теж почати з загадки:

Хвостата, носата,

Руда і зубата.

Уміє хвостата

Нечутно ступати,

В курник залізати,

Тягнути курчата.

100

Як злодійку звати? (Діти вгадують, що це лисиця).

Правильно, це лисиця прибігає з лісу, щоб вкрасти й поласувати

птицею. А яких домашніх птахів ви знаєте, діти? (Качки, гуси, кури, індики).

Щоб лисиця не могла вкрасти цих птахів, господарі розставили

капкани на них. Ось послухайте, що сталося з одним із цих тварин.

Музичний керівник співає пісню.

Діти, чим закінчилась пригода? (Лис вирвався з капкану). Так, а як це

передалося в музиці? (Музика раптово стала звучати голосно, швидко).

Який характер музики в кінці пісні? (Схвильований). А до цього який був

настрій пісні? (Веселий, жартівливий).

Зараз ми вивчимо цю пісню. Послухайте її ще раз.

Музичний керівник виконує пісню, розучує її з дітьми по фразах.

Діти, між іншим, це не тільки пісенька, а й гра. В неї грали наші дідусі,

бабусі, і навіть дідусі й бабусі ваших дідусів і бабусь. Це народна гра. Вона

передавалась із покоління в покоління, тобто старші діти розказували

меншим, а ті щось додавали і придумували своє, розказували меншим за них

і так ці ігри прийшли до нас. Отже, давайте гратися. Спочатку треба вибрати

лиса. Нам допоможе зробити це лічилка:

Покотило, покотило,

По дорозі волочило,

Сонце, місяць і зірки

Ну а лисом будеш ти.

Після цього вихователь пояснює зміст і правила гри.

Гра повторюється 4-5 разів.

Подоляночка

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

101

Тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала,

Ciм літ не вмивалась, бо води не мала...

Устань, устань Подоляночко,

Умий личко, як ту скляночку,

Візьмися у боки та поскачи трохи...

Попливи до Дунаю, бери дівку з краю.

Зайчику, зайчику,

Ти мій братчику,

Не ходи, не топчи

По городчику.

Бо моя рутка,

Як баламутка,

Моя м‘ятка,

Як паніматка.

Зайчичок, зайчичок прибігає,

Рученьку, ніженьку пiднiмає;

Чим бито, не бито,

Ноженьку пробито.

3 калинового лугу,

Вибирай собі другу.

Ой у полі жито: сидить зайчик,

Biн ніжками чеберяє,

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик. (Двiчi)

Ой у полі просо: сидить зайчик,

Biн ніжками чеберяє;

Коли б такі ніжки мала, то я б ними чеберяла,

Як той зайчик. (Двiчi)

102

Ой у полі гречка: сидить зайчик,

Biн ніжками чеберяє.

Городили зайчика

Тинком, льонком,

Та нікуди зайчику

Та не вискочити,

Та нікуди зайчику

Та не виплигнути.

А в нас ворота

Позамикані,

Жовтим піском

Позасипанi.

Там на горі мак

Там на гopi мак, мак!

Роди, Боже, так, так!

Маки, маки, маківочки,

Посходiмось до купочки.

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак сіють?

Ой, так сіють мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був же ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак росте?

Ой так росте мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак полють?

Ой так полють мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

103

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак цвіте?

Ой так цвіте мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак ломлять?

Ой так ломлять мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак їдять?

Ой так їдять мак! (Двiчi)

Там на гopi мак, мак!

Роди, Боже, так, так!

Маки, маки, маківочки,

Золотiї голівочки.

Забавлянки

Гойда, гойда, гойдаша,

Де кобила, там лоша,

А кобилка в лiсi, а лошатко — в cтpici.

***

Чуки, чуки, чуки, чук.

Наловив дід щук,

А бабуся плотву — годувати дітвору,

А бабуся карасиків — годувати Тарасиків.

А бабуся окуньків — годувати молодців.

***

Кую, кую ніжку,

Поїдем в доріжку,

Будем коня напувати,

104

Будем в баби ночувати.

***

Куй, куй, чобіток,

Подай, бабо, молоток.

Не подаси молотка,

Не підкую чобітка,

Молоток срiбленький,

Чобіток золотенький.

***

Ладунки, ладусі!

А де були?

у бабусі.

А що їли?

Кашку.

А що пили?

Бражку.

А що на закуску?

Хліб та капустку.

***

Сорока-ворона.

Діткам кашку варила.

На припічку сиділа.

Пiдiть, дітки, по водицю!

І цьому дам, i цьому дам,

А цьому не дам:

Biн дров не рубав,

В хату не носив, печі не топив,

Води не носив, дiжi не місив,

Каші не варив, хліба не ліпив,

В піч сажав, кашу доїдав.

105

***

Їде, їде пан, пан

На конику сам, сам,

А за паном хлоп, хлоп,

На конику скок, скок.

Гоп-чук, чук-чук-чук,

Кращий хлопчик, дівчур:

I волики напасе,

I водички принесе.

***

Чуки-рики, півники, гайда,

Була собі дiвчина-найда.

I хліб пекла, i часник товкла,

I сорочки латала,

I на хлопців моргала.

Ось така вона була.

Очі дівчинки манісіньки,

Яка ж бо ти гарнісінька:

За косою барвіночок

Ще й рука бiлiсiнька.

***

Kyє коваль бричку, заглядає в пічку:

Чи є борщ, чи є каша?

Чи є в борщі кусок м‘яса?

Ішла киця по водицю

та й упала у криницю.

Пішов котик рятувати,

став за хвостик витягати.

Ой, цить, кицю, будь весела,

Та поїдемо на села,

106

Та купимо трана-рана,

А в барана спина драна,

А в корови крутi роги,

А в Наталі чорні брови.

***

Танцювала риба з раком,

А петрушка — з пастернаком,

А цибулька — з часником,

А дівчина — з козаком. .

А цибулька дивується,

Що так гарно танцюється.

***

Послухайте, люди,

Довга байка буде!

Був собі горобець,

Бабі збив новий горнець.

Прилетіла горобчиха,

Питається баби стиха:

А хто збив Вам горнець?

Баба каже: „Горобець!"

Пiдiб‘ю йому крильця!

Чи казати знов з кінця?

Як казати, то казати:

Був собі горобець...

107

Додаток 5.

"ПАЛЬЧИКОВI" IГРИ ДО СКАРБНИЧКИ БАТЬКIВ ТА МАЛЮКIВ

Перший пальчик — наш дiдycь,

Другий пальчик — то бабуся,

Третій пальчик — наш татусь,

А четвертий — то матуся,

А мізинчик — наш малюк,

Biн сховався тут.

(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик...", i продовжуємо гру,

загинаючи кожен пальчик).

Задрімав мізинчик трішки,

Безіменний — стриб у ліжко,

А середній там лежить,

Вказівний давно вже спить.

Вранці вci вони схопились враз —

В дитсадочок бігти час.

(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося

всіх інших — „будимо". Розкриваємо всі пальці „враз").

На роботу

Старший встав — не лінувався.

Вказівний за ним піднявся —

Розбудив сусід його.

Той — свого, а той свого.

Встали вчасно вci брати —

На роботу треба йти.

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого.

А зі словами: „Встали вчасно вci..." широко розставати nальцi).

Доброго ранку

Доброго ранку, сонце привітне!

108

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку тобі i мeнi!

(Пальцями правої руки по черзі „вітатися" з пальцями лівої руки,

торкаючись один до одного кінчиками).

Спечем хлібчик

Спечем, спечем хлібчик

Дітям на обiдчик.

Найбільшому — хліб місити,

А тобі — воду носити,

А тобі — в печі палити,

А тобі — дрова рубати,

А малому — замітати.

Тільки хліба напекли — танцювати почали.

Це робота не легка — витинати гопака.

(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).

Пташенята в гнiздi

Полетіла пташка-мати

Малюкам жуків шукати.

А малята не літають —

Із гніздечка виглядають.

(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо". Коли

ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi" живі

пташенята).

Kвіткa

Сяє сонечко привітне -

Kвіткa з пуп‘янки розквітне.

(Пучки пальців обох рук зімкнути. Долоньки трішки круглясті, схожі на

пуп‘янок. Нижні частини долонь притиснути одну до одної, а пальці широко

109

розставити по колу i трохи вигнути. Утворюється велика квіткa, що

розпустилася).

Хрущ

Я — малий веселий хрущ.

Мене знає кожен кущ.

Маю я красиві вуса

І нічого не боюся.

(Стиснути кулачок. Вказівний палець i мізинець розвести в рiзнi боки

(„вуса"). Ворушити вусами).

Квіточка

Під снігом квiточка росте,

Красу на землю принесе,

Промінчик доторкнеться

І квітка усміхнеться.

(Показати руками шар снігу. Пoтiм утворити руками квітку й торкнутися

до її пелюсток, показуючи „промінчик". Далі квітка потроху розкриває

пелюстки).

Віяло

В літню спеку віяло

Вітерцем повіяло.

3 нами вітерець погрався -

І у віяло сховався.

(Зображати руками віяло. Потім пальчики ховаються в кулачок).

110

Додаток 6.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

Дидактична гра «Вгадай і розкажи»

Мета: закріпити знання дітей про народну іграшку як про одну з форм

народного декоративно-прикладного мистецтва. Закріплювати вміння

дізнаватися іграшку по зображенню, пояснювати свій вибір, виділяти

елементи розпису, її колорит та композицію візерунка на виробі. Розвивати

естетичний смак. Матеріал: картки із зображенням виробів народних

іграшок. Ігрові правила: діти по черзі один в одного витягують картку і

відгадують, іграшка якогось промислу зображена. Заохочується, якщо дитина

може довести правильність своєї відповіді.

Дидактична гра «Петриківські візерунки»

Мета: закріплювати вміння дітей складати

петриківські візерунки, дізнаватися елементи

розпису, запам'ятовувати порядок виконання

візерунка, самостійно підбирати колір і відтінок

для нього. Розвивати уяву, вміння

використовувати отримані знання для складання композиції. Матеріал:

трафарети розпису з паперу жовтого кольору (обробні дошки, страви та ін.,

набір елементів петриківського розпису (паперові трафарети). Ігрові правила:

дітям пропонується набір рослинних елементів. Вони повинні викласти на

трафареті візерунок методом аплікації.

Дидактична гра «Назви правильно»

111

Мета: закріпити знання дітей про народні промисли, їх ознаках.

Закріплювати вміння знаходити потрібний промисел серед інших,

обґрунтовувати свій вибір, складати описову розповідь. Матеріал: картки із

зображенням народних промислів України. Ігрові правила: діти по черзі

задають один одному завдання і відгадують, який промисел зображений.

Заохочується, якщо дитина може назвати промисел, місце його виникнення

та характерні особливості.

Дидактична гра «Пори року»

Мета: закріпити знання про місяці, пори року, їх послідовність; розвивати

зорову пам’ять,увагу.

Вихователь демонструє дітям годинник «Пори року» і пропонує, не

поспішаючи, прокручувати стрілку і називати ту пору року, на яку вона

вказує.

Запитання до гри

У якій послідовності йдуть пори року?

Чи може бути, щоб після зими настало літо або після весни — осінь? Чому?

Потім вихователь пропонує дітям іще раз назвати послідовність пір року, не

користуючись посібником.

Діти разом з вихователем з’ясовують, що кожна пора року складається з

трьох місяців, називають їх. У кінці гри діти пояснюють назви зимових

місяців

112

Додаток 7.

Прислів'я та приказки

Де рідний край, там під ялиною рай.

У чужій сторонці не так світить сонце.

Навіть у птахів є батьківщина.

Батьківщина мати- вмій за неї постояти.

Наша слава – Українська держава.

За рідний край - хоч помирай.

Задля свого роду хоч у вогонь, хоч у воду.

ЗАГАДКИ

Знак держави головний –

всяк його повинен знати.

Воля, слава, сила в нім. –

То ж попробуй відгадати.

(Герб)

По ньому ми живем із вами –

це основний закон держави.

(Конституція)

Коли звучить він – всі встають,

до серця руку прикладають,

і вголос, й подумки співають,

і Україну прославляють.

( Гімн)

Синьо – жовте полотнище

гордо майорить.

Це – ознака сили й слави

113

Української держави.

(Прапор)

Синє небо, жовте жито –

цю святиню знають діти.

(Прапор)

114

Додаток 8.

ЛЕГЕНДИ

Легенда про дівчину-Україну

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу

талантами. Французи вибрали елегантність i красу,

угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну i порядок, росіяни -

владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики...

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у

куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса

переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.

- Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини

мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй

хаті немає правди й волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же

допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

Узяла дівчина - Україна дарунок i міцно притиснула його до серця.

Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла

пісню в народ.

Легенда про калину

Дівчина Калина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що

вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила

односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів

більше було ворогів - спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон

115

взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці

чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди

Калину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом

українців.

116

Додаток 9.

КРОСВОРД

1. Вже на радість діду й бабі

неслась «золотом» ця ряба. (Курочка)

2. Не було в старих дитинки,

Колихали деревинку.

Народивсь малий Івась:

Роботящий хлопець вдавсь. (Телесик)

3. Жив під Києвом величним

Богатир один незвичний.

Від велику силу мав:

Двадцять шкур сам підіймав! (Кирило)

4. Усіх казочок не злічити у світі!

Читають дорослі, читають і діти.

Їх так багато, мов осінніх щедрот!

Склав же їх мудрий вкраїнський… (народ)

5. Їй табунець не мав чим помогти:

Лишив одну, поранену пташину.

А як вертав назад через степи,

То кожен скинув качечці… (пір’їну)

6. Голосистий співунець,

На голівці – гребінець.

Завжди втрапить у біду.

Кукуріка: «Пропаду!»

7. Півника вона украла,

І в ведмедя кумувала,

В Журавлика – гостювала

Шани лиш ніде не мала!

117

8. Цей поважний,товстий кіт

Не сидить біля воріт.

Має синій він кафтан

І зоветься просто: «Пан!». (Коцький)

9. Стежкою собі котився.

З горошинки народився.

А який був сильний, дужий,

та й до горя небайдужий! (Котигорошко)

10. На городі виростала.

В сонця сили набирала.

Як з землі тепер дістати?

Треба всю сім’ю скликати! (Ріпка)

11. Цей гарненький третячок

Має смоляний бочок. (Бичок)

12. В лісі тім, що біля річки

Загубив дід невеличку.

Звірів в ній жило чимало,

Тільки місця було мало! (Рукавичка)

13. Ох, примхлива, вередлива,

Неслухняна дереза!

Що вертлява та брехлива

Ця рогатая… (Коза)

14. На віконці не сиділось,

Все йому тікать хотілось!

У біду потрапив сам,

Бо лисичка його «гам!» (Колобок)

15. Дівчинка та чепурненька, Тільки трошечки … (Кривенька)

118

1.К у р о ч к а

2.Т е л е с и к

3.К и р и л о

4.Н а р о д

5.П і р’ ї н а

6.П і в н и к

7.Л и с и ч к а

8К о ц ь к и й

9.к о т и г о р о ш к о

10.Р і п к а

11.Б и ч о к

12.Р у к а в и ч к а

13.К о з а

14.к о л о б о к

15.К р и в е н ь к а

119

120

121